Після одного випадку, який трапився у моїй родині, всі друзі та близькі родині не хочуть зі мною спілкуватися. А якщо ми зустрічаємося десь у гостях – то удають, що мене взагалі не знають та обходять десятою дорогою.
Отож, ще 3 роки тому мій син Олексій одружився. Невістка дуже хороша дівчина, приємна, хазяйновита, мені одразу сподобалася. От наче вона в кімнату заходить і так стає тепло, сонячно на душі. Ніби Катруся була промінчиком.
Я старалася до молодят не лізти. У них своє життя, у мене своє. Часто заходили у гості, я сама запрошувала. Мені було дуже приємно посидіти з Катею, поспілкуватися. Через рік після весілля вони купили власну квартиру та народили мені внучку Світланку. Тоді я ледь не щодня приходила до Каті та Олексія, допомагала з донечкою. Ну але я не була тою типовою свекрухою, яка до всього прискіпується та командує. Навпаки, забирала собі внучку, аби Катя відпочила, змогла собі піти на манікюр, зустрітися з подругами у кафе.
Але коли Світланці виповнилося 2, то Олексій наполягав віддати дитинку в садочок, а Катерині вийти на роботу. Я сама не розуміла, до чого такий поспіх. І кожного разу, як я приходила у гості, то помічала у Каті заплакані, червоні очі.
– Та я просто так плакала, дивилася фільм романтичний, – виправдовувалася дівчина.
Але моє серце не обдуриш. Вже у березні Олексій написав заяву на розлучення. І це була його ініціатива.
– Сину, як так можна? У вас дитина. Краще сядьте, поговоріть, а не так зразу кардинально розлучайтеся.
– Мамо, все добре, я просто зрозумів, що Катя не та жінка, з якою хочу бути.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Як виявилося, на роботі Олексій познайомився з одною дівчиною – Лідою. Ну і в них закрутився роман. Знаєте, мені так соромно про це писати. Син пояснив це так – він хоче бути поруч з красивою, доглянутою жінкою. Так, Катя всю себе присвятила хатнім справам та материнству, постійно була з донечкою. А син таку перевірку не витримав. Бачте, йому захотілося розваг!
Квартиру поділили порівну та кожному дісталося по кімнаті. Я вирішила, що сама повинна якось спокутувати цей вчинок сина та почала допомагати колишній невістці.
Часто купую на базарі продукти на двох – собі та Каті. Для Світланки приношу нові іграшки, одяг. Інколи можу ще заховати у пакет з продуктами 500 ти 1000 гривень. Нехай невістка матиме про запас ті гроші.
Однак, про це якось дізнався Олексій. І дуже розлютився:
– Мамо, у тебе скоро інший онук народиться, а ти вже чужій дитині носиш!
– Чужій? Олексію, це твоя донька!
– Мамо, ми розлучені, я сплачую аліменти. Чого ти їй взагалі далі допомагаєш? Хай Катя сама думає про Світлану!
– Знаєш, сину, ти в мене хоча і дорослий, але досі дурний. Як ти взагалі так смієш говорити про колишню жінку та дитину? Совісті у тебе нема! Хай краще я твої проблеми буду розгрібати. Добре, що ти собі вже встиг знайти молодуху!
Родичі також не підтримують мою позицію. Всі в один голос кажуть “це чужі люди, їм не треба допомагати”. Але як? От як я можу просто так кинути Світланку та Катю?
Словом, син на мене дуже сильно образився. Не телефонує, не приходить. І якщо родичі запрошують нас у гості, то він постійно випитує, чи я також там буду на застіллі.
Я не знаю, чим заслужила таке ставлення від сина. І взагалі засмучена до сліз його вчинками. Олексі не хоче приїздити до Світланки у гості, з нею гуляти. Раз на місяць перекаже Каті на карточку ті нещасні аліменти і все.
Я чудово розумію, що такою “допомогою” можу втратити сина. Але мені дуже совісно за його вчинок. Часто прошу в Каті пробачення, а вона зітхає і каже, що не хоче на цю тему зі мною говорити.
Що мені робити далі? Як бути?
Що ви порадите нашій читачці? Ви підтримуєте її думку щодо допомоги колишнім родичам?