Вероніка Іванівна ходила до лікаря, як на роботу. Кожне нове поколювання в боці, кожна безсонна ніч ставали для неї приводом для трагедії та візиту в поліклініку. Її терапевт, Ольга Сергіївна, молода, втомлена жінка з напрочуд спокійними очима, стала для неї жилеткою, в яку можна було без кінця плакати про свої «страшні» недуги. Вона не знала, що справжній, нестерпний біль жив не в ній, а в тій, що щодня виписувала їй заспокійливе.
Вероніка Іванівна ходила до лікаря, як на роботу. Кожне нове поколювання в боці, кожна безсонна ніч ставали для неї приводом для трагедії та візиту в поліклініку. Її терапевт, Ольга Сергіївна, молода, втомлена жінка з напрочуд спокійними очима, стала для неї…
Читати далі