У мене велика родина, і з віком я зрозуміла: коли родичів забагато, вони часто вважають, що мають право лізти в чуже життя без дозволу.
Моя бабуся мала чотирьох доньок, і між ними все життя була тиха війна: хто краще вийшов заміж, у кого діти слухняніші, хто більше заробляє. Моя мама завжди трималася осторонь, але й їй діставалося.
З дитинства мене постійно порівнювали з двоюрідною сестрою Лесею. Бабуся казала мамі:
– Твоя Настя розбалувана, бо одна росте.
– Не вигадуй, нормальна дитина, – відповідала мама.
– А от Леся і готує, і по господарству вміє. Не те що ваша.
Особливо коли я сказала, що хочу вчитися далі і їхати до столиці, а не думати про заміжжя в 18 років.
Пам’ятаю, як на одному сімейному святі Леся вже сиділа з чоловіком за столом, а тітка Ніна дивилася на мене так, ніби я щось у житті провалила.
– Настю, заміж треба виходити молодою.
– А якщо я не хочу?
– Не говори дурниць. Без чоловіка жінка щасливою не буде.
Мене тоді аж пересмикнуло. Добре хоч мама ніколи не тиснула. Коли на третьому курсі я вирішила їхати в США, вона сказала тільки:
– Якщо це твій шанс, їдь. Я тебе підтримаю.
За кордоном я прожила декілька років, багато працювала. Потім повернулася з грошима, досвідом і відкрила свою справу.
Коли я приїхала додому, в Лесі вже було троє дітей, а чоловік, як виявилося, кинув її майже без допомоги. Виглядала вона дуже втомленою. Але якщо чесно, я не вважала, що тепер маю рятувати її життя тільки тому, що ми родичі.
Коли я купила квартиру в новобудові, почалося інше. Мені подзвонила тітка Ніна.
– Ти ж знаєш, яка в Лесі біда. Дай їй 5 тисяч доларів на ремонт.
– З якого дива? – прямо спитала я.
– Бо ти можеш. Ми всі допомагаємо.
– То й допомагайте далі. Я свої гроші не на дереві знайшла.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Після тієї розмови телефон почав розриватися. То одна тітка дзвонить, то друга, то бабуся через маму передає, що “треба бути людиною”.
Нещодавно бабуся зібрала всіх на Трійцю. Я не хотіла їхати, але мама сказала:
– Поїдьмо, не будемо сваритися хоча б при старій. Я погодилася.
Саме перед тим у мене зламалася стара машина, і я купила нову. Ми з мамою приїхали у двір, і я одразу зрозуміла по очах родичів, що зараз буде скандал. Всі обступили авто, заглядали всередину, ніби я не машину купила, а золоту карету.
За столом тітка Ніна не витримала першою.
– То грошей у тебе нема, кажеш?
– На що саме? – спитала я.
– Сестрі допомогти нема, а на таку машину є.
– Машина мені для роботи потрібна.
– Ага, звісно. Собі все найкраще, а Леся хай як хоче.
Я ще стримувалася. Але далі полізла бабуся:
– А стара машина де?
– Поламана, стоїть.
– То віддай її Лесі. Хоч якась користь буде.
Я сказала спокійно, але твердо:
– Віддавати не буду. Я її продам. Якщо Леся хоче, може купити, я зроблю знижку.
І тут почалося справжнє шоу. Леся встала з-за столу і кинула:
– Тобі шкода для рідної сестри навіть старого корита?
Тітка Ніна підхопила:
– От бачите, яка вона. Гроші її зіпсували.
А ще одна родичка взагалі сказала:
– Не дай Боже мати таку рідню. Собі все, а іншим нічого.
У мене аж руки затрусилися від злості. Я подивилася на маму, а вона сиділа бліда і мовчала. І тут я вже не витримала.
– Досить! Я вам нічого не винна. Я працювала роками, а не бігала по родичах із простягнутою рукою. Чому мої гроші всі вже поділили без мене?
За столом настала тиша, але ненадовго. Бабуся ще встигла кинути:
– От і виростили егоїстку.
Після цих слів я просто встала, взяла маму і поїхала додому.
Відтоді я всерйоз думаю обірвати з ними всі зв’язки. Мені набридло, що мене люблять рівно до того моменту, поки я не відмовлю дати гроші.
Скажіть чесно, я справді така погана, якщо не хочу утримувати дорослу двоюрідну сестру і всю цю нахабну рідню?