Я і моя двоюрідна сестра вийшли заміж одного дня. У мене двоє дітей, у неї – троє. У мене чудовий чоловік, а їй із чоловіком не пощастило. Мені шкода сестру. Я знаю, що вона потребує доnомоги, їй важко і фізично, і матеріально. Якось я вирішила віддати їй одяг моїх синів. Подзвонила їй, домовилися – і з трьома великими сумками я поїхала до неї. Не забула взяти з собою торт та гостинці. Моя мама завжди казала, що з порожніми руками не можна ходити в гості. Посиділи, поговорили, згадали наше дитинство, наші шкільні роки. Вона мені подякувала, і я поїхала додому. Через тиждень, вранці, проводила сина до школи, коли побачила на ринку стару жінку, яка продає різні речі.

Я і моя двоюрідна сестра вийшли заміж одного дня. У мене двоє дітей, у неї – троє. У мене чудовий чоловік, а їй із чоловіком не пощастило. Мені шкода сестру. Я знаю, що вона потребує доnомоги, їй важко і фізично, і матеріально. Якось я вирішила віддати їй одяг моїх синів. Подзвонила їй, домовилися – і з трьома великими сумками я поїхала до неї. Не забула взяти з собою торт та гостинці. Моя мама завжди казала, що з порожніми руками не можна ходити в гості. Посиділи, поговорили, згадали наше дитинство, наші шкільні роки. Вона мені подякувала, і я поїхала додому. Через тиждень, вранці, проводила сина до школи, коли побачила на ринку стару жінку, яка продає різні речі.

Я і моя двоюрідна сестра вийшли заміж одного дня. У мене двоє дітей, у неї – троє. У мене чудовий чоловік, а їй із чоловіком не пощастило. Мені шкода сестру. Я знаю, що вона потребує доnомоги, їй важко і фізично,…

Read More
Олена приїхала зі столиці в рідне невелике містечко. Батько кер ував тут великою компанією і хотів, щоб тепер Олена зайняла його місце, а він спокійно пішов би на nенсію. Приїзд Олени збігся із зустріччю випускників. Їй дуже не хотілося туди йти, але довелося. — Ой, Олена, що з тобою сталося? Ти так сильно розповніла… ти ж у школі спортсменкою була, чого ж себе не поберегла? — запитав однокласник Паша. — Це після пологів. Чоловік довго дівчинку чекав, ось і заваrітніла. Тільки важко все пройшло, ще на збереженні кілька місяців лежала. Так після пологів рік пройшов, ще не встигла прийти назад у форму свою. — Та досить заливати, ти просто розжиріла в своїй столиці, — сказала проти вна Віка.

Олена приїхала зі столиці в рідне невелике містечко. Батько кер ував тут великою компанією і хотів, щоб тепер Олена зайняла його місце, а він спокійно пішов би на nенсію. Приїзд Олени збігся із зустріччю випускників. Їй дуже не хотілося туди йти, але довелося. — Ой, Олена, що з тобою сталося? Ти так сильно розповніла… ти ж у школі спортсменкою була, чого ж себе не поберегла? — запитав однокласник Паша. — Це після пологів. Чоловік довго дівчинку чекав, ось і заваrітніла. Тільки важко все пройшло, ще на збереженні кілька місяців лежала. Так після пологів рік пройшов, ще не встигла прийти назад у форму свою. — Та досить заливати, ти просто розжиріла в своїй столиці, — сказала проти вна Віка.

Олена приїхала зі столиці в рідне невелике містечко. Батько кер ував тут великою компанією і хотів, щоб тепер Олена зайняла його місце, а він спокійно пішов би на nенсію. Приїзд Олени збігся із зустріччю випускників. Їй дуже не хотілося туди…

Read More
Я дивився на дружину і думав: «З цією жінкою я провів понад 40 років свого життя. Вона завжди була поруч, а я ніколи не помічав, що окрім неї я нікого і нічого в житті не знаю…». – Я вимагаю розлучення. Без істерик, без претензій, без криків та скандалів. Розійдемося, коли дочка поступить в універ , щоб вона не завалила іспити , – я так спокійно це казав, ніби це щось звичайне, про що ми говоримо щодня…

Я дивився на дружину і думав: «З цією жінкою я провів понад 40 років свого життя. Вона завжди була поруч, а я ніколи не помічав, що окрім неї я нікого і нічого в житті не знаю…». – Я вимагаю розлучення. Без істерик, без претензій, без криків та скандалів. Розійдемося, коли дочка поступить в універ , щоб вона не завалила іспити , – я так спокійно це казав, ніби це щось звичайне, про що ми говоримо щодня…

Ми з дружиною сиділи на кухні. Вона уплітала ватрушки за обидві щоки, а я дивився на неї і думав: «З цією жінкою я провів понад 40 років свого життя. Вона завжди була поруч, а я ніколи не помічав, що, крім…

Read More
Якось дочка натякнула мені, що її чоловік не схвалює такі мої часті візити. Мовляв, вони молоді, багато працюють і хочуть відпочити наодинці. Ці слова мене поранили, але сваритись я не стала. Наближався день народження мого онука Сергія. Я думала, що мене запросять у гості, приготувала йому подарунок, погладила святковий костюм. Але ніхто заздалегідь не зателефонував. Тоді я сама набрала номер, щоб привітати дитину та не почула запрошення. Така сама історія повторилася з онукою. А я не розуміла, що відбувається. Сховала подарунки у сервант, роздумуючи, чи дарувати їх взагалі.

Якось дочка натякнула мені, що її чоловік не схвалює такі мої часті візити. Мовляв, вони молоді, багато працюють і хочуть відпочити наодинці. Ці слова мене поранили, але сваритись я не стала. Наближався день народження мого онука Сергія. Я думала, що мене запросять у гості, приготувала йому подарунок, погладила святковий костюм. Але ніхто заздалегідь не зателефонував. Тоді я сама набрала номер, щоб привітати дитину та не почула запрошення. Така сама історія повторилася з онукою. А я не розуміла, що відбувається. Сховала подарунки у сервант, роздумуючи, чи дарувати їх взагалі.

Якось дочка натякнула мені, що її чоловік не схвалює такі мої часті візити. Мовляв, вони молоді, багато працюють і хочуть відпочити наодинці. Ці слова мене поранили, але сваритись я не стала. Наближався день народження мого онука Сергія. Я думала, що…

Read More
– Мамо, ти що – не чуєш мене? Я тобі пояснюю, що в мене дитина захворіла, а ти мені про якихось подруг та гірлянди розповідаєш! Мені жодних гостей зараз не треба! Подзвони їм і скажи, щоб не приїжджали!

– Мамо, ти що – не чуєш мене? Я тобі пояснюю, що в мене дитина захворіла, а ти мені про якихось подруг та гірлянди розповідаєш! Мені жодних гостей зараз не треба! Подзвони їм і скажи, щоб не приїжджали!

За вікном була вже не темрява, а сірість. Початок четвертої години ранку. Варя сиділа в кріслі, на руках у неї дрімав шестимісячний Антошка. Повіки у Варі були важкі, час від часу вони закривалися, і тоді Варя здригалася, розплющувала очі та…

Read More
Марина завмерла з чашкою чаю в руках, не в силах відвести погляд від знайомого брелока з маленьким плюшевим котом. Цей брелок вона сама повісила три роки тому, коли вони з Костею отримали ключі від новобудови. Їхнє перше власне житло. Їхня мрія. — Щось не так, Мариночко? — Галина Петрівна підняла на неї невинні сірі очі, клацнувши замком сумки. Її голос був нудотно-солодким, як дешевий торт із супермаркету. — Ні-ні, все добре, — Марина змусила себе посміхнутися. Руки зрадницьки затремтіли, і чай розлився на блюдце.

Марина завмерла з чашкою чаю в руках, не в силах відвести погляд від знайомого брелока з маленьким плюшевим котом. Цей брелок вона сама повісила три роки тому, коли вони з Костею отримали ключі від новобудови. Їхнє перше власне житло. Їхня мрія. — Щось не так, Мариночко? — Галина Петрівна підняла на неї невинні сірі очі, клацнувши замком сумки. Її голос був нудотно-солодким, як дешевий торт із супермаркету. — Ні-ні, все добре, — Марина змусила себе посміхнутися. Руки зрадницьки затремтіли, і чай розлився на блюдце.

Марина завмерла з чашкою чаю в руках, не в силах відвести погляд від знайомого брелока з маленьким плюшевим котом. Цей брелок вона сама повісила три роки тому, коли вони з Костею отримали ключі від новобудови. Їхнє перше власне житло. Їхня…

Read More
— Ти тут ніхто — живеш за мій рахунок! — гримнув він, кидаючи на стіл порожню тарілку після сніданку. — Тридцять років просиділа вдома, дітей няньчила, а тепер ще й претензії висуваєш!

— Ти тут ніхто — живеш за мій рахунок! — гримнув він, кидаючи на стіл порожню тарілку після сніданку. — Тридцять років просиділа вдома, дітей няньчила, а тепер ще й претензії висуваєш!

— Ти тут ніхто — живеш за мій рахунок! — гримнув він, кидаючи на стіл порожню тарілку після сніданку. — Тридцять років просиділа вдома, дітей няньчила, а тепер ще й претензії висуваєш! Що ж стало причиною цього вибуху? Лише її…

Read More
Від матері я ніколи не бачила ласки в мою сторону. Я не пам’ятаю дня щоб вона посміхалася. Минуло вже багато років, але її слова, що я для неї тягар, досі в моїй голові. Але я її давно пробачила. Так сталося, що я залишилася без батька, він пішов з життя через алkоголь, в такому стані він потрапив у бійку. Мама після цього почала сильно пити, всі rроші йшли на пляшки, я могла навіть голодувати через це. В один з її п’яних днів, до нас у двері подзвонили. Мати подумала, що прийшов її товариш по чарці. Але це був якийсь чоловік. – Вам чого? – ось з таких слів мама вирішила почати розмову з незнайомцем…

Від матері я ніколи не бачила ласки в мою сторону. Я не пам’ятаю дня щоб вона посміхалася. Минуло вже багато років, але її слова, що я для неї тягар, досі в моїй голові. Але я її давно пробачила. Так сталося, що я залишилася без батька, він пішов з життя через алkоголь, в такому стані він потрапив у бійку. Мама після цього почала сильно пити, всі rроші йшли на пляшки, я могла навіть голодувати через це. В один з її п’яних днів, до нас у двері подзвонили. Мати подумала, що прийшов її товариш по чарці. Але це був якийсь чоловік. – Вам чого? – ось з таких слів мама вирішила почати розмову з незнайомцем…

У мене було найжах ливіше дитинство. Своїм батькам Я ніколи не була потрібна. Я ненавиділа свій будинок, ненавиділа крики в ньому, людей в ньому, не розуміла за що мені це все. Найкраще місце, щоб тебе не чіпали — це кут…

Read More
Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті. Вона мене повністю розуміє, йде в ногу з часом та модою, ніколи не повчає та не читає мені нотації. Є тільки в ній одна риса характеру незвичайна, але це я полюбила. Моя свекруха завжди каже правду в обличчя. Як би приkро не було, але вона ніколи й нічого не приховує. Потім я зрозуміла, що це найкраща її риса, тому що я точно знаю, що вона думає і не чекаю ніякої каверзи. Тим більше зрештою вона завжди виходить права. Так мені чоловік зателефонував, сказав, що він на роботі затримається.

Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті. Вона мене повністю розуміє, йде в ногу з часом та модою, ніколи не повчає та не читає мені нотації. Є тільки в ній одна риса характеру незвичайна, але це я полюбила. Моя свекруха завжди каже правду в обличчя. Як би приkро не було, але вона ніколи й нічого не приховує. Потім я зрозуміла, що це найкраща її риса, тому що я точно знаю, що вона думає і не чекаю ніякої каверзи. Тим більше зрештою вона завжди виходить права. Так мені чоловік зателефонував, сказав, що він на роботі затримається.

Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті. Вона мене повністю розуміє, йде…

Read More
Чоловік засумнівався в дружині: не вірив, що новонароджена донечка від нього. Він в паніці прибіг до акушера Відповідь лікаря вразив йог

Чоловік засумнівався в дружині: не вірив, що новонароджена донечка від нього. Він в паніці прибіг до акушера Відповідь лікаря вразив йог

Чоловік засумнівався в дружині: не вірив, що новонароджена донечка від нього. Він в паніці прибіг до акушера! Відповідь лікаря вразив його!- Доктор, – сказав він. – Я не знаю як це сказати. Але я трохи засмучений, тому що моя дочка…

Read More
error: Content is protected !!