Мені 23 роки, цьогоріч закінчила університет. Навіть роботу вже знайшла і взагалі не планувала серйозних стосунків, хотіла кар’єру будувати. Та раптово закохалась. Його звали Андрій. Дещо старший за мене. Та з ним мене закрутило, наче у вихорі. Ніколи ще такого не відчувала.
Ми зустрічалися пів року, вже плани мали. Потайки я весільну сукню придивлялась, аж раптом знайома мені сказала, що знає мого коханого, бо його дружина родичка її подруги. Я це заперечувала, не могла повірити. Та згодом у мене виникли питання – чого Андрій мене ні з ким не знайомив, я досі не знала його батьків, не спілкувалась з чого друзями. Я не хотіла ображати його підозрами, тож вирішила просто простежити.
І якось після нашої зустрічі посеред дня у вихідний я пішла за ним. І раптом побачила, що поїхав коханий не до мами, а в дитячий центр. А там його чекала дружина з маленьким хлопчиком років 6. Згодом до них приєднала ще дівчина підліткового віку. Все стало ясно. Наступного дня я збиралась розійтися з Андрієм, та він почав пояснювати:
– Ти розумієш, все дуже складно. Ми побрались надто молодими. Мама мене вмовила, коли Алла завагітніла. Я її навіть не кохав, так просто розважався.
– Чого ж другу дитину народив?
– Та вже жили разом, того так вийшло. Але ми давно вже не пара і я буду розлучатись. Я теж заслуговую на щастя і на кохання.
– То що ти чекаєш?
– Та нехай діти хоч трохи виростуть. Вони ж мені не пробачать. Зрозумій, я гарний батько і не хочу псувати наші стосунки. Це ж назавжди.
– То що мені робити?
– Почекай трохи. Я тебе кохаю, понад усе на світі. Ми будемо разом, просто через кілька років. Ти ж ще молода, ну куди тобі поспішати?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Врешті він мене переконав. Я згодилась на такі умови, та мамі своїй не розповідала, що в нього хтось є. Так минали роки і я навіть звикла. Андрій винаймав мені однокімнатну квартиру і приїжджав час від часу. Нам дуже комфортно разом.
І ось днями до мене прийшла мама, зовсім розлючена.
– Чого ви досі не одружились?
– Мамо, всьому свій час!
– Не розказуй, він одружений. Я сама його з дружиною бачила! І з дітьми.
– Мамо не лізь, він скоро її покине!
– Ну, ти не розумна. Не покине він нікого. А як ти набриднеш – нову ляльку собі знайде! Розійдись з ним негайно!
– Я не хочу! Я такого чоловіка не знайду!
– Ти думала, що відчуває його дружина, уявляла, як їй? Як ти зруйнуєш сім’ю – матимеш гріх! Все до тебе повернеться бумерангом!
– Не кажи дурниць!
– Не покинеш його – забудь, що в тебе є мама!
Ми страшенно посварились і я не знаю, як далі бути. Порадьте мені, що робити?