Категорія: ПОДІЇ
Категорії ПОДІЇ

Вже рік я не спілкуюсь з ненькою і це мене страшенно засмучує. Та забути її слова не можу. Усе своє життя я потерпала через те, що мама любила більше молодшу сестру. Каріна в нас зіркою була, вміла увагу привернути, охоче домашні концерти влаштовувала та й в школі була першою красунею. А я була татовою донечкою. Така ж спокійна і замкнена в собі. Ненька завжди казала: – Нічого ти не досягнеш з таким характером. Сидітимеш без грошей, як твій тато. Насправді мій батько був хорошою людиною. Він працював, не пив, не гуляв. Та заробляти багато не вмів, ну не така він людина. Коли ж мені було 10, мама його вигнала. А нам навіть бачитися з ним заборонила. Тож слова про схожість з татом були своєрідною образою. Я мріяла покинути дім, поїхати на навчання. З сестрою також спільну мову не знаходила. Навіть коли ми десь зустрічались в присутності сторонніх, вона вдавала, що ми чужі. Тож я ні на мить не жалкувала, коли їхала геть. Роки минали. Сестра вийшла заміж і народила трьох дітей. Я ж працювала мало не цілодобово. Та особисте життя якось не складало. Лише один раз мала серйозні стосунки і збиралась заміж. Проте не склалося, в моїй голові завжди лунав голос мами, котра казала, що я ніколи не буду щасливою.

Вже рік я не спілкуюсь з ненькою і це мене страшенно засмучує. Та забути її слова не можу. Усе своє життя я потерпала через те, що мама любила більше молодшу сестру. Каріна в нас зіркою була, вміла увагу привернути, охоче…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Ми з Пашею та Мариною товаришуємо вже років 10 точно. Так ходили завжди 4 – і я Коля, Паша і Маринка. Разом навчалися в університеті, готувалися до сесії й танцювали на весіллі. Правда, рік тому вони вирішили переїхати до Паші в місто, у нього старенька мати тяжко хворіла. Тому тепер ми бачилися або у Скайпі або ж переписувалися. А тут така чудова нагода випала – Новорічні свята, відпустка на роботі. Я з чоловіком без вагань запропонувала друзями приїхати до нас у Кам’янець та провести тут вихідні. Я наготувала стільки страв, ще й тортика спекла. Навіть віддали їм нашу спальню, а самі пішли у вітальну ночувати. І ось зранку я прокидаюся, роблю їм на сніданок тости з кавою, вже хочу стукати у двері, як чую наступне: – Боже, ну не квартира, а сарай. І це вона називає “дизайнерський ремонт”? Ну так, у неї ніколи смаку не було. Ще й перина така тверда. Боюся, що після її частування я у лікарню з отруєнням не лягла. Буде цікавий початок цього року. – Цікаво, а Колі приємно з такою горе-господинею жити? Вони ще довго обмивали мені кісточки та хіхікали. Я не хотіла псувати день, тому просто удала, що нічого не почула. Пішла на кухню та почала їх сама гукати до столу. – Як все смачно виглядає. Це ти робила? – підлещується до мене Маринка. Я тільки кивнула головою. Ох, як б я хотіла вилити каву на її біляву та дурну голову. Тоді я дізналася, що таке дволикість.

Ми з Пашею та Мариною товаришуємо вже років 10 точно. Так ходили завжди 4 – і я Коля, Паша і Маринка. Разом навчалися в університеті, готувалися до сесії й танцювали на весіллі. Правда, рік тому вони вирішили переїхати до Паші…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Потяг Київ-Франківськ, ще званий “Стефанія”. Заходить він. Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, 3 великим рюкзаком, кариматом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ. Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо: банани, цукерки, мінеральну воду, заварну каву, бутерброди.В ін трохи ніяковіє від такого натиску материнської турботи, і я починаю його розпитувати, поки він наспіх влаштовується на верхній полиці: – Ви у Франківськ ідете? – Так, я вас не розбуджу раніше, сподіваюсь. – Ви сам з Франківська?

Потяг Київ-Франківськ, ще званий “Стефанія”. Заходить він. Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, 3 великим рюкзаком, кариматом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ. Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо:…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Колись мати повчала мене, як могла. Я тоді її слів зовсім не розуміла, та зараз щодня згадую. – Народи ще донечку! Буде опорою на старість. – А син хіба ж не буде? – Він за дружиною піде. Поталанить, невістка добра буде, а як ні – забудуть про тебе. – Мамо, ти що! Мій Любчик не такий. Він дуже хороший! – “Син – до вінця, а дочка – до кінця” – не дарма це мудрі люди вигадали.

Колись мати повчала мене, як могла. Я тоді її слів зовсім не розуміла, та зараз щодня згадую. – Народи ще донечку! Буде опорою на старість. – А син хіба ж не буде? – Він за дружиною піде. Поталанить, невістка добра…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Тoгo вeчopa мeнi пpийшлo дивнe спoвiщeння. Xтoсь пepepaxyвaв нa мoю кapтy 5000 гpивeнь. Дo зapплaти щe бyлo дaлeкo, a aвaнс я тiльки-нo oтpимaлa. Пepшe, щo спaлo мeнi нa дyмкy – нeвжe чoлoвiк тaк poзщeдpився пepeд святaми. – Сoнeчкo, дякyю! Я нe oчiкyвaлa тaкoгo пoдapyнкy? – Ти пpo щo? – Нy oсь, гpoшi. Цe ж ти пepepaxyвaв? Сepгiй poздpaтoвaнo виxoпив y мeнe тeлeфoн з pyк тa зaкpився y кiмнaтi. Xoвaвся вiд мeнe мaйжe гoдинy. Пoтiм вискoчив зi спaльнi i випaлив – Цe, мaбyть, якaсь пoмилкa. Я зaвтpa yсe з’ясyю.

Тoгo вeчopa мeнi пpийшлo дивнe спoвiщeння. Xтoсь пepepaxyвaв нa мoю кapтy 5000 гpивeнь. Дo зapплaти щe бyлo дaлeкo, a aвaнс я тiльки-нo oтpимaлa. Пepшe, щo спaлo мeнi нa дyмкy – нeвжe чoлoвiк тaк poзщeдpився пepeд святaми. – Сoнeчкo, дякyю! Я…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Сьогодні хотіла б підняти важливу тему, хоча знаю, що більшість з вас зі мною не погодиться. Втім, подібні випадки – не одиничні у нашій державі. І я просто більше не можу подібного терпіти Неодноразово потрапляла на матеріали про багатодітні сім’ї в Мережі, от вчора прочитала чергову статтю, як матір семи дітей скаржилася на свою бідність, а потім заявилася в мерію й почала випрошувати там житло. Потім вона взагалі прийшла зі своїми дітьми й влаштувала там нічліг, щоб привернути увагу до того, що їм потрібна квартира. Це все супроводжувалося історіями про те, скільки у них труднощів, сім дітей — їсти нема що. Барак, в якому жила сім’я, розпався, а влада обіцяє нове житло лише через три роки Але хіба це не їхні проблеми? Чомусь, коли у мене немає змоги, я не планую дітей. Навіщо було народжувати? А потім просити допомоги? Дітей дійсно шкода, адже вони не винні, що у них такі безголові батьки. Їхнє виправдання: “Ми дуже любимо дітей”. Я теж люблю, і не одна жінка до нестями хоче ще діток. Але ми ж не народжуємо, якщо не можемо забезпечити хороше життя зараз, не говорячи про майбутнє. В чому проявляється ваша любов: народити та кинути дітей напризволяще долі? Ще одна жахлива історія: ”В Софії та Мирослава є п’ятеро дітей і недобудований будинок, але немає роботи та грошей”. Так навіщо, бідні діти ж страждають. Вони недалеко від цього дому винаймають житло, бо не мають змоги завершити будівництво!

Сьогодні хотіла б підняти важливу тему, хоча знаю, що більшість з вас зі мною не погодиться. Втім, подібні випадки – не одиничні у нашій державі. І я просто більше не можу подібного терпіти Неодноразово потрапляла на матеріали про багатодітні сім’ї…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Досі оговтатися не можу після зустрічі з зятем. Він мені ніколи не подобався. Живе з моєю Мариною вже десять років, а одружуватись і не думає. Донька зустріла його відразу після університету, нащо було так поспішати – не знаю. Я тоді їй відразу сказала свою думку: – Нащо відразу жити разом? Зустрічайтеся собі. – Мамо, але я кохаю Ігоря. Чого чекати? – Тоді розписуйтесь! – Та кому ті штампи потрібні? – От побачиш, що згодом про це пошкодуєш!

Досі оговтатися не можу після зустрічі з зятем. Він мені ніколи не подобався. Живе з моєю Мариною вже десять років, а одружуватись і не думає. Донька зустріла його відразу після університету, нащо було так поспішати – не знаю. Я тоді їй…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Зовсім не знаю, як бути. Останні пів року я мало не щодня сварюсь з чоловіком. Боюсь, скоро нам доведеться розлучитися. З Олегом ми познайомились саме на роботі. Обидвоє були молодшими спеціалістами у великій компанії. Він відразу мені сподобався, дуже гарний і веселий. Чимало дівчат намагались його привабити, та вдалось це мені. Всього за пів року ми побралися і я відразу завагітніла. А тоді пішла в декрет. Я ніколи не страждала через те, що довелося покинути роботу аж на два роки. Обожнювала цей період і бути з дитиною. Все сама робила, чоловік мені зовсім не допомагав. Я й не просила, адже він працював. Та коли моїй Олесі виповнилося два з половиною роки я вирішила віддати її в садок і вийти на роботу. Олег зовсім не був проти. З новими силами і свіжими ідеями я повернулась. І так сталось, що вже в перші пів року так добре себе проявила, що мене відправили на стажування до Німеччини, а коли я повернулась – отримала підвищення. – Ну, вітаю! – стримано тоді Олег сказав. – Люди роками гарували, а ти відразу так все отримала. – Ти радієш за мене чи заздриш?

Зовсім не знаю, як бути. Останні пів року я мало не щодня сварюсь з чоловіком. Боюсь, скоро нам доведеться розлучитися. З Олегом ми познайомились саме на роботі. Обидвоє були молодшими спеціалістами у великій компанії. Він відразу мені сподобався, дуже гарний…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

“Піддався впливу Усика”: Трамп запросив боксера в Білий дім та пошкодував про це

Соціальні мережі бурхливо відреагували на зустріч українського чемпіона з американським президентом. Український боксер Олександр Усик несподівано зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Фотографію їхнього рукостискання опублікувала в X спеціальна помічниця президента США та радниця з комунікацій Марго Мартін. На знімку видно, як Олександр…

Читати далі
Категорії ПОДІЇ

Ти мала все зробити, аби він на війну не пішов, а виїхав за кордон! Якби ти була мудрішою – в мого сина все було б добре! В розпачі я подзвонила свекрусі, благала про допомогу. Та після нашої розмови спілкуватись з нею більше не хочу!

Я ніколи не очікувала на розуміння свекрухи та зовсім не шукала її підтримки. Та часом в житті трапляються такі повороти, що доводиться йти на компроміси. Зі Стасом я познайомилась на роботі. Я прийшла влаштовуватись в офіс, де він працював начальником…

Читати далі