– Ну що, “вельмишановні” гості ? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – – Догодила, бачу! — А тепер — провалюйте всі з мого будинку! Це була остання вечеря, яку я вам приготувала! І востаннє, коли я для вас напружувалася! Тепер я не хочу вас ні бачити, ні чути та й знати вас не хочу!
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу. – Так, сестричка, — сказав Борис, — ти, як завжди, на висоті! – Згодна на всі сто! – Підтримала брата Наталя. –…
Read More
— Якщо я погана невістка, чого вас так тягне в мою квартиру? До улюбленої доньки їдьте, там і перевіряйте пил на шафах! – сказала Катя…
– Ну що ти одразу так, – голос Тамари Іванівни здригнувся, але в очах все одно майнуло звичне невдоволення. Катя глибоко зітхнула, намагаючись не дати емоціям вирватися назовні. Вона тільки-но повернулася з роботи, втомлена, з важкою сумкою в руках, а…
Read More
— Тринькає? – кажу навмисно голосно, – Ви, свате нічого не переплутали? Вона ваша невістка і не у вашому домі живе, ви у нас у приймах. Та й не вам про хазяйновитість розповідати, свою хату за вітром пустили, то не маєте права тут і слова казати.
Коли моя донька повідомила що сватам жити буквально ніде, я одразу сказала, аби кликала їх у наш дім. Мова була про певний період, доки знайдуть роботу і зберуть гроші на будинок, хай і невеликий у нашому селі. Звісно ж свати…
Read More
Він не згадав, а ось Анна пам’ятала дуже добре. Жарт чи що – срібне весілля! Жінка сподівалася, що вже цього року чоловік хоча б обмовить про ювілей. І тоді вона пробачить йому всі роки забуття… А він на корпоратив зібрався… Ніколи не ходив, а тут, в такий день заманилося.
– Корпоратив?! Ти справді підеш?! 29 грудня?! У голосі дружини було стільки обурення, що Василь не стримався: – Піду! Можеш злитися скільки завгодно! – Злитися? Велика честь! Тільки знай – якщо підеш – додому не повертайся! – Чудово! – Василь…
Read More
Після чергування вона летіла на заняття, як на крилах. З нетерпінням чекала на наступне чергування. Юрій Борисович не був сліпим, зауважував, звичайно, закохані погляди смішної та милої медсестри. Люся щоразу на чергування з Юрієм Борисовичем намагалася приготувати щось смачне. Він сказав, що навіть у його мами так смачно не виходить. Люся почервоніла від насолоди. А потім…
– Дівчинка! – сказала акушерка і підійняла дитину вище, щоб Люся могла побачити. – Красуня! Вся у маму. Змучена Люся не встигла роздивитись доньку, як акушерка віддала її комусь. Дівчинку оглянули, сповили й забрали. – А він і не знає,…
Read More
– Ну що ти бурмотиш, Андрію? Скажи вже тост голосніше! Господи, все життя його тягну, як валізу без ручки. Важко, а відмовитися шкода. Гості за столом ніяково засміялися. Хтось втупився в тарілку, хтось фальшиво посміхнувся.
Олена, красива, владна жінка в дорогій сукні, переможно оглянула зал. Це був її тріумф. Її ювілей — 50 років. І 25 років їхнього шлюбу з Андрієм. Андрій, сивий чоловік в окулярах, покірно стояв з келихом. Він звик. Він був «зручним»….
Read More
— Я тобі чітко сказав: — Дитина від якоїсь ” сірої миші ” мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату…
— Дитина від якоїсь сірої миші мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату. Повітря за вікном було прохолодним, вологим, наповненим запахом наближаючогося дощу, але…
Read More
Я сиділа на ліжку в якомусь заціпенінні, бо як таке взагалі можливе? Через хвилину рипнули двері і в кінчату прийшов Євген.
Я вийшла заміж за Євгена після інституту, йому було тоді тридцять два роки, він мав непогану роботу і ми орендували квартиру. Попри те, що ми були далеко від його батьків, але свекруха чи не щодня прибігала в гості, спитати, як…
Read More
— Твоя зустріч випускників… чоловік кинув на стіл запрошення.— У суботу. — Ти ж підеш? — Тільки приведи себе до ладу, а то виглядаєш як ЩОЙНО з “курника” вилізла. .. “не ганьби” сім’ю. Слова”вдарили” під дих..
Вона поглянула на запрошення. Тридцять років із дня закінчення школи. Красива листівка із золотими літерами. — Ти ж підеш? — запитала вона, витираючи руки об фартух. — Звичайно. Тільки ти хоч приведи себе до ладу, а то виглядаєш як тільки…
Read More
В Італії плани у мене дещо змінилися. Тут я дуже швидко зрозуміла, що у заробітчанок є своє неписане правило – допомагати спочатку дітям. Тут жінки одна наперед одну розповідають, хто що своїм дітям купив, в основному йшлося про квартири, будинки і машини.
– Мамо, кава закінчилася, – телефонує мені в Італію старша донька. – Ну і заодно передай 500 євро, дуже треба. – Марино, я ж уже попереджала, що не зможу більше вам грошима допомагати, бо маю один задум, – кажу. –…
Read More