-У сенсі залишилося місяця два? Це що, жарт такий? Олена, ти жартуєш?! Як так? Їй же тридцять років! Їй тридцять! Які два місяці? А Макс?… Олег говорив це, але всередині вже розумів, що це не жарт і тепер багато чого…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
– Ти чого, вирішила поминки вдома влаштувати? – Увірвалася в квартиру колишня дружина Ігора і відразу повела носом у бік кухні, звідки по всій квартирі розходилися апетитні аромати, – дожили, на кафе заощадити вирішила! – Які поминки? Тобі чого тут треба? – вражено спитала Галина у Тамари, схрестивши руки на грудях.
– Ти чого, вирішила поминки вдома влаштувати? – Увірвалася в квартиру колишня дружина Ігора і відразу повела носом у бік кухні, звідки по всій квартирі розходилися апетитні аромати, – дожили, на кафе заощадити вирішила! – Які поминки? Тобі чого тут…
Read More
Під Новий рік до нашої палати поклали жінку, яка годилася б нам у матері. Ми — четверо городських фіф, які начиталися в інтернеті всього про дітей й тому вважали себе розумними — одразу зрозуміли: Світлана не така.
Під Новий рік до нашої палати поклали жінку, яка годилася б нам у матері. Ми — четверо городських фіф, які начиталися в інтернеті всього про дітей й тому вважали себе розумними — одразу зрозуміли: Світлана не така. Їй за сорок,…
Read More
Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але вже кінець жовтня. Воду відключили, час і додому.
Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але вже кінець жовтня. Воду відключили, час і додому. – Ві-і-ра! Віра Іванівно, ти вдома?, – сусід по дачі Іван Петрович постукав у двері. – Заходь, Іване,…
Read More
Почувши, як чоловік крадькома відчинив двері, Аня прикинулася сплячою, не бажаючи його бачити. Але вже через пару хвилин вона дізналася про те, чого не повинна була почути ніколи….
Почувши, як чоловік крадькома відчинив двері, Аня прикинулася сплячою, не бажаючи його бачити. Але вже через пару хвилин вона дізналася про те, чого не повинна була почути ніколи…. …Телефон Ігоря мовчав. Скільки б Аня не намагалася додзвонитися, у відповідь лише…
Read More
– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає!
– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це прекрасно знає….
Read More
Норкова шуба “в підлогу”, блискуча, що переливається графітовими відтінками, здавалася чужорідною на тлі обшарпаного павільйону зупинки. Наталя одразу впізнала цей профіль, цей кирпатий ніс і манеру підтискати губи. Світлана Костенко. Шкільна «королева», гроза вчителів та головний кошмар самої Наталії у старших класах.
Зима в їхньому невеликому містечку завжди наступала не за календарем, а ривком – учора ще була сльота, а сьогодні все скувало крижаним панциром. Наталя стояла на автобусній зупинці «Вулиця Будівельників», мерзлякувато переступаючи з ноги на ногу. Вітер, здавалося, дув одразу…
Read More
– Для мене було б чудовим подарунком, якби ти добре вчилася, а Данька завжди їв суп без примх. Але хіба, якщо ти отримаєш двійку, я любитиму тебе менше? І Данька суп ні в яку їсти не хоче сьогодні, але я люблю його так само сильно, як учора! Подумай про нашу розмову.
– Більше я до школи не піду! – Крикнула з порога Катруся. Голос її тремтів від сліз. – Що сталося? – схвильовано запитала у відповідь Тетяна. У цей час вона на кухні намагалася переконати, що суп дуже корисний, і їсти…
Read More
– Ей, батьки, ви зараз, про що? – зупинив їхню суперечку син. – Після відходу бабусі, дід усі гроші на нас витрачав. За десять років він на нас багато витратив, а коли сам занедужав, ми двісті тисяч йому знайти не можемо. – Він в основному гроші на твою тітку витрачав, і твою двоюрідну сестрицю, – почала суперечку з сином мати. – Тітка твоя десять тисяч на місяць заробляє, а живуть не гірше за нас. На чиї гроші? Правильно, на дідуся.
– Вітя, хто дзвонив? – до кімнати зайшла дружина. – Жанно, батька швидка забрала, – чоловік кинувся у коридор. – Я поїхав. – Обережніше! Краще таксі виклич. – Доїду, – і він вибіг із квартири. – Мамо, що сталося? –…
Read More
Можна сказати, що я почала жити по-справжньому лише 15 років тому, коли наважилася за кордон на заробітки їздити. Вибрала я Німеччину, бо ще зі школи непогано знала німецьку мову. Діти на той час, коли я їхала, студентами були, і я розуміла, що вони входять в такий період, що лише “дай і дай”. Освіту треба дати, весілля згодом треба зробити, житлом забезпечити дітей – теж наш батьківський обов’язок.
– А хіба тобі щось треба, мамо? У тебе ж все є! От я і кажу Ігорю, що найкращим подарунком буде наша присутність. Ну хіба ж не так? – каже мені моя донька Наталка. – Звичайно, доню, – спокійно кажу….
Read More