Рік тому я одружився. Ми з Наталкою вже не зовсім молоді, кожен має за плечима невдалий шлюб. Я розлучився через те, що дружина виїхала за кордон і знайшла там якось німця. Подзвонила мені й спокійно сказала:
– Ти що не хочеш своїм дітям добра? Мікель готовий оформити на них опікунство, вони матимуть німецьке громадянство.
Що я мав казати? Як вона мене не кохає і повертатися не збирається. Судитися? Заради чого, щоб діти потім мене проклинали через те, що позбавив світлого європейського майбутнього? Я їх відпустив, розлучився і від опіки відмовився. Самий пішов на фронт, нашу країну захищати!
В Харківській області й зустрів Наталку – гарну й досить молоду. Їй 30, мені – 39. Побралися. єдине, що бентежило, доводилось утримувати ще й тещу. Але що не зробиш заради кохання. Тим паче вдома я буваю дуже рідко.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Та останні пів року дружина постійно знімає з картки солідні суми. я їй одну зі своїх карток залишив і пів зарплати туди перераховував, планував назбирати на квартиру десь на західній Україні. Наталя ж працює, гроші також має, хоча й мізер.
Спочатку я мовчав, а тоді вирішив спитати:
– Нащо тобі такі гроші? Я не сварюсь, просто поясни.
– То все на ліки для мами. Я ж не залишу її помирати, а ти самий знаєш, які ціни зараз.
Та я відчував, що щось тут не так. Приїхавши у відпустку вирішив з усім розібратися. Ми саме мали святкувати першу річницю. І тут серед документів знайшов безліч папірців, в яких було сказано, що дружина прострочила виплати за кредитом. От тобі й сюрприз на свято.
– То в тебе кредит? І давно?
– Любий, то ще до весілля взяти довелось.
– Нащо?
– Тоді роботи не було, а жити ж треба! Думала згодом віддам, та й війна зараз, не думала, що наполягатимуть на поверненні.
Я мало не впав. Ще й гроші вона взяла не в солідних установах, а в якихось сумнівних, так звані мікро-кредити. Я вже думав тікати, та раптом Наталка заявила, що вагітна, вже на третьому місяці.
Тож тепер я не знаю, що робити. Дружина винна 160 тисяч гривень. Солідно, чи не так? А мене вона, схоже, що просто використала. Та як я її покину. Порадьте, як бути?