Я була його коханкою три роки і думала, що я особлива. Потім я побачила його дружину і все зрозуміла. Він казав, що вона не розуміє його. Вони завжди так кажуть, я знаю. Але коли тобі двадцять шість, а чоловік —…

Мені 56 років, ще 10 років тому в моєму житті з’явився чоловік, Василь. Він був давно розлученим, а я вдова, то ж ми вирішили зійтися, але офіційно ми не розписувалися, бо не мали такої потреби. У Василя своя двокімнатна квартира,…

Щойно мені виповнилось 18, як я дізналася, що чекаю на дитину. З Олегом ми зустрічалися вже кілька років. Батьки знали про наші стосунки, але відреагували на вагітність дуже несподівано. – Твоя дитина – твої проблеми! Ти ще не готова народжувати!…

Одного разу раптом мій чоловік Славік придумав собі, що я маю поїхати за кордон на заробітки. Оскільки ситуація в країні складна, комуналку, харчування, навчання дитини ми ледь тягнемо. Я погоджувалась з ним, але на заробітки я не рвалась. До останнього…

Люба привезла до села свого нареченого, а він поставив їй умову… Андрійко побачив автобус, що наближався по сільській гравійній дорозі, і, кинувши м’яч, щодуху побіг до зупинки. Сорочка розстібнулася, світле волосся розвівалося на вітрі. «Мама, мама приїхала» — тільки про…

Людмила не любила згадувати те літо. Не тому, що було зовсім страшно — у дев’яносто четвертому багатьом було гірше. Просто був один конкретний спогад, який вона відсунула подалі і не чіпала: мама в поїзді, вікно, ніч за склом — і…

“Ура! П’ятниця. Дочекався. З понеділка я у відпустці. Хочеться від щастя кричати, від радості аж розриває. Ми з дружиною їдемо у відпустку в село до бабусі дружини. До бабусі Зої. Така мила старенька, з нею так цікаво розмовляти про все…

А ти що думала, Марійко, що тобі спадок на тарілочці принесуть? — голос матері в слухавці звучав незвично сухо, навіть якось відчужено. Ці слова розрізали звичний вечірній спокій, ніби невидима межа пройшла між «до» та «після». Марія саме заварювала чай,…

Я дивлюся на унітаз і не можу повірити своїм очам. Там, у білосніжній керамічній чаші, плавають залишки моєї солянки – тієї самої, що я варила чотири години. Чотири. Години. – Наталю Львівно! – кричу я, відчуваючи, як тремтить голос. –…

Синку, з’їзди, будь ласка, до бабусиної квартири, там у мене дві квартирантки-студентки, дуже нахабні особи, особливо Свєтка, другу я не дуже добре знаю, мигцем бачила. Вони мені вже на три дні оренду прострочили, все «сніданками годують». Я їм пригрозила, що…