Діду, пенсійне де чи платитимеш! – почув я від водія маршрутки і не спам’ятався.
– Я вам не дід, а ви мені не онук!
– А як тебе називати? Може, хлопчина? Ти на себе в дзеркало дивився?
Так мені прикро стало, аж сльози на очі навернулися. Я ж поважна людина, колишній викладач університету, а тут якийсь безграмотний водій мені на “ти” і дідом називає. В мене є онуки і я обожнюю, як вони мені кажуть “дідусь”. Але це якась приналежність до їхнього роду. А тут звучить зі зневагою, наче я якийсь навіжений безхатько з вулиці.
– Ти що глухий?
– Ви не маєте права зі мною так говорити!
– Зато маю право висадити, якщо пенсійне не покажеш!
Тут хтось з салону підійшов і вигукнув.
– Чому це водій так з пасажиром говорить?
– А як говорити, якщо дід пенсійне не показує?
– Культурно, з повагою! Ви ж за зарплату працюєте чи як? Тож виконуйте роботу нормально. Спілкування з пасажирами частина вашої роботи! Чи цього ніде не вчать?
– Що ви вчепились до мене усі? Робити нічого? Знаєте скільки в мене таких? Щось мене ніхто не поважає!
– Якби ви до людей нормально ставились, то й вони б тим же відповіли.
– Все, годі, дід виходь, мені це набридло!
– Попереджаю, – продовжив незнайомець, – Я напишу на вас скаргу!
– Пишіть! Вперед!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тут я втрутився:
– Ось моє посвідчення, але їхати я вже з вами не хочу. Та дуже прошу не кажіть літнім людям “дід” і “баба”. Є прекрасні слова – “пані”, “пане”! Так буде правильно!
– Та який ти пан? Дідуган та й годі!
Я вийшов, вирішив не продовжувати цю беззмістовну розмову. Та дуже прошу усіх. Поважайте літніх людей! Похилий вік – це не вада якась, не привід для зневаги чи знущань! Перед вами може стояти поважна людина – колишній лікар, вчитель, науковець і навіть Герой. А як карати таких нахабних водіїв – я не знаю! У вас є варіанти? Пропонуйте!