У мене двійко синів, котрих я виховувала порядними і добрими людьми. Такими вони й були, доки своїх жінок не зустріли. Саме невістки зіпсували моїх хлопців. Ще до того як вони побралися, я намагалась їм сказати, що можна ще пошукати, дівчат так багато. Та ніхто мене не слухав.
Побравшись мої сини перестали зі мною спілкуватись. З часом лише онуків привозити почали. А останні кілька років їх цікавить лише те, на кого я оформлю заповіт. Адже в мене гарна квартира в старому фонді в самому центрі міста. Це житло дісталось мені від батьків, котрі були викладачами, справжніми інтелігентами. І я не розглядаю варіант ділити квартиру, адже хочу, щоб вона зберіглась в нашій сім’ї і дісталась нащадкам.
Останнім часом діти мені зовсім уваги не приділяли. Не приїхали на Великдень, не провідали на день народження і коли я хворіла. Тож я вигадала хитрість, аби нарешті збагнути, як мені далі бути. Запросила синів з невістками до мене на вечерю. Сказала, що це надзвичайно важливо.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
І ось вони прийшли. Я приготувала гарну вечерю, всі сіли за стіл і я почала:
– Любі мої, я дуже хотіла, аби ми всі разом зібралися і гарно посиділи.
– Мамо, але на честь чого ці збори?
– Річ у тім, що нещодавно я дізналась про свою хворобу. Зовсім скоро мені буде потрібен постійний догляд і поміч в усьому.
– Мамо, але що це за хвороба?
– Маловивчена, але дуже важка. Я не зможу ходити і обслуговувати себе. Тому я хочу зараз визначити, хто мене доглядатиме? Звісно, без жіночої допомоги не обійтися. І я хочу, щоб це була рідна людина.
Тут невістки неабияк злякалися. Кожна почала казати, що не може це взяти на себе. Тоді долучились сини, котрі стали перекидати відповідальність один на одного. Хвилин десять тривала сварка і найцікавіше, що нікого не цікавив мій стан. Такого я точно не чекала. Тому й не витримала:
– Хто мене доглядатиме – отримає квартиру!
І тут почалась нова сварка. Тепер кожен хотів мене доглядати і розповідав, що робитиме це краще.
– Знаєте, що, боляче й дивитися на вас! Я не хвора. А квартира, схоже, дістанеться моїй племінниці.
– Чого? Що сталося?
– Я вас перевіряла. Я не хвора. І ви провалили це випробовування. Йдіть додому!
Ця вечеря остаточно мене засмутила. Можливо неправильно було намовляти на себе. Та як інакше я б змогла вивести на чисту воду дітей? А що б ви робили на моєму місці?