Мій син Нікіта цьогоріч перейшов до четвертого класу. Йому довелося змінити школу, адже в попередні була дуже дивна класна керівничка. Та тепер я бачу, що вони всі тут такі. Річ у тім, що ми переїхали на Франківщину з Миколаєва. Наше місто страшенно любили, але чоловік наполіг, щоб обрали більш безпечне місце. А його тато місцевий, тут навіть досі бабуся його є. Тож до неї ми й приїхали.
За ці кілька років я вже не раз хотіла їхати додому. Та не наважувалась. Ми з сином ніяк не можемо звикнути до тутешніх людей. Вони злі та зарозумілі. В колишній школі сина цькували за те, що він не місцевий. І вчителька це схвалювала. А коли я спробувала розібратися – мене ще й винною зробили. Тому ми й перейшли. Та минуло кілька тижнів і все знову пішло псові під хвіст.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Якось посеред дня син вислав мені фото і додав, що вчителька його вигнала з класу. Подивившись картинку я очам своїм не повірила. На дверях кабінету висіла листівка з написом: “Хочеш спілкуватись російською – сиди в коридорі”. Вчителька вигнала Нікіту з класу за те, що він на перерві дивився відеоролик російською. Та хіба ж в цьому є щось погане?
З тією світлиною я пішла до директорки. Та вона сказала, що цілком підтримує вчительку.
– Знаєте що, я вивішу таке оголошення на дверях школи! Це чудова ініціатива!
– Я буду скаржитись. Про вашу поведінку дізнаються усі довкола.
– Ну, вперед!
Я написала, куди лише могла. Та ніхто мені не відповів. Тому й вирішила опублікувати це тут. А ви як би на таке реагували?