У день “похорону” дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну, — шепотіла Тося на вухо своїй сусідці . — Тихіше, — Яка тепер різниця? Діти ж при живому батькові сиротами залишилися.
У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну, — шепотіла Тося на вухо своїй сусідці . — Тихіше, — Яка тепер різниця? Діти ж при живому батькові сиротами…
Read More
Заміж Олена вийшла рано. Нагулятися не встигла, а потім до неї прийшло усвідомлення, що можна надолужувати втрачене. Та й не міг її Андрійко-розумник, який по вуха засів у своїй науці, гідно поводитися з нею, тобто, як з королевою. От і шукала Олена шанувальників на боці…
Олена поверталася додому від коханця. Жінка глянула на годинник. – Ого, скоро північ! – подумала вона. – Мій Андрійко давно вже спить. Навіть не спитає, де я була. А мене це влаштовує! Завтра вранці все йому скажу, а потім піду…
Read More
Чоловік докорив мені тим, що я живу в його квартирі, і я нагадала йому, чий це насправді будинок…Але те що сталося потім не очікував ніхто…
– Де мої капці? Чому вони знову не на місці? Олена, я, здається, просив тебе стежити за порядком у передпокої! – Голос Сергія, роздратований і вимогливий, рознісся по квартирі, ледь грюкнули вхідні двері. Олена, що стояла біля плити і помішувала…
Read More
– Ну що, “вельмишановні” гості ? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – – Догодила, бачу! — А тепер — провалюйте всі з мого будинку! Це була остання вечеря, яку я вам приготувала! І востаннє, коли я для вас напружувалася! Тепер я не хочу вас ні бачити, ні чути та й знати вас не хочу!
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу. – Так, сестричка, — сказав Борис, — ти, як завжди, на висоті! – Згодна на всі сто! – Підтримала брата Наталя. –…
Read More
— Якщо я погана невістка, чого вас так тягне в мою квартиру? До улюбленої доньки їдьте, там і перевіряйте пил на шафах! – сказала Катя…
– Ну що ти одразу так, – голос Тамари Іванівни здригнувся, але в очах все одно майнуло звичне невдоволення. Катя глибоко зітхнула, намагаючись не дати емоціям вирватися назовні. Вона тільки-но повернулася з роботи, втомлена, з важкою сумкою в руках, а…
Read More
— Тринькає? – кажу навмисно голосно, – Ви, свате нічого не переплутали? Вона ваша невістка і не у вашому домі живе, ви у нас у приймах. Та й не вам про хазяйновитість розповідати, свою хату за вітром пустили, то не маєте права тут і слова казати.
Коли моя донька повідомила що сватам жити буквально ніде, я одразу сказала, аби кликала їх у наш дім. Мова була про певний період, доки знайдуть роботу і зберуть гроші на будинок, хай і невеликий у нашому селі. Звісно ж свати…
Read More
Він не згадав, а ось Анна пам’ятала дуже добре. Жарт чи що – срібне весілля! Жінка сподівалася, що вже цього року чоловік хоча б обмовить про ювілей. І тоді вона пробачить йому всі роки забуття… А він на корпоратив зібрався… Ніколи не ходив, а тут, в такий день заманилося.
– Корпоратив?! Ти справді підеш?! 29 грудня?! У голосі дружини було стільки обурення, що Василь не стримався: – Піду! Можеш злитися скільки завгодно! – Злитися? Велика честь! Тільки знай – якщо підеш – додому не повертайся! – Чудово! – Василь…
Read More
Після чергування вона летіла на заняття, як на крилах. З нетерпінням чекала на наступне чергування. Юрій Борисович не був сліпим, зауважував, звичайно, закохані погляди смішної та милої медсестри. Люся щоразу на чергування з Юрієм Борисовичем намагалася приготувати щось смачне. Він сказав, що навіть у його мами так смачно не виходить. Люся почервоніла від насолоди. А потім…
– Дівчинка! – сказала акушерка і підійняла дитину вище, щоб Люся могла побачити. – Красуня! Вся у маму. Змучена Люся не встигла роздивитись доньку, як акушерка віддала її комусь. Дівчинку оглянули, сповили й забрали. – А він і не знає,…
Read More
– Ну що ти бурмотиш, Андрію? Скажи вже тост голосніше! Господи, все життя його тягну, як валізу без ручки. Важко, а відмовитися шкода. Гості за столом ніяково засміялися. Хтось втупився в тарілку, хтось фальшиво посміхнувся.
Олена, красива, владна жінка в дорогій сукні, переможно оглянула зал. Це був її тріумф. Її ювілей — 50 років. І 25 років їхнього шлюбу з Андрієм. Андрій, сивий чоловік в окулярах, покірно стояв з келихом. Він звик. Він був «зручним»….
Read More
— Я тобі чітко сказав: — Дитина від якоїсь ” сірої миші ” мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату…
— Дитина від якоїсь сірої миші мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату. Повітря за вікном було прохолодним, вологим, наповненим запахом наближаючогося дощу, але…
Read More