Я переписувалась з молодим чоловіком вже понад два місяці. Познайомились ми в одній всій відомій соціальній мережі, де й зустрічаються самотні серця.
Все починалось дуже просто. Ми пізнавали один одного, нам подобались однакові книги та фільми. Ми обидвоє любили фільми з Антоніо Бандерасом. Під цим впливом я не раз передивились фільми з цим актором.
Ми жили в різних областях, тому одного разу не бачились. В якийсь момент Максим мені запропонував:
— Хочу почути, як звучить твій голос. Давай я тобі зателефоную?
Після цього ми говорили з ним вечорами. Я розуміла, що закохуюсь, бо Максим був настільки не схожим на інших, таким галантним та милим. Я вже навіть готова була покинути дім, роботу, друзів, аби переїхати жити до нього. Чомусь я була впевнена, що чоловік скоро мені це запропонує.
Одного дня Максим зателефонував мені та стривоженим голосом повідомив:
— Олю, в мене величезна проблема. Терміново потрібні гроші.
— Що сталось? Давай я приїду? — я не на жарт перелякалась.
— Ні, я не хочу наражати тебе на небезпеку. Якщо тобі не важко, я хотів би позичити у тебе 30 тисяч гривень. Це питання життя та смерті.
Жах охопив моє серце. У країні війна, я вже вигадала у своїй голові найгірші варіанти.
— Гаразд, я позичу тобі гроші, — відповіла я. По-інакшому я вчинити не могла. Максим зробив би так само, якби мені потрібна була допомога. У цьому я не сумнівалась.
— Я обов’язково тобі все поверну. Дуже дякую.
Я кількома платежами переказала кошти на карту Максима. Відтоді минуло два тижні. Одразу після отримання коштів Максим припинив відповідати на мої дзвінки та повідомлення. Я дуже переживала за нього.
— З Максимом точно щось сталось, — говорила я з подругою. — Не міг він так просто зникнути.
— Олю, не можна було незнайомій людині позичати такі величезну суму грошей.
— Він не незнайомий. Ми більш як два місяці спілкуємось, — образилась я.
— Але жодного разу не бачились. Гаразд. Давай я проб’ю його по базі. Може, дійсно, щось сталось з людиною.
— І він лежить у лікарні геть сам, без свідомості. Знайди його якнайшвидше, прошу! — я починала впадати у відчай. Я справді вже думала, що ми одружимось. Головне зараз його відшукати та щоб з ним все було добре.
Пошуки зайняли кілька днів. Галина працювала в прикордонній службі, тому могла знайти багато інформації за прізвищем людини та роком народження. Цей час тягнувся для мене цілу вічність. Нарешті я отримала від неї відповідь.
— Краще сядь, — сказала вона.
— Він помер? Що? Що трапилось? — не стримавши сліз, я почала плакати.
— Ні, гірше, — зі сталлю у голосі відповіла подруга.
— Що може бути гірше? Він у полоні?
— Та втік твій Максим! — не стрималась Галина. — Як щур втік через кордон!
— Що ти таке говориш? — не повірила я її словам.
— У мене навіть є дата та час, коли він втік. Максим заплатив хабар твоїми ж грошима та чкурнув за кордон. Зараз він спокійненько сидить у Румунії.
У цей момент моє серце розбилось на тисячу дрібних уламків. Як таке можливо? Ні, я не вірю. Але Галина принесла з собою відео з камер, фальшиві документи, по яких він виїхав і навіть фото, яке він виставив в соцмережі, геолокація якого визначена в Румунії.
Я досі не можу оговтатись від цього удару. Скількох же він так само обманув? Дуже шкода себе. Після цього я не повірю жодному чоловікові.