Моя кума вже років 20 на заробітках в Іспанії. І досить довго кликала мене у гості. Ще й заманювала грішми. Я сама працюю на пекарні та отримую тільки 6 тисяч на місяць. А Василина мені розповідала, що в Барселоні зароблятиму в рази більше.
Ну і я вирішила все-таки спробувати знайти щастя в Іспанії. Свою однушку вирішила здавати в оренду молодій парі, домовилися суто за 4 тисячі гривень та комуналку. Люди охайні, ввічливі, приємні у спілкуванні. Я просто не хотіла залишати квартиру, аби її ще не пограбували на час відсутності.
Діти жили окремо. Старша донька подалася до Києва після закінчення школи, а молодший син отримав декілька років тому роботу в Одесі та перевіз родину туди.
Я хотіла ті гроші з Іспанії відкласти собі на “чорний день”. До пекарні я ще встигну повернутися, там невеличке виробництво і потрібні завжди працівники на зміни. Дітям я одразу сказала, що ці гроші заробляю на власні потреби. Тим паче, у них є роботи, отримують нормальні зарплати.
Кума Василина мене зустріла на вокзалі, заселили до себе. Це був типу гуртожиток для заробітчанок, де в кімнаті жило по 2 людей. Я пішла працювати на цех, фасувала морепродукти, які потім відвозили у супермаркети на продаж. Хоча Іспанія – це така спекотна країна, але на заводі було досить прохолодно, я носила курточку та дві пари шкарпеток, аби не простудитися.
Однак, десь 2 місяці тому донька Світлана розлучилася зі своїм чоловіком. Він прогнав її та дітей геть. Тому я попросила квартирантів переїхати, бо Світлана повернулася додому.
І от почалося потім “мамо, вишли гроші”, “мамо, передай продукти”. Наше містечко дуже маленьке, багато роботи нема. І донька постійно просила у мене гроші, десь 500, десь 800 євро. Ну для онуків я пакувала валізи з продуктами, консервацією, солодощами, інколи одяг передавала.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
То вже й син Олексій вирішив, що я також повинна йому допомагати:
– А чому ти Світлані гроші висилаєш, а мені ні?
– Вона попросила. Сам розумієш, що поки роботу нормальну не знайшла
– Мамо, а в тебе інших онуків нема? Про моїх дітей геть забула чи що?
Зараз я стараюся пересилати однаково що Світлані, що Олексієві гроші та продукти. І не виходить відкладати гроші на старість. Навіть почала купувати собі дешеві перекуси на роботу і ось так заробила гастрит.
Не знаю, що далі робити. Бо відчуваю на собі цей тягар утримання дітей. То треба продукти, то одяг, то гроші. І вони дуже образяться, якщо я відмовлю. Ну це ж рідні діти та онуки!
Що Ви можете порадити нашій читачці? Як їй поговорити з дітьми про заробітки?