Покинула мене жінка і пішла геть. Я ж думав, вона мене доглядатиме, а Ірина просто втекла.

Дружина вела домашнє господарство, бо менше заробляла та мала коротший робочий день, ніж я. Іра готувала, доглядала господарку, прибирала, прала. Словом, робила звичну жіночу роботу. Я ж був добувачем в сім’ї.

Не раз мені дружина жалілась, що їй важко. Та яке там важко? Всі так живуть, а Іра просто лінувалась.

Іра в мене трохи марнотратка, бо все мріяла, як краще житиме та тринькала гроші на різні обновки. Не знаю, для чого воно їй?

Ми виростили двох дітей. У кожного з них вже була своя сім’я, як Іра отримала спадок від тітки, в якої дітей не було, а мою дружину вона дуже любила.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Я тішився, що заживемо добре, бо спадок чималий – 2 земельні ділянки та квартира.

Та Іра вирішила інакше, вона ділянки продала і поїхала, залишивши мене самого. Жила у своє задоволення, лише з ремонтом у моїй квартирі допомогла. Такого я від жінки не чекав. Як це покинути людину, з якою прожив чималу частину життя.

У мене вже той вік, що догляд потрібен а у дітей свої клопоти, їм не до мене. Невістка мені розповіла, що Іра давно хотіла від мене піти, але можливості не мала. А як випала нагода, то одразу втекла.

Хіба ж так можна чинити? Невже я заслужив на таке?