Смертельна ДТП: зіткнулися двоє неповнолітніх за кермом, загинув 17-річний юнак
Сьогодні, 29 травня, у місті Переяслав сталася жахлива ДТП за участі двох неповнолітніх водіїв. Внаслідок сильного зіткнення трагічно обірвалося життя 17-річного хлопця. За попередніми даними Київської обласної прокуратури, смертельна аварія сталася близько 14:30 на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Борисівське Поле. Зіткнулися…
Read More
У Києві та області прогриміли вибухи: туди летіли крилаті
У Києві та області ввечері 29 травня пролунали вибухи. До цього у столиці та регіоні оголошували тривогу через крилаті ракети та балістику. Про це повідомляють кореспонденти 24 Каналу. Що відомо про вибух у Києві? Повітряну тривогу у Києві оголосили ще о…
Read More
Я завжди пишалася тим, що мій батько моряк. Попри те, що його часто і довго не було вдома – батьківською увагою ми з братом не були обділені. Як тільки він повертався з рейсу – увесь свій час присвячував нам. Ми змалку знали, що таке похід в гори, сімейний пікнік, поїздка на море посеред навчального року. Приїзд тата асоціювався з початком неймовірних пригод. Всі дивувалися, як стосунки батьків залишаються такими ж теплими і ніжними, якщо між ними тисячі кілометрів. Мама сміялася і казала, що впевнена на всі 100%, що її Степан завжди повертатиметься до неї, куди б його не занесло бурхливими хвилями. Та цього разу все було зовсім інакше…
Я завжди пишалася тим, що мій батько моряк. Попри те, що його часто і довго не було вдома – батьківською увагою ми з братом не були обділені. Як тільки він повертався з рейсу – увесь свій час присвячував нам. Ми…
Read More
Не думала, що в 42 роки буду настільки самотньою. З чоловіком розлучена, виховала спільного сина практично наодинці, зараз йому вже 21 рік. Пішла від його батька після 3 років спільного життя, не витримала поганого ставлення до себе.
Не думала, що в 42 роки буду настільки самотньою. З чоловіком розлучена, виховала спільного сина практично наодинці, зараз йому вже 21 рік. Пішла від його батька після 3 років спільного життя, не витримала поганого ставлення до себе. Я завжди була…
Read More
Забери свого вбогого і більше не приходь», — сказалазранку о 8.25 мама, дивлячись на мого трирічного сина. А за рік я дізналася, чому…
Я перепитала. Слово честі, перепитала — бо в першу секунду здалося, що мені почулося. Мама стояла в дверях своєї двійки на текстильниках, у халаті з соняшниками, з кухарем у руці — вона якраз варила борщ, — і дивилася не на…
Read More
Перед лікарнею я все приготувала, як могла. Заморозила суп у контейнерах. Купила каші, чай, хлібці. Поставила воду біля ліжка. Переклала ліки в одну коробку. Написала собі список: що зранку, що ввечері, що після їжі.
Мені 58. Після операції я попросила дітей оплатити доглядальницю, а вони сказали: «зараз узагалі не час» Операція, якщо чесно, була страшна. Будь-яка операція страшна, навіть якщо лікарі говорять спокійним голосом, що все планово, стандартно й нічого незвичного. Коли на тебе…
Read More
Ну що, Світланко, коли вже мама з тої Португалії повернеться? Так працює там, напевно, світу білого не бачить! Я вже забула, як твоя мама виглядає. Ти їй від мене привіт передавай і кажи, що я в гості чекаю, – щоразу каже мені сусідка баба Люба. Я то хитаю голову та обіцяю запрошення передати. Але мене так совість мучає за маму. Бо ніхто в селі не знає, що вона там на заробітках утнула. А якщо і хтось дізнається – то так буде соромно навіть з хати вийти. Мама відносно недавно поїхала в Португалію на заробітки, у 2021 році. Тоді завод у нашому селі закрили, звільнили всіх працівників без виплати зарплати. І мама тоді вирішила поїхати в Лісабон. Тим паче, що там працювала моя тітка Люда, мами старша сестра. Казала, щоб тато також їхав, але він був категорично проти. У мого батька невелика майстерня, виготовляє меблі та часто робить ремонт у селі. Тому мама відправилася сама і пощастило одразу знайти роботу – влаштувалася доглядальницею до одного пана на віллу. Ще й безкоштовно в нього живе. Ми з чоловіком живемо у сусідньому селі, то буквально річку перейти через міст. Тому я приходила до батька, готувала йому їсти, прибирала, інколи залишалася ночувати. Бо мій тато без мами, як без рук. Живуть разом 30 років у хаті, а він досі не знає де сіль та цукор.
– Ну що, Світланко, коли вже мама з тої Португалії повернеться? Так працює там, напевно, світу білого не бачить! Я вже забула, як твоя мама виглядає. Ти їй від мене привіт передавай і кажи, що я в гості чекаю, –…
Read More
Мій чоловік помер раптово, коли мені було 57 років. Це було важко пережити і я не думала, що ще колись когось матиму. Та минуло кілька років і донька мені сказала: – Мамо, важко тобі самій буде. Ти молода і гарна жінка. Знайди собі когось? – Ти що, та кому я потрібна! – А ти не думай про це, просто спілкуйся з чоловіками. Вона тоді купила мені путівку в Трускавець. Я поїхала і там познайомилась з Михайлом, котрий теж був вдівцем. Ми почали спілкуватися, багато гуляли разом. А тоді домовились зустрітися вже вдома. Виявилось, що ми мало не сусіди, на одній вулиці жили. Безперечно, це була доля. Довго ми зустрічалися, перш ніж я наважилась переїхати до нього. Та донька моя після початку війни до Польщі подалась. Самій було страшно і важко. Тож свою квартиру я здала в оренду і стала жити з Михайлом. Ми навіть розписалися офіційно.
Мій чоловік помер раптово, коли мені було 57 років. Це було важко пережити і я не думала, що ще колись когось матиму. Та минуло кілька років і донька мені сказала: – Мамо, важко тобі самій буде. Ти молода і гарна…
Read More
Взагалі не вкладається в голові, як я потрапила в таку ситуацію. Завжди була зразковою дівчинкою, школу з медаллю закінчила. Самотужки на економічний вступила. Планувала кар’єру будувати. Ще на третьому курсі я перевелась на заочне і почала працювати, влаштувалась у велику компанію. Вже під час першої співбесіди я звернула увагу на Олександра Петровича, генерального директора нашої компанії. Як в доволі молодому віці він досяг такого успіху. Йому було всього 42 роки. Не буду приховувати, він відразу мені сподобався. І хоча я знала, що мій керівник одружений і має дітей, вирішила, що він має бути мій. Саме про такого я завжди мріяла. Сильного й успішного. Серед моїх однолітків таких нема. Коли я розповідала подругам про Олександра, вони переконували мене залишити цей намір. – Він пограється і покине тебе! Впевнена, таких в нього повно. – Ну, побачимо-побачимо. Спокусити Сашка стало моєю нав’язливою ідеєю. І це не було важко. Всього через місяць він запросив мене на побачення і мало не відразу між нами спалахнула пристрасть. Рік ми приховували стосунки. Коханий дарував мені дорогі прикраси, техніку та обіцяв покинути дружину. Та час минав, а цього не ставалось.
Взагалі не вкладається в голові, як я потрапила в таку ситуацію. Завжди була зразковою дівчинкою, школу з медаллю закінчила. Самотужки на економічний вступила. Планувала кар’єру будувати. Ще на третьому курсі я перевелась на заочне і почала працювати, влаштувалась у велику…
Read More
Пишу це, бо вже зовсім не знаю, як бути. Чотири роки тому я познайомилась з чудовим хлопцем на ім’я Артем. Ми щиро покохали один одного і знали, що це серйозно. Зустрілися в Києві, хоча обидвоє не зі столиці. Він з Тернополя, а я – з Чорткова. За пів року ми почали жити разом. Все було чудово, а тоді почалась війна. 25 лютого Артем пішов у військкомат і вже не повернувся. Мені було дуже важко.
Пишу це, бо вже зовсім не знаю, як бути. Чотири роки тому я познайомилась з чудовим хлопцем на ім’я Артем. Ми щиро покохали один одного і знали, що це серйозно. Зустрілися в Києві, хоча обидвоє не зі столиці. Він з…
Read More