Усе життя батьки носяться з моїм молодшим братом. У нас різниця сім років. Вони страшенно хотіли хлопчика, а мама після мене ніяк не могла завагітніти, навіть викидень мала. Тож коли народився Влад – щастю не було меж. Про мене взагалі наче й забули. А потім усе своє дитинство я сиділа з братиком, бо ж я дівчинка і мусила допомагати мамі.
Я любила братика, хоча часом і засмучувалась, коли через нього не могла піти з подругами на танці. А ще, мене страшенно дратувало те, що батьки все йому дозволяли та ніколи не сварили. Я розуміла, що добром це не закінчиться. Так і сталося, Влад не вчився і після школи не схотів нікуди вступати. Сидів в батьків на шиї.
– Ви маєте його хоч кудись випхати! Нехай бодай роботу знайде, десь офіціантом, може.
– Та як ми його можемо примусити, може з часом він дозріє до того й вчитися піде.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я ж закінчила медичний університет і почала працювати в приватній лікарні. Заробляла досить добре. Самотужки квартиру винаймала. Але разом з тим збирала на власне житло. Потім зустріла чудового хлопця. Артем добрий та щирий, хоча заробляє не так багато. Він викладає в коледжі німецьку мову, також займається репетиторством. Але з ним мені затишно. Тож ми плануємо розписатися і жити разом. Саме тому я почала дуже економити, аби назбирати на скромне весілля. Далі, мабуть, візьмемо іпотеку на житло.
Батьки знають, що мені вкрай потрібні гроші. Проте зовсім мені не допомагають. Вони й змоги такої не мають, адже утримують брата. А Влад взагалі пустився берега. Пів року тому батьки дізналися, що в нього величезні борги. Виявляється, брат почав грати в он-лайн казино. І нікому не зізнавався, а тоді потайки виніс з хати усі заощадження.
Нещодавно мама прийшла до мене в розпачі:
– Йому погрожують, до нас додому приходили. Кажуть, як не віддамо борги – сина більше не побачимо!
– А яка там сума?
– 40 тисяч доларів. Я знаю, що ти збираєш, допоможи. Інакше ми Влада в лісі знайдемо!.
– Мамо, я не можу, ти ж знаєш, як я економлю. Ми влітку планували розписатися!
– А так матимеш похорон брата замість весілля! Цього ти хочеш?
– Виженіть брата нарешті, нехай виживає, як хоче. Лишень тоді він за голову візьметься!
Я відмовила. А мама пішла геть в сльозах. Але як я можу погодитися? Чому маю віддавати гроші за безголового брата. Мені їх ніхто не поверне!
Скажіть, що мені робити? Невже я не права?