“- А вы откуда? – Запоріжжя. – Как из Запорожья?!!! А чё вы по-украински говорите? У нас тут все по-русски говорят…” Ось такий випадок недавно зі мною трапився. Люди, схаменіться, війна триває, а ми досі розносимо мову ворога, як ту чуму!
-А вы откуда? Как из Запорожья?!!! А чё вы по-украински говорите? У нас тут все по-русски говорят… Таке питання сини вчора отримали в роздягальні басейну. – Ну вочевидь – не всі. Ми ж українською говоримо, – резонно зауважив Степан у…
Read More
Вона поховала чоловіка, вистояла сама, підняла господарство… а потім сусідка відкрила рота.
– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все Вона…
Read More
Дорогі гості, а вам не здається, що ви вже обжерлися? Це вам не безкоштовний ресторан! У який вже раз Ілля повертався додому і розумів, що холодильник практично порожній. Хоча вчора він ще був повний. У його дружини Ольги була звичка все купувати завчасно і готувати своєчасно. Ось тільки ротів у їхній родині несподівано додалося. Ілля зайшов на кухню і зрозумів, що дуже голодний. Сьогодні на роботі було засідання, яке тривало понад дві години. А потім ще треба було здати місячний звіт. Одним словом — зовсім не до обіду було. Сподівався, що Оля приготувала щось смачне. Але, як виявилось, їжі майже не залишилось. Лише засохлий шматок вишневого пирога лежав на столі. Олю, а в цьому домі є що поїсти? — запитав чоловік, дивлячись на порожню брудну каструлю у раковині. Так, супчик був… Там на плиті. Оцей? — показав Ілля на посуд. Ой, мабуть, усе з’їли, — винувато подивилась на чоловіка Ольга. Вони знову сюди притащились? Справа була в тому, що вже не вперше до Ольги навідувалась її рідна тітка з сином. Так склалися обставини, що жінка зв’язалася з одруженим чоловіком і завагітніла. Він сказав, що з дружиною не розлучатиметься за жодних обставин і порадив зробити аборт. Вона відмовилась і вирішила народити дитину для себе. Та з часом зрозуміла, що не справляється. Так, вона працювала. Проте грошей усе одно не вистачало. Щоб дружина колишнього нічого не дізналася, він погодився допомагати, але його подачки залишали бажати кращого. Тут вона й згадала про сердечну родичку, яка ніколи не відмовляла і завжди була готова нагодувати її та дитину. Спочатку Ілля ставився до цього поблажливо і навіть жалів їх. Але потім зрозумів, що ці нахабні родичі почали «сидіти на шиї». Мені набридло, що вони тут їдять на халяву! Я теж не мільярди заробляю і навіть не 100 тисяч гривень, щоб всіх їх годувати, — обурювався Ілля, коли знову помітив, що вони нещодавно були тут. Ілля, ну будь ти добрішим. Такий же, як ти? Ну, так. Ні, уж. На своїй шиї я нікому не дозволю кататися. Я не зобов’язаний їх утримувати. Він відкрив дверцята шафки і спитав: Я, так розумію, що чаю мені попити нема з чим? Тільки вчора купив дорогі цукерки. Потім заглянув у смітник і побачив там купу фантиків. Все зрозуміло. Дякую, люба дружино. Дуже смачно. Продовження історії читайте у першому коментарі
У його дружини Ольги була звичка все купувати завчасно і готувати своєчасно. Ось тільки ротів у їхній родині несподівано додалося. Ілля зайшов на кухню і зрозумів, що дуже голодний. Сьогодні на роботі було засідання, яке тривало понад дві години. А…
Read More
«Ти сиди в злиднях а я йду до багатої!» — заявив чоловік, не знаючи, що його нова пасія живе в моїй квартирі, яку я здаю.
Ігор впустив вилку. Вона дзенькнула об тарілку, залишивши на білому фаянсі жирну смугу від соусу. Він навіть не звернув уваги. Його погляд був прикований до екрана телефону, а на губах застигла дивна, відсутня посмішка. — Щось цікаве? — запитала я,…
Read More
Заможний кавалєр прийшов у ресторан без гаманця, щоб перевірити мене на меркантильність. тоді я нерозгубилася… Ось що зробила…
Ресторан, куди Станіслав запросив мене на другу зустріч, буквально дихав показною розкішшю: м’який напівморок, офіціанти, що ковзають між столами майже нечутно, наче тіні. Сам він ідеально вписувався в цю атмосферу — дорогий костюм, помітний годинник і та сама самовдоволена напівусмішка…
Read More
– Ти донька, от і мусиш доглянути маму, – говорив Сергій. – Чому це я? Ти такий самий син, як і я донька. В тебе умови кращі та й діти старші. Забери її до себе. Таку розмову про себе почула Надія від своїх дітей. Стара і хвора мати їм стала не потрібна.
Страшно, коли людина на старість років лишається сама, нікому не потрібна. Так сталося з моєю сусідкою. Надія дуже хороша жінка. Все життя важко працювала по заробітках то в Польщі, то в Італії. Хотіла все дітям допомогти, щоб їм жилось легше…
Read More
Онуці 4 роки і вона дає мені образливі клички. А синові та невістці від цього тільки смішно! . . Тиждень тому я приходжу – а до мене в обійми вже не біжить, а летить Владка. Знаєте, таке її звертання мене дуже образило. – Владуня, я бабуся. Ну як я тебе вчила? Бабуся, бабуня, буся. – Ні. А невістка стояла на кухні та під носа собі хіхікала єхидно.
У мене є онуця Влада, їй 4 рочки. Дівчинка не ходить у садочок, адже має вади серденька. Для невістки Аліни то була складна вагітність, лікарі постійно залякували, що вона не зможе виносити здорову дитинку, що будуть дуже складні пологи. До того…
Read More
Мого чоловіка давно не стало, дітей у нас не було, тому я й залишилась сама. У Марини двоє дітей та вже дорослі онуки. Найстарша онучка Катя заміж вийшла і Марина звернулась до мене з пропозицією про переїзд до неї. Мою ж квартиру мали віддати онуці сестри – Каті. Я погодилась. Вирішила, що нічого з квартири не забиратиму, тільки необхідний одяг. За документами теж вирішила оформити житло на Катю з чоловіком.
Є у мене старша сестра Марина, вона живе з чоловіком у двокімнатній квартирі, я сама теж в двокімнатній. Ми з нею обидві пенсіонерки. Мого чоловіка давно не стало, дітей у нас не було, тому я й залишилась сама. У Марини…
Read More
– Подумай добре, твій друг – чужа людина, а брат і племінники – найрідніші! Маєш про них подбати! Майже 20 років я працювала в Німеччині. Три квартири у Франківську купила. Хотіла в одній жити, а дві здавати, аби спокій на старості мати. Та рідним мої плани не сподобалось…
Я поїхала до Німеччини ще двадцять років тому з чоловіком. Та так життя склалося, що там ми розлучилися. Згодом він побрався з німкенею. Я ж мала хлопців, та нічого серйозного. Просто жила й багато працювала. Гроші вирішила вкладати в нерухомість….
Read More
– Ми дітей в школу даємо не для того, щоб вони хворіли! Дирекція має дбати про своїх учнів! – Лишень початок квітня, надворі холодно, а в школі опалення вимикають. Діти повернулись з канікул в страшенно холодне приміщення. Та коли я висловила своє обурення – мене ще й винною зробили.
Я розумію, що в країні криза і зараз економлять на всьому. Але є речі, економити на яких не слід. Наприклад, здоров’я дітей. Та вочевидь про це зараз забули. Те, що сталося днями мене неабияк засмутило. Як ми всі пам’ятаємо щороку…
Read More