В школі я працюю вже десять років, викладаю історію України та надзвичайно люблю цей предмет. Вважаю, що саме знання історії може врятувати нас. Тому я запропонувала щодня проводити у школі патріотичні хвилинки. На початку першого уроку в школі лунає Гімн України, а тоді вчителі протягом кількох хвилин розповідають корисну інформацію для підняття патріотичної свідомості.

Вчителі мене охоче підтримали. Дітям наче також подобалось. Та як згодом виявилось – не всім.

Кілька тижнів тому мене до себе викликала директорка:

– Нам доведеться скасувати патріотичні хвилинки!

– Чому це?

– Деяким батькам це не подобається!

– Яким це?

– А ви самі подивіться.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Раптом вона показала мені листування на вайбері. Дуже неприємне. 

– Діти мають предмети вчити, а їм тут мізки промивають! Це ж пропаганда!

– Це все та історичка вигадала! Фанатичка якась! А кажуть тут нациків нема!

Згодом я збагнула, що однією мамою була переселенка з Харкова, а іншою – наша місцева жіночка, котра вже не раз прославлялась через свої сепаратистські погляди. Я вирішила написати усім батькам цього класу:

– Пропоную провести голосування. Висловлюйте думку, хто проти “патріотичних хвилинок”!

І ви уявляєте, шість мам проголосували проти. Мені аж руки опускаються через це. Та найцікавіше, що згодом на мене ще поскаржилися у відділ освіти. Сказали, що перешкоджаю освітньому процесу. А мені так прикро, адже наші вороги з дитячих садочків вчать дітей ненавидіти українців, а ми не можемо просто прививати любов до своєї Батьківщини? Як гадаєте?