Я б ніколи не змогла навіть у страшному сні уявити, що доведеться доглядати за свекрухою. Можливо, комусь пощастило з такою родичкою і вас тепло прийняли у родину. Однак, мене таке щастя оминуло.
Ще з першого знайомства свекруха, Антоніна Петрівна, дуже зверхньо до мене ставилася. Ще й на зло, перший рік після весілля ми всі жили разом у її квартирі, адже самі збирали гроші на окреме житло. Тоді я вже наслухалася докорів, яка я криворука жінка, як її син вибрав таку погану господиню, що я взагалі нічого-нічогісінько не вмію.
Хоча коли приходили до неї гості, то пані Антоніна мене хвалила дуже. І всім так посміхалася, мене донечкою називала, підлещувалася. Але як тільки двері за гостями зачинялися – свекруха не стримувалася у своїх нотаціях. То я не ті чашки дала на каву, то я погано застелила скатертину, то мій борщ був недосолений та нагадував якісь помиї. Тому, коли я скаржилася комусь з родичів на свекруху, то, ясне діло, ніхто не вірив.
Гірше було, коли я пішла на роботу. Пощастило знайти хороше місце в одному офісі, дуже гарний колектив та відповідна зарплата. Я навіть інколи отримувала більше, ніж мій чоловік. Однак, навіть через кар’єру я ніяк не могла догодити свекрусі.
– То поки ти там одним місцем перед директором крутиш та премію випрошуєш, в холодильнику порожньо! Може ти почнеш трохи про чоловіка думати, а не бігати на роботу, як на свято?!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Отака я була погана невістка. Свекруха вже не соромилася “жартувати” що скоро Сергій знайде собі нову жінку, а мене покине. Бо я думаю про гроші, а не про родинні обов’язки. Мені навіть зараз трохи смішно про це писати, але свекруха вигадала для мого чоловіка якусь коханку. Не раз я помічала на його сорочці якісь сліди помади, чужий запах парфумів. Сергій вперто все заперечував.
Раз я вирішила залишитися вдома, аби зловити чоловіка на зраді. 10 ранку, Сергій в цей час мав бути на офісі. Я сиджу тихо в кімнаті, раптом чую, як двері відчиняються. На порозі стояла свекруха, діставала з сумочки червону помаду і почала малювати губи. Тоді так розлютилася, що просто хотіла взяти її на волосся та викинути з квартири. Але натомість просто зняла пані Антоніну на відео та надіслала чоловікові. Так він сам дізнався, хто є його “коханкою”.
На щастя, Сергій тоді став на мій бік. Ми забрали всі речі та переїхали геть. Декілька місяців орендували квартиру, а потім вже завезли речі у власний будинок. Майже 6 місяців чоловік не спілкувався з матір’ю. Навіть дізнавався у родичів, чи буде мама у гостях. І якщо її запрошували – ми автоматично не їхали. От він не спілкувався з нею від слова зовсім. Ніяких зустрічей, дзвінків, повідомлень. Мені часом ставало шкода пані Антоніну. Але вона ж це заслужила.
Два тижні тому пані Антоніна сама зателефонувала до мене. І голос у неї так тремтів, вона наче задихалася і плакала одночасно:
– Вибач. То мене вже так Бог покарав за ті гріхи. Лікарі кажуть, що мені не так довго залишилося. Одразу проблеми з серцем, з легенями. Я навіть не можу з ліжка самотужки піднятися.
Мені щиро стало шкода свекруху. Я відпросилася з роботи та одразу поїхала до неї. По дорозі купила якісь продукти та ліки. Добре, що залишилися ключі від її квартири. Швидко зварила теплого супчика, аби нагодувати свекруху.
– Дякую, донечко. То тебе Бог послав, моя ти рятівниця, – аж плакала пані Антоніна та цілувала мені руки.
Зараз я вже не тримаю зла на родичку та намагаюся їй допомогти. Ми відмовилися від дорогого ремонту та витратили всі гроші їй на операцію.
Сергій каже, що я дуже розумна жінка та маю добре серце. Але я ж просто захотіла допомогти свекрусі. Так, ми не ідеальні люди, можемо робити помилки. Але головне – вміти їх визнавати та пробачати.