Я одружилася ще п’ять років тому з найкращим чоловіком. Я безмежно кохала його, і досі кохаю, не уявляю свого життя без нього. Здається, що я з кожним днем мої почуття лише зростають.
Обожнюю засинати в його обіймах, спостерігати, як він робить мені каву, як спілкується з підлеглими на роботі. Не лише для них він авторитет – для мене теж. Він ніколи не покидав мене наодинці з проблемами, завжди підтримує, а ще коханий подарував мені найцінніше – сина. 
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Поруч з ним так тепло і затишно, а ще – він успішний, тому я впевнена в завтрашньому дні.
Я була впевнена, що ніхто не зможе мені його замінити, однак чотири року тому дещо трапилося.
В той період він мав часті відрядження, мені було важко – я залишалася сама з піврічною дитиною на руках. В цьому місті я не мала ні рідних, ні друзів, оскільки сама переїхала лише після одруження.
Тоді чоловік попросив допомогти мені свого брата. Я ж точно не змогла б справитися, коли щось ламається. Інколи я просто телефонувала й просила його посидіти з племінником. Тоді я зазвичай їхала в місто у справах.
З часом він став приходити сам, без мого прохання. Я була не проти – адже мені вже не так самотньо. Згодом він залишався навіть переночувати, ми разом дивилися фільми, телефонували чоловікові.
Я стала помічати, що вже й сама з нетерпінням чекаю вечора, коли прийде Він. Я дивилася на нього і не розуміла, що зі мною відбувається. Вони з чоловіком – близнюки, зовнішність практично однакова, але от міміка, жести зовсім інші. Це було так дивно, здавалося, що я сиджу поруч з чоловіком, але от вподобання, думки – все інше.
Й от одного дня це трапилося. Між нами розгорілася пристрасть і я не змогла протистояти цьому. З того часу ми разом, і з чоловіком я теж. Кохаю їх обох, з кожним з них в мене все по-іншому. Здається, що я веду два паралельні життя.
Розумію, що це гріх, однак не знаю, як відмовитися від одного з них.
Так триває вже четвертий рік.
На щастя, чоловік не знає про наш роман. Його брат хоче бути лише зі мною, відколи ми разом, у нього взагалі не було іншої жінки. Мені соромно, адже через мене він не може влаштувати особисте життя. Мені вже не вистачає сил, але я не збираюся нічого припиняти. Я щаслива, і нехай це триває до тих пір, поки може тривати. А що буде далі – нехай Небо вирішує.
Чи засуджуєте Ви мій зв’язок з братом чоловіка?