Я вийшла заміж ще студенткою. Я вчилася на третьому курсі, а мій чоловік Славко закінчував ПТУ і вже підробляв рієлтором. Жили ми тоді дуже скромно, рахували кожну копійку.
Його батьки теж ніколи багато не мали. Свекруха торгувала на ринку, свекор працював водієм. Славко з юності повторював одне й те саме:
– Не хочу все життя жити в бідності. Я ще виб’юся в люди.
І він справді вибився. Спочатку став одним із найкращих у фірмі, потім відкрив своє агентство. А я після університету замість роботи пішла допомагати йому: документи, бухгалтерія, папери, клієнти – все було на мені.
Платив він мені смішні гроші, але я тоді не сперечалася. Думала, що ми ж сім’я, все спільне. Потім ми купили квартиру, у нас народилася донька, і я взагалі засіла вдома.
З боку всі думали, що я живу як королева. У чоловіка пішли великі гроші: дорога машина, ремонт у квартирі його батьків, будинок на місці старої дачі. Потім ще квартири, готель, сауна – все це з’являлося одне за одним.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Але вдома я не почувалася щасливою. Чоловік міг приїхати ввечері, пройтися по кухні, глянути на плиту і сказати:
– А вечеря є?
Я стояла з дитиною на руках і ледь не плакала.
– Я цілий день сама, ти хоч раз спитай, як я.
– Не починай, я гроші заробляю, – відрізав він.
Субота, ранок, я мию підлогу, донька розсипала іграшки, а він стоїть посеред кімнати і злиться:
– Чому вдома такий безлад?
– Бо я не покоївка, Славо!
Він гримнув дверима так, що дитина злякалася і заплакала.
Ми не раз сварилися через це. Я навіть їздила до своїх батьків. Але він приїжджав, просив повернутися, говорив, що любить, що все налагодиться. І я знову вірила.
Тільки згодом я дізналася одну дуже неприємну річ. Усе, що він купував, він записував не на себе і не на нас, а на своїх батьків. Квартири, частку в бізнесі, майно – все на них.
Я якось прямо спитала:
– Ти мені не довіряєш?
Він навіть не зніяковів.
– Я думаю наперед. Якщо буде розлучення, не хочу нічого ділити.
У мене тоді ніби земля з-під ніг пішла. Виходить, я роками тягнула з ним усе, а він уже наперед готувався, як залишити мене ні з чим.
А далі почався такий цирк, що я сама не вірила. Свекру було 59, і він раптом заявив, що йде до іншої жінки. Подав на розлучення і потягнув із собою дві однокімнатні квартири та частку в готелі.
Пам’ятаю той вечір. Славко сидів на кухні білий як стіна, а телефон розривався. Свекруха кричала в слухавку:
– Це все через тебе! Якби ти нормально нам допомагав, такого б не було!
Я аж рота відкрила. Людина роками їх тягнула, а вони ще його винним зробили.
Але на цьому все не закінчилося. Свекруха, замість того щоб отямитися, тихцем продала одну квартиру. Гроші спустила на операції, нові груди, дороге ганчір’я і косметику. Коли Славко про це дізнався, між ними була страшна сварка.
Я була свідком. Він кричав:
– Мамо, ти що наробила? Це ж майно!
А вона йому в обличчя:
– Моє майно! Що хочу, те й роблю! Все життя на вас горбатилась, тепер поживу для себе!
От тоді він, здається, вперше зрозумів, яку дурницю зробив.
У підсумку він втратив майже все, що так хитро ховав. Залишилися тільки наша квартира, одна машина і агентство. Усе інше розлетілося по руках його ж батьків, яким він сліпо довіряв більше, ніж власній дружині.
І знаєте, мені його навіть не шкода. Жорстко звучить, але це правда. Коли я просила поваги, підтримки і чесності, він думав тільки про те, як не ділитися зі мною в разі розлучення. А життя провчило його по-своєму.
Тепер він ходить похмурий, злий, мовчазний. А я дивлюся на нього і думаю: якби він колись ставився до мене не як до прислуги, а як до дружини, може, все було б інакше.
Скажіть чесно, я погана людина, якщо не шкодую, що чоловік через свою жадібність і недовіру залишився майже ні з чим?