Наші стосунки дуже змінилися з початком війни. Я в декреті, а він досі працює віддалено.

Від ранку до вечора готую, прибираю, сиджу з дитиною, а його основним завданням є спати, їсти, відповідати на телефонні дзвінки. Інколи ще навідує свою онуку й постійно мені розповідає про неї: от вона сказала перше слово, от вона розрізняє кольори і т.д. Здається, що онука для нього справжній вундеркінд, а от на нашу спільну доньку йому абсолютно байдуже.

Мене дуже дратує поведінка чоловіка, він став нудним. Крім телевізора, лежання на дивані і куріння на балконі, немає ніяких інтересів.

Навіть розмови вже, як у старого діда. Так розледащів, що навіть душ став рідше приймати. Натякнула вчора, образився, сказала, що потрібно було шукати молодого. Натомість у відповідь почула: якщо я нікому до тридцяти років не була потрібна, то повинна радіти, що він взяв мене заміж.

Зараз не розмовляємо, я не знаю, скільки ще це триватиме, маю підозри, що назад на роботу не схоче повертатися, а я вже не витримую.

Чому я раніше не помічала, що він на свої роки виглядає і поводиться по старечому, чи що. Навіть мій батько, старший за нього на 10 років, поводиться інакше.

Боюся, що попереду у нас розлучення, ось тільки шкода доньки. Зараз заздрю його дружині, вона після їхнього розлучення живе одна в їх спільній квартирі, доньці він при розлученні купив квартиру, а на мене і нашу дитину шкодує грошей. Виділяє тільки на домашні витрати, на все інше доводиться випрошувати, а якщо мені батьки переведуть на карту якусь суму, повинна відзвітувати, куди витратила.

Думаю, далі буде ще гірше. Не знаю, як бути. Може, розлучитися зараз, поки молода і дитина мало що розуміє?