Вже рік я не спілкуюсь з ненькою і це мене страшенно засмучує. Та забути її слова не можу. Усе своє життя я потерпала через те, що мама любила більше молодшу сестру. Каріна в нас зіркою була, вміла увагу привернути, охоче домашні концерти влаштовувала та й в школі була першою красунею. А я була татовою донечкою. Така ж спокійна і замкнена в собі. Ненька завжди казала: – Нічого ти не досягнеш з таким характером. Сидітимеш без грошей, як твій тато. Насправді мій батько був хорошою людиною. Він працював, не пив, не гуляв. Та заробляти багато не вмів, ну не така він людина. Коли ж мені було 10, мама його вигнала. А нам навіть бачитися з ним заборонила. Тож слова про схожість з татом були своєрідною образою. Я мріяла покинути дім, поїхати на навчання. З сестрою також спільну мову не знаходила. Навіть коли ми десь зустрічались в присутності сторонніх, вона вдавала, що ми чужі. Тож я ні на мить не жалкувала, коли їхала геть. Роки минали. Сестра вийшла заміж і народила трьох дітей. Я ж працювала мало не цілодобово. Та особисте життя якось не складало. Лише один раз мала серйозні стосунки і збиралась заміж. Проте не склалося, в моїй голові завжди лунав голос мами, котра казала, що я ніколи не буду щасливою.
Вже рік я не спілкуюсь з ненькою і це мене страшенно засмучує. Та забути її слова не можу. Усе своє життя я потерпала через те, що мама любила більше молодшу сестру. Каріна в нас зіркою була, вміла увагу привернути, охоче…
Read More
Моя кума вже років 20 на заробітках в Іспанії. І досить довго кликала мене у гості. Ще й заманювала грішми. Я сама працюю на пекарні та отримую тільки 6 тисяч на місяць. А Василина мені розповідала, що в Барселоні зароблятиму в рази більше. Ну і я вирішила все-таки спробувати знайти щастя в Іспанії. Свою однушку вирішила здавати в оренду молодій парі, домовилися суто за 4 тисячі гривень та комуналку. Люди охайні, ввічливі, приємні у спілкуванні. Я просто не хотіла залишати квартиру, аби її ще не пограбували на час відсутності. Діти жили окремо. Старша донька подалася до Києва після закінчення школи, а молодший син отримав декілька років тому роботу в Одесі та перевіз родину туди. Я хотіла ті гроші з Іспанії відкласти собі на “чорний день”. До пекарні я ще встигну повернутися, там невеличке виробництво і потрібні завжди працівники на зміни. Дітям я одразу сказала, що ці гроші заробляю на власні потреби. Тим паче, у них є роботи, отримують нормальні зарплати. Кума Василина мене зустріла на вокзалі, заселили до себе. Це був типу гуртожиток для заробітчанок, де в кімнаті жило по 2 людей. Я пішла працювати на цех, фасувала морепродукти, які потім відвозили у супермаркети на продаж. Хоча Іспанія – це така спекотна країна, але на заводі було досить прохолодно, я носила курточку та дві пари шкарпеток, аби не простудитися. Однак, десь 2 місяці тому донька Світлана розлучилася зі своїм чоловіком. Він прогнав її та дітей геть. Тому я попросила квартирантів переїхати, бо Світлана повернулася додому.
Моя кума вже років 20 на заробітках в Іспанії. І досить довго кликала мене у гості. Ще й заманювала грішми. Я сама працюю на пекарні та отримую тільки 6 тисяч на місяць. А Василина мені розповідала, що в Барселоні зароблятиму…
Read More
Ми з Пашею та Мариною товаришуємо вже років 10 точно. Так ходили завжди 4 – і я Коля, Паша і Маринка. Разом навчалися в університеті, готувалися до сесії й танцювали на весіллі. Правда, рік тому вони вирішили переїхати до Паші в місто, у нього старенька мати тяжко хворіла. Тому тепер ми бачилися або у Скайпі або ж переписувалися. А тут така чудова нагода випала – Новорічні свята, відпустка на роботі. Я з чоловіком без вагань запропонувала друзями приїхати до нас у Кам’янець та провести тут вихідні. Я наготувала стільки страв, ще й тортика спекла. Навіть віддали їм нашу спальню, а самі пішли у вітальну ночувати. І ось зранку я прокидаюся, роблю їм на сніданок тости з кавою, вже хочу стукати у двері, як чую наступне: – Боже, ну не квартира, а сарай. І це вона називає “дизайнерський ремонт”? Ну так, у неї ніколи смаку не було. Ще й перина така тверда. Боюся, що після її частування я у лікарню з отруєнням не лягла. Буде цікавий початок цього року. – Цікаво, а Колі приємно з такою горе-господинею жити? Вони ще довго обмивали мені кісточки та хіхікали. Я не хотіла псувати день, тому просто удала, що нічого не почула. Пішла на кухню та почала їх сама гукати до столу. – Як все смачно виглядає. Це ти робила? – підлещується до мене Маринка. Я тільки кивнула головою. Ох, як б я хотіла вилити каву на її біляву та дурну голову. Тоді я дізналася, що таке дволикість.
Ми з Пашею та Мариною товаришуємо вже років 10 точно. Так ходили завжди 4 – і я Коля, Паша і Маринка. Разом навчалися в університеті, готувалися до сесії й танцювали на весіллі. Правда, рік тому вони вирішили переїхати до Паші…
Read More
Мій чоловік нещодавно повернувся додому, дали відпустку на декілька днів. Ну і вирішили поїхати відпочити у Буковель. Вибрали один будиночок (їх на території 3). По сусідстві була молода родина, видно, теж приїхали на відпочинок. І от перший ранок, ми лиш заїхали, розклали речі. Взяли собі кави, чоловік вийшов на вулицю покурити. І тут до нього каже сусід: – Доброе утро, соседушка! Очень отличная погода сегодня. А мій чоловік найбільше не любить таку м*скальн*ту говорящу. Навіть не привітався, тільки покивав головою та зайшов у будиночок. Тоді я вирішила повісити на веранду український прапор. Чоловік завжди його возить у машині, то подарунок від побратимів з Авдіївки та ще всі підписи стоять.
Мій чоловік нещодавно повернувся додому, дали відпустку на декілька днів. Ну і вирішили поїхати відпочити у Буковель. Вибрали один будиночок (їх на території 3). По сусідстві була молода родина, видно, теж приїхали на відпочинок. І от перший ранок, ми лиш…
Read More
Потяг Київ-Франківськ, ще званий “Стефанія”. Заходить він. Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, 3 великим рюкзаком, кариматом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ. Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо: банани, цукерки, мінеральну воду, заварну каву, бутерброди.В ін трохи ніяковіє від такого натиску материнської турботи, і я починаю його розпитувати, поки він наспіх влаштовується на верхній полиці: – Ви у Франківськ ідете? – Так, я вас не розбуджу раніше, сподіваюсь. – Ви сам з Франківська?
Потяг Київ-Франківськ, ще званий “Стефанія”. Заходить він. Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, 3 великим рюкзаком, кариматом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ. Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо:…
Read More
Колись мати повчала мене, як могла. Я тоді її слів зовсім не розуміла, та зараз щодня згадую. – Народи ще донечку! Буде опорою на старість. – А син хіба ж не буде? – Він за дружиною піде. Поталанить, невістка добра буде, а як ні – забудуть про тебе. – Мамо, ти що! Мій Любчик не такий. Він дуже хороший! – “Син – до вінця, а дочка – до кінця” – не дарма це мудрі люди вигадали.
Колись мати повчала мене, як могла. Я тоді її слів зовсім не розуміла, та зараз щодня згадую. – Народи ще донечку! Буде опорою на старість. – А син хіба ж не буде? – Він за дружиною піде. Поталанить, невістка добра…
Read More
Тoгo вeчopa мeнi пpийшлo дивнe спoвiщeння. Xтoсь пepepaxyвaв нa мoю кapтy 5000 гpивeнь. Дo зapплaти щe бyлo дaлeкo, a aвaнс я тiльки-нo oтpимaлa. Пepшe, щo спaлo мeнi нa дyмкy – нeвжe чoлoвiк тaк poзщeдpився пepeд святaми. – Сoнeчкo, дякyю! Я нe oчiкyвaлa тaкoгo пoдapyнкy? – Ти пpo щo? – Нy oсь, гpoшi. Цe ж ти пepepaxyвaв? Сepгiй poздpaтoвaнo виxoпив y мeнe тeлeфoн з pyк тa зaкpився y кiмнaтi. Xoвaвся вiд мeнe мaйжe гoдинy. Пoтiм вискoчив зi спaльнi i випaлив – Цe, мaбyть, якaсь пoмилкa. Я зaвтpa yсe з’ясyю.
Тoгo вeчopa мeнi пpийшлo дивнe спoвiщeння. Xтoсь пepepaxyвaв нa мoю кapтy 5000 гpивeнь. Дo зapплaти щe бyлo дaлeкo, a aвaнс я тiльки-нo oтpимaлa. Пepшe, щo спaлo мeнi нa дyмкy – нeвжe чoлoвiк тaк poзщeдpився пepeд святaми. – Сoнeчкo, дякyю! Я…
Read More
Сьогодні хотіла б підняти важливу тему, хоча знаю, що більшість з вас зі мною не погодиться. Втім, подібні випадки – не одиничні у нашій державі. І я просто більше не можу подібного терпіти Неодноразово потрапляла на матеріали про багатодітні сім’ї в Мережі, от вчора прочитала чергову статтю, як матір семи дітей скаржилася на свою бідність, а потім заявилася в мерію й почала випрошувати там житло. Потім вона взагалі прийшла зі своїми дітьми й влаштувала там нічліг, щоб привернути увагу до того, що їм потрібна квартира. Це все супроводжувалося історіями про те, скільки у них труднощів, сім дітей — їсти нема що. Барак, в якому жила сім’я, розпався, а влада обіцяє нове житло лише через три роки Але хіба це не їхні проблеми? Чомусь, коли у мене немає змоги, я не планую дітей. Навіщо було народжувати? А потім просити допомоги? Дітей дійсно шкода, адже вони не винні, що у них такі безголові батьки. Їхнє виправдання: “Ми дуже любимо дітей”. Я теж люблю, і не одна жінка до нестями хоче ще діток. Але ми ж не народжуємо, якщо не можемо забезпечити хороше життя зараз, не говорячи про майбутнє. В чому проявляється ваша любов: народити та кинути дітей напризволяще долі? Ще одна жахлива історія: ”В Софії та Мирослава є п’ятеро дітей і недобудований будинок, але немає роботи та грошей”. Так навіщо, бідні діти ж страждають. Вони недалеко від цього дому винаймають житло, бо не мають змоги завершити будівництво!
Сьогодні хотіла б підняти важливу тему, хоча знаю, що більшість з вас зі мною не погодиться. Втім, подібні випадки – не одиничні у нашій державі. І я просто більше не можу подібного терпіти Неодноразово потрапляла на матеріали про багатодітні сім’ї…
Read More
Досі оговтатися не можу після зустрічі з зятем. Він мені ніколи не подобався. Живе з моєю Мариною вже десять років, а одружуватись і не думає. Донька зустріла його відразу після університету, нащо було так поспішати – не знаю. Я тоді їй відразу сказала свою думку: – Нащо відразу жити разом? Зустрічайтеся собі. – Мамо, але я кохаю Ігоря. Чого чекати? – Тоді розписуйтесь! – Та кому ті штампи потрібні? – От побачиш, що згодом про це пошкодуєш!
Досі оговтатися не можу після зустрічі з зятем. Він мені ніколи не подобався. Живе з моєю Мариною вже десять років, а одружуватись і не думає. Донька зустріла його відразу після університету, нащо було так поспішати – не знаю. Я тоді їй…
Read More
Зовсім не знаю, як бути. Останні пів року я мало не щодня сварюсь з чоловіком. Боюсь, скоро нам доведеться розлучитися. З Олегом ми познайомились саме на роботі. Обидвоє були молодшими спеціалістами у великій компанії. Він відразу мені сподобався, дуже гарний і веселий. Чимало дівчат намагались його привабити, та вдалось це мені. Всього за пів року ми побралися і я відразу завагітніла. А тоді пішла в декрет. Я ніколи не страждала через те, що довелося покинути роботу аж на два роки. Обожнювала цей період і бути з дитиною. Все сама робила, чоловік мені зовсім не допомагав. Я й не просила, адже він працював. Та коли моїй Олесі виповнилося два з половиною роки я вирішила віддати її в садок і вийти на роботу. Олег зовсім не був проти. З новими силами і свіжими ідеями я повернулась. І так сталось, що вже в перші пів року так добре себе проявила, що мене відправили на стажування до Німеччини, а коли я повернулась – отримала підвищення. – Ну, вітаю! – стримано тоді Олег сказав. – Люди роками гарували, а ти відразу так все отримала. – Ти радієш за мене чи заздриш?
Зовсім не знаю, як бути. Останні пів року я мало не щодня сварюсь з чоловіком. Боюсь, скоро нам доведеться розлучитися. З Олегом ми познайомились саме на роботі. Обидвоє були молодшими спеціалістами у великій компанії. Він відразу мені сподобався, дуже гарний…
Read More