Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати подарунок. – Та давайте по 100 гривень в конверт і квіти. Купить собі, що схоче! – А не мало? Що вона купить за ті 2 тисячі? – Нащо взагалі ці конверти та подарунки, треба відходити від цього. Ніде у світі не дарують конверти вчителям, взагалі через це звільнити можуть. – Ніде у світі вчителі таких низьких зарплат не мають! Сперечалися ми, а тоді голова батьківського комітету запропонувала…

Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати подарунок. – Та давайте по 100 гривень в конверт і квіти. Купить собі, що схоче! – А не мало? Що вона купить за ті 2 тисячі? – Нащо взагалі ці конверти та подарунки, треба відходити від цього. Ніде у світі не дарують конверти вчителям, взагалі через це звільнити можуть. – Ніде у світі вчителі таких низьких зарплат не мають! Сперечалися ми, а тоді голова батьківського комітету запропонувала…

Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати подарунок.

– Та давайте по 100 гривень в конверт і квіти. Купить собі, що схоче!

– А не мало? Що вона купить за ті 2 тисячі?

– Нащо взагалі ці конверти та подарунки, треба відходити від цього. Ніде у світі не дарують конверти вчителям, взагалі через це звільнити можуть.

– Ніде у світі вчителі таких низьких зарплат не мають!

Сперечалися ми, а тоді голова батьківського комітету запропонувала:

– Я спробую порадитися з вчителькою, може в неї є ідеї.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Вже на вечір оця Світлана написала нам усім:

– Так, говорила я з Оксаною Петрівною. Вона каже, що їй подарунок не потрібен, але пропонує нам купити проєктор в кабінет. Каже, що то для наших дітей буде.

– Гарна ідея! І по скільки треба здавати?

– Ну, проєктор дорогий, 22 тисячі гривень. Тож я порахувала, що треба збирати по 700-800 гривень з дитини!

– А це не занадто? Може ще автомобіль їй купити?

– Але ж це для наших дітей?

– Ну, звичайно, чула, що попередній клас велику плазму купував. То де вона ділася, мабуть, в неї дома.

– Вчителька казала, що плазма зламалася.

– Еге ж, хто перевірить.

Ми так нічого й не вирішили. Та минуло кілька днів і вчителька написала в загальну групу класу дуже неприємне повідомлення.

– Хтось з батьків розпатякав на все місто, що я подарунки вимагаю. З відділу освіти вже дзвонили. Тепер в мене проблеми. Хочу, щоб ви знали, що ви мене дуже підставили, тепер ні квіточки від вас не візьму.

Оксана Петрівна страшенно ображена. З батьками ледве вітається. Не знати, чи це не позначиться на ставленні до дітей. Навіть не знаю, що думати і як воно далі буде. Скажіть вашу думку, така поведінка вчителі це нормально? І такі подарунки – не занадто?

Повне або часткове копіювання категорично заборонене!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!