Та кому ти потім будеш потрібна? Ще приповзеш до мене на колінах та пробачення проситимеш!.

Та кому ти потім будеш потрібна? Ще приповзеш до мене на колінах та пробачення проситимеш!.

Досі як пригадую той вечір, то аж руки тремтять та сльози виступають. Однак, я хочу розповісти свою історію кохання.

Спершу у мене з Олегом було все, наче у казці. Він буквально носив мене на руках. Дарував квіти, золоті сережки, новий телефон, їздили на відпочинок закордон. Навіть якщо я не мала сил готувати вечерю, то чоловік запрошував у кафе. За ті роки я не почула від нього жодного докору чи поганого слова.

Тільки моя мама дуже категорично ставилася до Олега:

– Ну не пара він тобі, повір. Ще покаже себе у всій красі, а ти плакати будеш. Повір, моє серце не обманиш.

Але я не слухала маму. Навіть думала, що вона просто недолюблює Олега та хоче зруйнувати наш шлюб. Тому сама почала від неї віддалятися. Навіщо мені зайвий раз чути дурні наклепи про чоловіка?

Потім у нас народилася донечка Аліса. І я повністю поринула у материнство з головою. Треба нагодувати дитинку, погуляти, поїхати до лікаря, вдома поприбирати. Вже не було стільки вільного часу, аби просто відпочити, кудись піти з Олегом у кафе. Навіть не було можливості записатися у салон краси на манікюр чи стрижку. Так помалу я “запустила” себе. Одягалася у спортивні костюми, заплітала хвостик чи гульку, не малювалася.

Коли донечці був рік, я завагітніла вдруге. Так у Аліси була сестричка Анюта. Двоє малих діток – це подвійні клопоти. Я сама не помітила, як Олег почав зникати. То він у суботу поїде на роботу, то затримається десь до ночі. А потім вже почалися докори “ти себе у дзеркало бачила”, “ти так поправилася”, “ти так погано виглядаєш”. Хоча чоловік взагалі не пропонував допомоги. Мовляв, я і так у декретній відпустці і сама повинна слідкувати за дітками.

Все зруйнувалося в один день, коли я дізналася про його роман з колегою. Запах парфумів на сорочках, якісь повідомлення серед ночі, телефон стояв на паролі. У машині бачила чужу помаду чи туш для вій. Я не хотіла виглядати дурепою і не дозволила так витирати ноги об свою гідність. Тому просто зібрала речі у валізу, спакувала всі дитячі іграшки, знайшла швидко квартиру для оренди.

– Та кому ти потім будеш потрібна? Ще приповзеш до мене на колінах та пробачення проситимеш! – насміхався чоловік, коли я поїхала геть.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

У мене були деякі заощадження, вистачало на оренду. На щастя, у новому районі був садочок, куди я змогла віддати діточок. Сама влаштувалася продавцем у магазин, аби прогодувати родину. Олег не хотів давати мені ні копійки на дітей.

Звісно, мені було важко. А кому після розлучення буває легко? Однак, я не мала права опускати руки, старалася заради дівчаток.

Якось я познайомилася з одним чоловіком, мій сусід, Олексій. Він не раз допомагав мені піднести важкі пакети додому чи коляску, коли я виходила з дітками на прогулянку. Спершу здавалося, що він це робить просто з доброго серця, ми ж сусіди.

Але одного вечора, коли я поверталася додому, Олексій зустрів мене біля роботи. Ще й з великим букетом квітів:

– А це тобі. Тобто Вам, Вам квіти. Сподіваюся, що Ви, ну, тобто ти такі любиш.

– Дякую. А навіщо вони мені?

– Ну просто так. Чому я не можу зробити такій гарній жінці комплімент і не подарувати квіти?

– Олексію, у нас нічого не вийде. Я розлучена, маю двох дітей, я..

– А я вже на завтра купив квитки нам у центр розваг. Так що запрошую тебе та дівчат на побачення. Точніше, тебе на побачення, а дівчат у центр.

Я вирішила ризикнути та почала зустрічатися з Олексієм. Він виявився таким приємним, уважним, турботливим чоловіком. Я давно не почувалася такою коханою жінкою, а поруч не було такого сильного та розумного чоловіка.

Через декілька місяців ми одружилися. Зараз разом вже 10 років. Окрім Аліси та Ані, у нас ще народилися двоє синочків – Антон та Артем. І всіх діток Олексій любить однаково.

– Що хлопці, що дівчата так схожі на тебе, Олексію, – щебечуть сусіди.

– Бо це мої рідні дітки. А я їх тато. Звісно, вони на мене схожі, – жартує чоловік.

А я дуже щаслива, що доля послала мені такого прекрасного чоловіка, як Олексій. Ще не перевелися на цьому світі чоловіки, які не бояться розлучених жінок, ще й з дітками! У Олексія велике та добре серце. Поруч з ним я почуваюся найщасливішою у світі.

Повне або часткове копіювання категорично заборонене!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!