Дріб’язок із різким брязкотом розлетівся по брудному склу вітрини. Дві блискучі монети покотилися в різні боки, а ще одна з неприємним стуком упала на липку кахельну підлогу. Я спокійно подивилася на продавчиню крізь мутний пластик захисної перегородки, чекаючи хоч якоїсь реакції.
Вона навіть не підняла голови, захоплено гортаючи стрічку новин у смартфоні. Її нарощені вії ліниво підіймалися й опускалися, демонструючи повну байдужість до людини по той бік прилавка.
— Дівчино, можна трохи обережніше? — я кивнула на гроші, що розсипалися по підлозі.
Продавчиня повільно відірвалася від екрана й ліниво змахнула неіснуючу порошинку з довгого рожевого нігтя. Потім окинула мене довгим, відверто зневажливим поглядом із голови до ніг. Її очі гидливо ковзнули по моїй старій сірій толстовці й забруднених джинсах.
Із самого ранку я допомагала робітникам розвантажувати цемент і плитку для майбутнього ремонту складського приміщення в цьому ж будинку. Дівчина скривила яскраво нафарбовані губи в нахабній посмішці.
— Ходять тут злидні, — процідила вона голосно й чітко, навмисно розтягуючи слова. — За своїми копійками нахилитися не можуть. Королеви знайшлися.
Я не стала сперечатися, підвищувати голос чи вимагати книгу скарг у цієї хамки. Просто повільно нахилилася, підняла монету з брудної плитки й поклала її до кишені.
Скло вітрини перед нею було заляпане незрозумілими мутними плямами. Цінники на ковбасі перекосилися, а деякі взагалі валялися на пластикових лотках. Я дивилася не на самовдоволену дівицю, а на цей кричущий занедбаний безлад, який уже фактично став моїм.
Увесь наступний тиждень я щільно займалася переоформленням документів і вивчала виворіт цього бізнесу. Валера, попередній власник цього занепалого продуктового магазинчика, неймовірно поспішав позбутися активу. Він хотів якнайшвидше отримати гроші на рахунок і відійти вбік, пояснюючи все терміновим переїздом за місто.
— Там Катя працює, племінниця моєї дружини, — Валера ховав бігаючий погляд, поспіхом підписуючи чергові накладні. — Дівчина, звісно, з характером, зате асортимент знає від і до.
Я мовчки кивала, уважно переглядаючи довгі списки застарілого обладнання й заплутані звіти. Для мене це був перший серйозний крок у підприємництві, на який я вперто відкладала гроші останні п’ять років. Валера явно здогадувався про махінації родички, бачив збитки, але волів просто втекти від проблеми.
Щовечора я спеціально заходила до магазину під виглядом звичайної покупчині — у тій самій сірій толстовці. Стояла біля полиць із крупами, вибирала хліб і просто спостерігала за тим, що відбувається. Катя безроздільно панувала за своєю липкою вітриною, почуваючись повноправною та безкарною господаркою цього місця.
Вона ліниво пробивала товари, відверто грубила місцевим пенсіонерам і майже не випускала телефон із рук. Смітник біля каси постійно був переповнений зім’ятими чеками, а на полицях лежали запилені пачки дешевого печива.
Холодильник із молочними продуктами натужно гудів через нестачу фреону, видаючи противний деренчливий звук. Магазин мав такий вигляд, ніби з нього довго й методично викачували останні соки.
У п’ятницю вранці я спостерігала за розвантаженням свіжого товару з тіні сусідньої цегляної будівлі. Катя стояла біля задніх металевих дверей і приймала лотки з хлібобулочними виробами.
Експедитор передав їй пачку готівки за повернення бракованої партії попередніх днів. Дівчина спритно сунула зім’яті купюри в задню кишеню обтягнутих джинсів, оминувши касовий апарат.
Я зафіксувала точний час у телефоні й пішла до своєї машини. Моє терпіння було холодним, розрахованим і абсолютно позбавленим емоцій.
Рівно за тиждень, у понеділок вранці, я впевнено штовхнула подряпані пластикові двері магазину. Над головою голосно й дратівливо дзенькнув дверний дзвіночок. Катя сиділа на високому стільці в тій самій позі, згорбившись над екраном телефона.
Перед нею на прилавку стояв великий пластиковий стакан із яскраво-жовтою газованою водою, вкритий краплями конденсату.
— Ми зачинені на перезмінку! — гаркнула продавчиня, навіть не підвівши голови. — Читати папірці на дверях не навчили?
Я підійшла впритул до скляної вітрини й поклала на її липку поверхню важку картонну теку.
— Відчиняємося, Катерино, — я посунула документи з печатками ближче до її рожевого манікюру.
Катя нарешті неохоче відірвалася від телефона, і її обличчя миттєво витягнулося. Вона явно впізнала мою сіру толстовку й будівельний пил, що в’ївся в джинси.
— Чого тобі треба? — вона недовірливо скосила очі на товсту теку й інстинктивно відсунулася назад. — Валера сказав, що сьогодні новий хазяїн приїде. Мені зараз узагалі не до тебе.
Вона роздратовано махнула рукою в бік виходу, намагаючись прогнати мене, наче настирливу муху.
— Новий власник уже приїхав. І він стоїть перед тобою, — я відкрила першу сторінку з реквізитами. — Прибери свій стакан зі скла. Він залишає липкі сліди на робочому місці.
Продавчиня часто-часто закліпала, намагаючись усвідомити сказане й зіставити мій зовнішній вигляд із документами. Її розгублений погляд бігав від мого обличчя до синіх печаток на білому папері й назад.
— Я прийшла приймати в тебе магазин за описом, — додала я рівним тоном, у якому не було жодної емоції. — Почнемо просто зараз із холодильників для прохолодних напоїв.
Катя судомно вдихнула й різко потягнулася до свого смартфона.
— Я зараз дядькові Валері подзвоню! — її голос зрадливо здригнувся, втративши всю недавню нахабність і пиху. — Це якась дурна помилка. Він би мене попередив.
— Дзвони, — я спокійно дістала з кишені кулькову ручку й клацнула кнопкою. — Заодно спитай, чому від учора в касі не пробито жодного чека за свіжу випічку.
Вона швидко набрала номер, кілька секунд слухала довгі гудки, а потім повільно опустила руку з телефоном на прилавок. Абонент був недоступний. Колишній власник завбачливо вимкнув апарат, явно не бажаючи брати участь у цій неприємній розмові.
Наступна година була схожа на холодну, методичну й безжальну розправу цифрами. Я звіряла кожну банку тушонки, кожен пакет соку, кожну пачку макаронів.
Катя плуталася в словах, вкривалася негарними червоними плямами й намагалася вичавлювати з себе безглузді пояснення. Перед сухими списками в накладних її вчорашня зверхність зникла без сліду.
Недостача, як і очікувалося, знаходилася майже на кожній полиці торгового залу. Необліковані дорогі шоколадні батончики, списані сири, порожні картонні коробки, запхані в найдальші кути.
Вона спробувала непомітно прикрити порожнє місце на ковбасній вітрині, незграбно посунувши туди великий рекламний плакат. Я мовчки відсунула картонку й записала у відомість мінус три палиці дорогого сервелату.
— Рахуємо жувальні гумки біля каси, — скомандувала я, перегортаючи сторінку на планшеті.
Катя тремтячими пальцями перебирала яскраві упаковки й постійно збивалася з рахунку.
— Не вистачає двадцяти трьох штук, — зафіксувала я очевидне, зазирнувши в майже порожній лоток.
— Це школярі постійно тягають! — тоненько пискнула колишня королева прилавка, нервово смикаючи мереживний край форменого фартуха. — За ними ж не встежиш!
— Камери спрямовані просто на касу, а пароль від архіву записів Валера передав мені ще вчора, — я подивилася їй прямо в очі. — Тут крадуть зовсім не діти.
Потім ми перейшли до дорогого чаю в подарункових коробках. На складі одразу не вистачало п’яти упаковок. Катя знову спробувала викрутитися, заявивши, що це постачальники минулого разу недовезли товар, а вона просто забула зробити позначку.
Її гламурний рожевий манікюр тепер мав особливо безглуздий вигляд на тлі заляпаних коробок у тісній підсобці. Зрозумівши, що відмовки не спрацьовують, дівчина різко змінила тактику й спробувала натиснути на жалість.
— У мене два кредити прострочені, за орендовану квартиру платити нічим, — заскиглила вона, театрально притискаючи руки до грудей. — Ви ж жінка, маєте розуміти!
— У мене теж є зобов’язання перед банком, — сухо відповіла я, не відриваючись від паперів. — Діставай необлікований товар з-під прилавка. Я бачила чорний пакет.
Вона неохоче витягла захований пакет із дорогим розчинним кофе та нарізкою сиров’яленої ковбаси. Усе це було відкладено для особистого користування за рахунок магазину, поки дядько заплющував очі на збитки.
— Усі ці жалісливі історії розкажеш Валері, якщо зможеш до нього додзвонитися, — я зробила чергову, уже фінальну позначку в акті. — А загальну суму недостачі ми зараз же вирахуємо з твоєї останньої зарплати.
— Ви не маєте права! — верескнула Катя, зображаючи праведне обурення обманутої працівниці. — Я тут цілодобово гарувала без вихідних і свят!
— У мене є твій підписаний договір про матеріальну відповідальність, — я постукала пальцем по сторінці з її підписом. — І записи з камер спостереження за останній місяць, де чудово видно, куди зникає виручка.
Я коротко нагадала їй про п’ятничного експедитора й необліковану готівку за повернення хліба. Згадка про цей конкретний епізод подіяла миттєво й безвідмовно.
Катя остаточно знітилася, втративши залишки свого показного гонору. До обіду наша сувора інвентаризація була повністю завершена.
Підсумкова сума недостачі виявилася досить значною й перекривала майже всю її місячну зарплату. Катя метушливо зняла свій брудний фартух. Її руки помітно тремтіли від стримуваної злості.
Вона швидко покидала свої особисті речі, пудреницю й зарядку для телефона в зім’ятий пакет. Потім вискочила на вулицю й так щосили грюкнула вхідними дверима, що скло жалібно дзенькнуло.
Я залишилася зовсім сама в порожньому торговому залі, який пахнув старим пластиком і залежаним товаром. Увімкнула яскраве верхнє світло над касовим апаратом, проганяючи напівтемряву.
Дістала з рюкзака чисту тканину, професійний засіб для миття скла й підійшла до головного прилавка. Потім почала ретельно відтирати липку скляну вітрину, методично прибираючи мутні плями від газованої води й сліди чужих брудних пальців.
Скло поступово ставало прозорим, пропускаючи яскраве світло на акуратно розставлені цінники. Після цього я дістала телефон і набрала номер постачальника холодильного обладнання.
Цьому місцю більше не були потрібні ліниві королеви. Йому потрібні були чіткий розрахунок, порядок і чиста робота.