Восени п’ятдесят буде, а вона вирядилася. Для кого? Наталя була впевнена, що встати не зможе, не те, що йти додому. — Що, ноги натерли? Буває. – Поруч на лавку присів чоловік під шістдесят, лисуватий, із пузцем. – Моя дружина в таких випадках підкладала під п’яту згорнуту газету. Ось, дивіться. – Він відірвав від газети пристойний шматок, щільно склав його і подав Наталії. – Спробуйте.
Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, немов її не було поруч. Вона відвернулася до вікна. З почорнілим снігом і голими деревами, двір виглядав непривітним і брудним. — У тебе хтось є? – запитала…
Читати далі