Я не знаю, куди котиться цей світ і наша держава в тому числі!
Мій син перейшов у 5 клас і навчається зараз у ліцеї. Помічали, що у Боді є здібність до мов – англійську добре знає, німецьку та польську. А нещодавно взагалі почав на ютубі шукати щось японською та дивився різні мультики з субтитрами.
Тому вирішили, що буде краще перевести його в спецліцей з поглибленим вивченням іноземних мов. Однак, перше, що мене здивувало – підручники та форма.
– Ми замовляємо закордону спеціальні книги, а форму шиють індивідуально, – заявила класна керівничка.
– Ну в нас є форма від попередньої школи…
– Ні, вона не підійде.
Один підручник коштує 500 гривень, а їх треба 5 штук для мов. Окрім того, замовляли в ательє нові штанці та камізельку. Мені класний керівник наголошував, що форма має бути якогось відтінку незрозумілого. Наче гнила сливка чи щось такого плану. Пів міста оббігала через ту форму.
Не минуло й місяця, як провели перші збори. Але не для того, аби обговорити план навчання чи інші нюанси
– Треба здати по 450 гривень на спеціальну дошку сенсорну та проектор
– Але ж хіба цим не займається дирекція?
– Вибачте, але ви забули, що це ліцей? Якщо батьки хочуть гарних умов для дітей, то самі повинні їх забезпечити.
Ну здала я ті злощасні 450 гривень на дошку та проектор. Потім у бесіді вчителька показала великий пакунок та подякувала за “подарунок”. Однак, ні чека, ні назви магазину чи бодай модель – нічого не показала. Це вже викликало великі сумніви.
А минулого понеділка нове повідомлення – опалення поки ще не планують вмикати, діткам дуже холодно в класах. Тому потрібно купити 4 конвектори з Епіцентру. Тоді я вже зголосилася сама збирати кошти та поїхати в магазин, щоб придбати. У чоловіка є машина велика, туди все поміститься.
– Ви не в батьківському комітеті. Цим займаються інші батьки.
– Я ж просто хочу допомогти.
– Я, як класний керівник, сама повинна все купити. Бо саме я слідкую за вашими дітками та працюю в школі. Тому прошу, тільки готівку. На картку нічого скидати не треба, мені не зручно потім шукати термінал та знімати кошти.
У класі 19 діток, а найдешевший конвектор коштує приблизно 3 тисячі гривень, є і дешевші на акції. Сумарно, з кожного взяли по 700 гривень.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
От минув тиждень, а ніхто в чаті не написав про обігрівачі. Мало того – син захворів, постійно кашляв та шмаркав.
– Ну і де тебе так продуло?
– У школі.
– Що, знову на перерві бігав на дворі без куртки?
– Ні, то в класі. Ми там всі сидимо вже в куртках. І стільчики такі холодні, я під низ рюкзак ставлю.
Я була шокована. Не вистачало, аби моя дитина ще нирки простудила та в лікарню потрапила. Тому вирішила нарешті піти до школи та побачити, на що йдуть гроші.
П’ятниця, перерва перед останнім уроком, який мала проводити класна керівничка. Поки діти на перерві бігали, я зайшла в клас. І була вражена! Тиждень минув, а конвекторів досі нема. Холодно, зябко, сиро в кабінеті.
– Доброго дня. А що таке?
– Вітаю. Та ось хотіла глянути, як у класі справи. Бо син вже хворіє. Бачу, що діти куртки носять навіть в кабінеті. А де конвектор?
– Не ваше діло! Думаєте, що я шахрайка?
– Не думаю, а знаю. Ви жодного разу чека не показували. Ніяких звітів не було!
– Знаєте, якщо вам не подобається ліцей – то можете забрати дитину геть. Тут навчаються тільки ті діти, які мають платоспроможних батьків.
Мене таке нахабство обурило. Але сумніви були не марні – біля школи я побачила нову автівку, з якої виходив директор. Ну ясно, що на свою зарплату він її точно не купив.
Тепер не знаю, як боротися з такою корупцією в ліцеї. Йти одній проти системи буде важко. Тим паче, більшість батьків точно підтримають вчительку та директорку. І не знати, чи після такого кіпішу мою дитину не зацькують однокласники та інші вчителі?
Що робити? Якщо ви були у такій ситуації, то, будь ласка, допоможіть!