Вийшла заміж я у рідному селі за свого однокласника Руслана. Після весілля ми почали жити в його батьківському домі разом із мамою. За рік після весілля у мене з’явився син Остап. Ми були звичайною родиною. Я дуже сімейна людина, мені…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Напевно нами і дійсно керує доля. У той день все пішло не так, як зазвичай. Чи не задзвонив будильник, потім перед виходом зрозуміла, що забула вимкнути воду в раковині, туди потрапила губка, і почався потоп. Далі повз мене просто пролетіла моя маршрутка і я вирішила зловити машину. Зупинився красивий позашляховик, щось мене в ньому збентежило, але я спізнювалася і села. Сказала куди їду. Мені здалося, що чоловік мене не зрозумів і я повторила, додавши до своїх слів орієнтир, який в місті знали точно все. Водій весь час мовчав, а коли ми прибули, то я намагалася дати грошей, але він мовчки кивнув, даючи зрозуміти, що не потрібно. До вечора я про нього вже забула. Робота мене стомлювала, тому я з трудом дочекалася вечора і вирушила додому.
Напевно нами і дійсно керує доля. У той день все пішло не так, як зазвичай. Чи не задзвонив будильник, потім перед виходом зрозуміла, що забула вимкнути воду в раковині, туди потрапила губка, і почався потоп. Далі повз мене просто пролетіла…
Read More
-Молода людина, поступіться вarітній жінці місце! – Почала обурюватися бабуся в автобусі. -Та нічого, бабусю, я через одну зупинку виходжу, – відповіла ваrітна дівчина. -Як це нічого, ти на 9 місяці, тобі ж тяжко ходити, а в такому задушливому автобусі краще вже посидіти, а якщо погано стане? -Ну тоді хай усі ваrітні вдома сидять, а не по забитих автобусах шурхають, – відповів хлопець, і відразу вийшов з автобуса. Усі пасажири осудливо подивилися на хлопця, але ніхто нічого не відповів. І тут дві бабусі, що сиділи разом, розговорилися: -Ой, я тобі зараз таку історію розповім, трапилася вона у 15-му автобусі. Тут автобус зупинився, багато людей вийшло. А решта пасажирів стали слухати історію: -Заходить в автобус старенька, така немічна, худенька, ну шкіра та кістки. Волосся кудлате, одяг у неї брудний, якийсь порваний. -Ой одразу видно, що якась бродяча, – відповіла друга бабуся. -Ні, не говори так. Ось ми всі по одягу судимо, а ось як було. Вона зайшла, і їй тут же місце уступив молодий хлопець. Він був такий міцний, гарний, високий. -От, одразу видно, хоч у деяких молодих трохи виховання залишилося, – каже друга бабуся. -Так, дуже приємний жест. У нього в руках була гарна коробка. Так ось хлопець помітив, що ця бабуся без взуття була. У пізню зиму, в дощ – вона босоніж. Хлопець відразу свої черевики зняв і на бабусю надів. -Спасибі, синку. Здоров’я тобі, – почала бродяча баба. -Та нема за що, бабусю. Носіть на здоров’я, не xворійте. Я на роботу влаштувався, тільки зарплату отримав і нові черевики собі купив. Хлопець вийшов з автобуса, і всі стали спостерігати, як він на зупинці відкриває свою коробку, дістає нові черевики і надягає їх. А потім, коли всі повернулися на бабусю, вона зникла. -Як це зникла? -А ось цього ніхто не знає. Ось тільки вона тут сиділа, а за хвилину її немає. Диво якесь.
-Молода людина, поступіться вarітній жінці місце! – Почала обурюватися бабуся в автобусі. -Та нічого, бабусю, я через одну зупинку виходжу, – відповіла ваrітна дівчина. -Як це нічого, ти на 9 місяці, тобі ж тяжко ходити, а в такому задушливому автобусі…
Read More
Галю – а що ваші доньки не прийшли? Занедужали? – Та ні… просто дуже зайняті.– Якось дивно… А Сашко…син буде? – Звичайно! Він зараз під’їде. Мамо, з Днем народження, вибач за запізнення..– Нічого, синку, головне, що приїхав. Сашко привітався з гостями, сів поряд із матір’ю. Усі одразу помітили, як змінився її настрій – з’явилася жвавість та гордість в очах.
Галина Семенівна стояла перед дзеркалом у ресторані, поправляючи зачіску та милуючись на свій новий костюм. Шістдесят п’ять років – солідна дата, і свято мало вийти гідним. Столик на двадцять гостей, жива музика, торт із фотографією іменинниці – все, як годиться….
Read More
– Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? Не можу! Лєра жбурнула сумку на крісло і схрестила руки на грудях. – Чую, – сказала я, сьорбаючи чай, – ти хочеш розміняти квартиру. – Так, розміняти! – З викликом відповіла Лєра. – Мені потрібна окрема житлоплоща! Тому що… Ну, я не можу привести сюди Сашка, поки ти тут зі своїми… Вона зробила невизначений жест. – Зі своїми… кавалерами…
– Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? Не можу! Лєра жбурнула сумку на крісло і схрестила руки на грудях. – Чую, – сказала я, сьорбаючи чай, – ти хочеш розміняти квартиру….
Read More
Віктор не вірив своїм очам. Дівчина за сусіднім столиком була як крапля води схожа на Настю. Ті ж довгі, злегка кучеряві каштанові локони, величезні очі, що змінюють свій колір від темно-зеленого до світло-сірого при різному освітленні і точена фігурка. Але Насті зараз має бути, як і Віктору, під шістдесят. Звичайно, Віктор зустрічав жінок, які виглядали значно молодшими за свої роки. Він і сам не виглядаю на свій вік. Але щоб так… Відразу на сорок років… Ні. Як би йому не хотілося, але це не Настя. Дівчина помітила, що Віктор її роздивляється і кинула на нього кокетливий погляд. Чоловік підняв свій келих на знак вітання і посміхнувся, з запізненням згадавши, що у келиху в нього не сік, а зараз лише десять ранку. Сподіваюся, вона вважатиме, що на відпочинку це можна.
Віктор не вірив своїм очам. Дівчина за сусіднім столиком була як крапля води схожа на Настю. Ті ж довгі, злегка кучеряві каштанові локони, величезні очі, що змінюють свій колір від темно-зеленого до світло-сірого при різному освітленні і точена фігурка. Але…
Read More
Валентина лежала на розкладачці на кухні й слухала, як у її спальні невістка Олена повертається, влаштовуючись зручніше. Жінка віддала молодим свою кімнату два місяці тому, коли дізналася, що Олена при надії. – Мамо, можна ми поки що в тебе поживемо? – попросив син Ігор. – Оленка в положенні, а з квартири, що винаймаємо, треба з’їжджати, її будуть продавати. – Звісно, синку. Приїжджайте.
Валентина лежала на розкладачці на кухні й слухала, як у її спальні невістка Олена повертається, влаштовуючись зручніше. Жінка віддала молодим свою кімнату два місяці тому, коли дізналася, що Олена при надії. – Мамо, можна ми поки що в тебе поживемо?…
Read More
Після розлучення пройшли роки, але біль, що засів у душі, не відпускав ще довго. Мій перший чоловік був не просто слабаком — він виснажував мене. Вимотував морально, висмоктував сили, висаджував мої фінанси. Робити нічого не хотів, пив, ночами десь пропадав, а згодом ще й почав виносити речі з дому. Як хижак. А я мовчала. Терпіла. Все заради Сашка. Лише заради нього. Коли синові виповнилось дванадцять, він подивився мені в очі та впевнено сказав: — Мамо, годі вже. Виганяй його.
Мені 62. Йому було 49. Увесь час твердив, що я — любов його життя. А сам їв за мій рахунок, спав під моїм дахом, користувався всім, що було в оселі… Поки я не сказала: «Досить!» — і не виставила за…
Read More
– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, як на долоні, сяючи вогнями.
– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні…
Read More
Вона лежала нерухомо, дивлячись у стелю, і слухала, як втретє за вечір на приліжковій тумбочці задзвонив телефон чоловіка. Цей наполегливий, пронизливий дзвінок здавався їй зловісним передвісником бурі. По її спині бігли мурашки. Це ім’я — «Сашенька» — тепер було випалене в її пам’яті вогняними літерами. Все почалося кілька днів тому. Антон, повернувшись з роботи. Він обійняв Машу з порога з несподіваною силою, ніби вони були не подружжям, яке прожило пліч-о-пліч сім років, а закоханими підлітками. — Сонечко, я замовив номер у готелі у Львові! На три дні! Тільки ми з тобою! — в його очах танцювали пустотливі іскорки, але вона лише стиснула пальці в кулак, впиваючись нігтями в долоні.
Вона лежала нерухомо, дивлячись у стелю, і слухала, як втретє за вечір на приліжковій тумбочці задзвонив телефон чоловіка. Цей наполегливий, пронизливий дзвінок здавався їй зловісним передвісником бурі. По її спині бігли мурашки. Це ім’я — «Сашенька» — тепер було випалене…
Read More