2 роки тому не стало моєї матусі. Вона загинула в автокатастрофі, коли поверталася з роботи додому. Я одразу кулею вилетіла до лікарні, кричала, плакала. Але хіба сльози допоможуть повернути людину з того світу?
Батько також дуже сильно змінився. Він наче сам всередині помер. Не посміхався, не виходив на вулицю, постійно сидів удома та дивився на їх фото. Я часто після роботи заїжджала до нього у гості. Але тато дивився на мене, наче крізь стіну. Нуль емоцій, нуль почуттів. Я намагалася йому якось допомогти, витягти з депресії. Кликала гуляти у парк, готувала вдома їсти, прибирала, купувала продукти. Адже тато навіть не хотів забирати одяг з прання, речі днями лежали у барабані пральної машинки.
Так, тато втратив маму. Але крім неї, є ще я! Ну я жива, зі мною нічого поганого не сталося. Я вже просто з чоловіком силоміць виводили тата на прогулянку, возили до психолога та давали ліки. Ми турбувалися про нього, наче про малу дитину.
Я буквально криками і докорами змусила тата вийти на роботу. Адже він співвласником одного СТО, і треба ремонтувати машини. Єдине, чого я дійсно боялася – аби тато з горя не почав пити. Однак, він ніколи не любив випивати, навіть пиво ненавидів.
Помалу, за рік тато став на ноги. Я часто приїздила до нього на вихідні, привозила гостинці, ми проводили час разом. Бачила, що тато дійсно почав життя з початку та не згадує за маму.
Але раз я приїхала додому – а в холодильнику стоїть свіжий борщ, заморожені пельмені та салат олів’є. Тато готувати взагалі не вміє. Тому здалося, що то просто замовлення з кафе. Однак, у шафі весь одяг обережно поскладаний, аж під лінійку. Ванна чиста, вікна протерті, пилюка витерта. Я ж знала, що у тата тоді було дуже і дуже багато робити, він на сервісі затримувався до 12 чи 1 ночі. І в нього точно не було часу на прибирання.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тут ми з чоловіком здогадалися, що у батька є нова жінка. Я, до речі, до цієї новини спершу нормально поставилася. Адже він ще молодий чоловік, йому 45. Не треба ставити хрест на особистому житті.
Звісно, я стала розпитувати тата за нову жінку. Він ніяково мовчав, не хотів розповідати, змінював тему. Але я з дитинства була приставучою дівчиною і без відповіді на своє запитання нікуди не йшла.
– Ну я її знаю, тату? Тату, кажи!
– Так, знаєш.
– А хто це? Сусідка з 1 поверху? Чи та пані продавчиня, яка тобі завжди посміхається?
– Ні. Доню, це… Це Ніна.
У той момент земля пішла з-під ніг буквально. Адже Ніна була моєю подругою дитинства, тільки на рік старша. Пів року тому вона розлучилася зі своїм чоловіком та залишилася з дитиною на руках. Тісниться зі старенькою бабусею, мамою та сином в однокімнатній квартирі.
– Якось її зустрів, допоміг донести речі додому. А в них кран зламався, то я потім приніс інструменти, все полагодив. Ніна наступного дня принесла мені смачні пиріжки, борщ. Ну так у нас все закрутилося. Повір, доню, я з нею таким щасливий став! Наче помолодшав років на 10 точно.
Інколи до мене доходили плітки сусідів, що мій тато знайшов якусь молоду коханку. Але я не вірила. Ага, дарма так гадала!
Я не вірю, що Ніна покохала мого тата від щирого серця. Ну подумайте самі – розлучена, роботи не має, мала дитина. Ще й живе в однокімнатній квартирі з мамою та лежачою бабусею. А тут знайшовся старий вдівець, має велику, трикімнатну квартиру. Звісно, Ніна одразу вирішила так “захомутати” мого тата.
Чесно, я тепер ні того зрадника, ні подругу бачити не хочу. Не такої жінки я бажала для свого батька. Ну навіщо йому якась молода нездара з причепом. Ясно, що Ніна полюбила тата за квартиру.
Однак, не збираюся виясняти стосунки з Ніною. Навіть з нею за один стіл не сідаю. Як тільки вона приходить, то я одразу забираю всі речі та їду геть, не хочу з нею говорити.
Тато каже, що йому дуже прикро через мене. Ну то в мені дійсно проблема? Тато вже на старості років розум втратив, чесно. Я категорично проти, якщо тато захоче зробити Ніні пропозицію та перепише на неї квартиру. Тоді в нього більше не буде доньки.