20 років тому я виїхала до Італії на заробітки. Так склалось, що була змушена залишити доньку з бабусею та дідусем в Україні, аби заробити трохи грошей.
Заробітки затягнулись на багато років, а все тому, що мені вдалося там влаштувати особисте життя. На початку, коли я приїхала, то працювала доглядальницею літнього чоловіка. Його син мені завжди видавав зарплатню і як виявилось потім, я йому сподобалась. Він часто полюбляв давати мені додаткові гроші. От в мене було 1000 євро ставки та ще + 50 отримувала від Паоло на каву. Звісно було дуже приємно, адже гроші зайвими не бувають, але цьому я ніякого значення не надавала. Захотів собі дати та й дав.
Однак згодом його залицяння продовжувались та щоразу виходили на новий рівень. Паоло був дуже заможний італієць, проте був вдівцем та без дітей. Тому через рік він таки підкорив мене та вмовив переїхати до нього жити.
Відразу тоді я сказала йому одну річ, після чого він дуже розгнівався. Я повідомила, що хочу узаконити наші відносини, а саме — одружитися. Проте це не сподобалось Паоло. І зрозуміло чому! Я думаю, що все це через його великі статки. Хоч в нього дітей немає, але є багато племінників, які також були не в захваті від того, що Паоло знайшов собі супутницю. А що як українка захоче витіснити всіх та забрати багатства їхні…? Дуже часто італійці мають такі побоювання.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тоді якось я вирішила, що не буду тиснути на нього й з часом сам захоче зі мною одружитись, коли зрозуміє, що ніяких таких намірів в мене немає. Проте минуло вже 20 років як ми досі просто разом живемо, без шлюбу і я вже звикла до цього.
Всі ці роки я все одно працювала і частину коштів відправляла в Україну для доньки. Іншу частину накопичувала, аби бути незалежною, вразі чогось…Та нещодавно я приїжджала додому й вирішила, що треба ці гроші кудись вкладати. Повідомила своїй вже дорослій доньці, що хочу збудувати гарний будинок в Україні, однак її реакція мене приголомшила.
– Що? Будинок? Мамо, ти з глузду з’їхала! Краще б для мене з чоловіком віддала ці гроші! В тебе ж там є багатий італієць, навіщо тобі тут цей будинок? — обурилася Оленка.
Ну, по-перше, я сама заробила, і куди хочу, туди й вкладу. На мою думку, донька вже доросла та має чоловіка, нехай самі собі на життя заробляють. А по-друге, я вже багато їй допомагала, тепер мушу якось подбати про своє майбутнє.
Що робитиму у випадку, якщо Паоло покине і залишусь ні з чим? А так хоч матиму будинок в Україні, в який зможу в будь-який час повернутись.
Тільки от Оленка дуже образилась на мене за це і не хоче розмовляти. Тепер я задумалась, чи вчиню я правильно з тим будинком, чи може й справді віддати усі кошти дітям?
Я не знаю, що мені робити та як бути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.