Моя дружина відійшла на небо коли донечці виповнилось 7 років. З того дня я поклявся любити її за нас обох і дотримав слова.
Донечка росла такою ж розумною, як її мама. У школі вчилась відмінно, мені завжди допомагала і готувала так само смачно, як моя кохана.
Минали роки, дочка росла. Врешті решт вона закінчила школу та вступила у виш завдяки власним знанням. Аби давати собі раду вона влаштувалась на роботу, але і навчання пильнувала.
Настав момент, коли вона познайомила зі своїм хлопцем. Артем здався мені хорошою людиною, тим більше він дивився на дочку так само закохано, як і я колись на свою Марію.
Зіграли весілля. Молодята обрадували мене й тим, що залишаються жити у мене. Але з місяця в місяць ставлення зятя ставалось якимось гіршим. Ми могли сваритися на рівному місці, він міг дозволити собі огризатися на мої зауваження.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
А потім дочка заявила, що нам потрібно серйозно поговорити:
– Розумієш, тату, ми б хотіли мати своє житло. Ти стільки років горбатишся біля того городу і худоби. Може продамо будинок і купимо квартиру у місці?
Довго не думаючи я погодився.
– Але за однієї умови, доню!
– Якої?
– Квартира буде на мені.
– Що? Навіщо?
– Нічого особистого, але я вже не молодий. Мені потрібна гарантія, що я не залишуся без даху над головою!
– Ти, напевно, жартуєш?
– А чого вам переживати? Коли мене не стане, то спадок перейде вам!
Та реакція дочки мене просто вразила. Вона так образилась, що вже через 2 дні вони з чоловіком переїхали на орендоване житло. Більше від неї жодної вісточки не було.
Там було кілька місяців. Наближався мій ювілей, 60 років. Я був переконаний, що дочка привітає мене телефоном, або зробить сюрприз і приїде.
Я потратив пів дня, щоб приготувати її улюблені страви. Гарно накрив на стіл, поставив тарілки і сів біля вікна в очікуванні. Коли ж на небі блиснула перша зоря я з жалем зрозумів, що її таки не буде.
Я взяв до рук фотографію дружини, поговорив трохи і ліг. Сам не знаю, як заснув, може через сльози.
Скажіть мені, хіба я зробив щось не так? Чому така віддяка від єдиної мені близької людини? Я ж заради неї стільки років старався!