“- А вы откуда?  – Запоріжжя.  – Как из Запорожья?!!! А чё вы по-украински говорите? У нас тут все по-русски говорят…” Ось такий випадок недавно зі мною трапився. Люди, схаменіться, війна триває, а ми досі розносимо мову ворога, як ту чуму!

“- А вы откуда? – Запоріжжя. – Как из Запорожья?!!! А чё вы по-украински говорите? У нас тут все по-русски говорят…” Ось такий випадок недавно зі мною трапився. Люди, схаменіться, війна триває, а ми досі розносимо мову ворога, як ту чуму!

-А вы откуда? Как из Запорожья?!!! А чё вы по-украински говорите? У нас тут все по-русски говорят… Таке питання сини вчора отримали в роздягальні басейну. – Ну вочевидь – не всі. Ми ж українською говоримо, – резонно зауважив Степан у…

Read More
– Ти донька, от і мусиш доглянути маму, – говорив Сергій.  – Чому це я? Ти такий самий син, як і я донька. В тебе умови кращі та й діти старші. Забери її до себе.  Таку розмову про себе почула Надія від своїх дітей. Стара і хвора мати їм стала не потрібна.

– Ти донька, от і мусиш доглянути маму, – говорив Сергій. – Чому це я? Ти такий самий син, як і я донька. В тебе умови кращі та й діти старші. Забери її до себе. Таку розмову про себе почула Надія від своїх дітей. Стара і хвора мати їм стала не потрібна.

Страшно, коли людина на старість років лишається сама, нікому не потрібна. Так сталося з моєю сусідкою. Надія дуже хороша жінка. Все життя важко працювала по заробітках то в Польщі, то в Італії. Хотіла все дітям допомогти, щоб їм жилось легше…

Read More
Онуці 4 роки і вона дає мені образливі клички. А синові та невістці від цього тільки смішно! . . Тиждень тому я приходжу – а до мене в обійми вже не біжить, а летить Владка.  Знаєте, таке її звертання мене дуже образило.  – Владуня, я бабуся. Ну як я тебе вчила? Бабуся, бабуня, буся.  – Ні.  А невістка стояла на кухні та під носа собі хіхікала єхидно.

Онуці 4 роки і вона дає мені образливі клички. А синові та невістці від цього тільки смішно! . . Тиждень тому я приходжу – а до мене в обійми вже не біжить, а летить Владка. Знаєте, таке її звертання мене дуже образило. – Владуня, я бабуся. Ну як я тебе вчила? Бабуся, бабуня, буся. – Ні. А невістка стояла на кухні та під носа собі хіхікала єхидно.

У мене є онуця Влада, їй 4 рочки. Дівчинка не ходить у садочок, адже має вади серденька. Для невістки Аліни то була складна вагітність, лікарі постійно залякували, що вона не зможе виносити здорову дитинку, що будуть дуже складні пологи. До того…

Read More
– Подумай добре, твій друг – чужа людина, а брат і племінники – найрідніші! Маєш про них подбати! Майже 20 років я працювала в Німеччині. Три квартири у Франківську купила. Хотіла в одній жити, а дві здавати, аби спокій на старості мати. Та рідним мої плани не сподобалось…

– Подумай добре, твій друг – чужа людина, а брат і племінники – найрідніші! Маєш про них подбати! Майже 20 років я працювала в Німеччині. Три квартири у Франківську купила. Хотіла в одній жити, а дві здавати, аби спокій на старості мати. Та рідним мої плани не сподобалось…

Я поїхала до Німеччини ще двадцять років тому з чоловіком. Та так життя склалося, що там ми розлучилися. Згодом він побрався з німкенею. Я ж мала хлопців, та нічого серйозного. Просто жила й багато працювала. Гроші вирішила вкладати в нерухомість….

Read More
– Ми дітей в школу даємо не для того, щоб вони хворіли! Дирекція має дбати про своїх учнів! – Лишень початок квітня, надворі холодно, а в школі опалення вимикають. Діти повернулись з канікул в страшенно холодне приміщення. Та коли я висловила своє обурення – мене ще й винною зробили.

– Ми дітей в школу даємо не для того, щоб вони хворіли! Дирекція має дбати про своїх учнів! – Лишень початок квітня, надворі холодно, а в школі опалення вимикають. Діти повернулись з канікул в страшенно холодне приміщення. Та коли я висловила своє обурення – мене ще й винною зробили.

Я розумію, що в країні криза і зараз економлять на всьому. Але є речі, економити на яких не слід. Наприклад, здоров’я дітей. Та вочевидь про це зараз забули. Те, що сталося днями мене неабияк засмутило. Як ми всі пам’ятаємо щороку…

Read More
Допоможи, ми ж не чужі люди. У нас і на дітей грошей нема! – братова дружина плакала в трубку, благала. Згодом ще й листа написала. І я б погодилась, якби кілька років тому вони зі мною не вчинили так підступно.

Допоможи, ми ж не чужі люди. У нас і на дітей грошей нема! – братова дружина плакала в трубку, благала. Згодом ще й листа написала. І я б погодилась, якби кілька років тому вони зі мною не вчинили так підступно.

Шість років тому я пережила найбільший стрес у своєму житті. Після розлучення я разом з донькою переїхала до моєї мами. Це було доречно, адже ненька якраз почала хворіти. Я доглядала її шість років, а згодом рідної не стало. Брат Олег…

Read More
– Як ви посміли його запросити на новосілля? – кричала свекруха, коли побачила гостя на порозі квартири. Від люті вона аж почервоніла, наче рак.  Не думала, що наше свято закінчиться таким конфліктом через одного чоловіка.

– Як ви посміли його запросити на новосілля? – кричала свекруха, коли побачила гостя на порозі квартири. Від люті вона аж почервоніла, наче рак. Не думала, що наше свято закінчиться таким конфліктом через одного чоловіка.

Коля з Оленою дуже довго відкладали на власне житло. До того жили у невеличкій однокімнатній квартирі, яку купили після весілля. Ну на що грошей вистачило – те і брали, як то кажуть. Але коли народився третій син Павлик, то зрозуміли,…

Read More
Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Усе почалося з дрібниць. Зовсім непомітно, якось по-родинному. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла,…

Read More
” Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули  груб0, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту».

” Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули груб0, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту».

Двері машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред…

Read More
—Знову олів’є?! Саморобні салатики…— Ну звісно, «провінційна кухня» Я зробила ковток… може, вже досить? — І я, як мати Діми, зобов’язана відкрити йому очі! Синочку.. Подивись на неї Мій тридцятий день народження. Квартира прикрашена повітряними кулями, стіл ломиться від домашніх салатів. Діма з самого ранку чаклував над тортом — вийшло криво, але щиро.

—Знову олів’є?! Саморобні салатики…— Ну звісно, «провінційна кухня» Я зробила ковток… може, вже досить? — І я, як мати Діми, зобов’язана відкрити йому очі! Синочку.. Подивись на неї Мій тридцятий день народження. Квартира прикрашена повітряними кулями, стіл ломиться від домашніх салатів. Діма з самого ранку чаклував над тортом — вийшло криво, але щиро.

— Кохана, познайомся, це моя мама, — Діма взяв мене за руку, і я відчула легке тремтіння його пальців. Жінка в бежевому костюмі оглянула мене з ніг до голови, як сканер в аеропорту. Усілася посмішка, але очі залишилися холодними.  —…

Read More
error: Content is protected !!