Я на заробітках вже понад 10 років. Поїхала я туди не з доброго дива. Піднімала дітей сама. Чоловіка рано не стало, вдруге я заміж не вийшла, от і змушена була поїхати, щоб заробити якусь копійку.
Робота в Іспанії в мене була різна: і фізично важка, і нічні зміни, і доглядальницею. Зараз мені вже важко, бо я не молода. Але повертатись додому ще не буду, бо треба довести до ладу свій дім. Дітям я квартири допомогла купити, а своє житло ще не відремонтувала. Та й на старість треба трохи грошей відкласти.
Здоров’я моє цими заробітками підірвалось. Проблеми зі спиною, тиск скаче та ноги варикозом вкрило. В лікарні я не була давно, бо тут до лікаря записатись важко, а вдома я не була 2 роки. Дітям не кажу про це, щоб даремно не переживали. Лише раз обмовилась про це своїй подрузі, хрещеній доньки.
Скоро Великдень, я купила всім подарунки та вже відправила, бо на свято не приїду в Україну.
Та вчора мої плани змінились. До мене подзвонив син, а потім і дочка. Накинулись на мене, щоб терміново їхала додому. Вони ніколи таким тоном зі мною не розмовляли.
– Скільки можна по тих заробітках сидіти? Ти вдома треба.
– Ти хоч знаєш, що тут відбувається, поки тебе нема?
Я навіть уявити не могла, що мало статись, щоб діти так зі мною говорили. Коли їхала додому уявляла найгірше, бо пояснень своїй такій поведінці вони не дали.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Як приїхала, то не повірила своїм очам. Діти разом зі своїми сім’ями радо мене зустріли з квітами й частуваннями, обіймали та цілували.
– Це ми так тебе виманити додому хотіли. Вибач, що таким грубим способом.
Ми довго говорили та сміялись, вдома у доньки.
Та це ще були не всі сюрпризи. Наступного дня я поїхала подивитись на свій дім, що там ще потрібно доробити й очам своїм не повірила. Будинок відремонтований.
– Ті гроші, які ти нам надсилала ми витрачали не лише на себе. А й відремонтували твій дім.
– Тож тобі не потрібно гарувати по заробітках. Повертайся і живи спокійною старістю поруч з нами.
– Нам ти та твоє життя важливіші за гроші.
Я не змогла стримати сліз. Дуже щаслива мати таких дітей і дякую Богу, що змогла їх гідно виховати.
До Іспанії я вже не повернулась. Тепер я вдома зі своїми рідними людьми. Цінуйте це, бо це найдорожче, що у нас є – час, проведений з сім’єю.