Одного разу раптом мій чоловік Славік придумав собі, що я маю поїхати за кордон на заробітки. Оскільки ситуація в країні складна, комуналку, харчування, навчання дитини ми ледь тягнемо. Я погоджувалась з ним, але на заробітки я не рвалась. До останнього вірила, що все ще налагодиться, справи підуть краще, може вдасться знайти добре оплачувану роботу в Україні, але, на жаль. Я таки зібрала речі та вирушила до Італії разом із донькою.
Слава Богу там у мене вже багато років проживала тітка. Вона нас прийняла, допомогла з документами, ще й на роботу мене влаштувала. До речі, дуже непогану роботу. Одним словом тітка у мене дуже добра, нам з Соломійкою дуже подобалось у неї.
Дуже спростило життя в Італії знання іноземної мови, тому загалом можу сказати, що мені дуже пощастило. Не так все страшно, як я собі уявляла. Перший час чоловік фінансово допомагав мені, але потім я почала відмовлятись від грошей, оскільки сама почала заробляти й не хотіла, щоб він відмовляв собі в чомусь через нас.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Через декілька місяців ми з Соломійкою вже звикли до нового місця, хоч дуже хотілося повернутись додому. Проте Славік переконував, що ще не час повертатись, краще попрацювати ще, аби забезпечити собі майбутнє в Україні. Та одного разу він зателефонував до мене з дивним проханням:
– Кохана, я отримав дуже вигідну пропозицію. Мені пропонують класну машину, але грошей мені не вистарчає. Чи могла б ти мені вислати 9 тисяч євро?
– Славік, ти що? Де я візьму такі гроші? Мені потрібно мінімум ще пів року тут працювати, щоб заробити таку суму — відповіла я.
– Ну то позич у своєї тітки — далі говорив чоловік.
– Та як я можу таке просити? Ми живемо тут за її кошт, до того ж допомогла вона нам дуже… Я не буду такого навіть запитувати її.
Славік кинув слухавку, навіть недослухавши мене. Для мене це здалося дуже дивним. Коли я перетелефоновувала йому, він не відповідав і так ще декілька днів. Мене почала бентежити така його реакція та чому він не розуміє мого становища?? Тому аби якось зв’язатися з чоловіком, я вирішила подзвонити до сусідки. Тільки те, що вона мені сказала, я геть не очікувала почути…
– Оксано, нарешті ти явилась, бо я вже думала і хвилювалась, де ти пропала? — говорила вона.
– А що Славік не казав, що я на заробітки поїхала ? — здивовано запитувала я.
– Ой та я навіть боюсь щось питати в нього. Кожного дня водить до хати якихось жінок, а я ж то чую за стіною, що там робиться… Оксанко, мені тебе шкода — повідомила сусідка Світлана.
Сказати, що я була в шоці, це нічого не сказати. Однак саме тоді пазлик у моїй голові нарешті склався. От тому він мене так і переконував поїхати за кордон на заробітки. Можливо й гроші йому аж ніяк не на машину потрібні були.
Тепер я не знаю, що маю робити? Повертатись зараз в Україну, щоб з’ясовувати стосунки з тим зрадником не хочу, але й на відстані я ніяк це не вирішу…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.