— Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки? — Максим був щиро здивований, коли побачив сестру матері. Постаріла, звичайно, але виглядала добре для свого віку. — Доброго вечора, Максиме. А я до вас. Можна?

— Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки? — Максим був щиро здивований, коли побачив сестру матері. Постаріла, звичайно, але виглядала добре для свого віку. — Доброго вечора, Максиме. А я до вас. Можна?

Ганна накривала на стіл, зібралися вечеряти із чоловіком. Раптом пролунав дзвінок у двері. Нікого не чекали. — Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки?…

Read More
— Іринка, однокласниця Олексія. Приїхала зі столиці, його перше кохання. Потрібно проявити повагу, — затараторила свекруха, одночасно дістаючи дорогу ковбасу з пакета. Олена була в шоці від згадки про перше кохання Олексія. Вона непомітно заглянула в кімнату. За столом сиділа блондинка з довгим волоссям і яскравим макіяжем, її зовнішність була досить зухвалою.

— Іринка, однокласниця Олексія. Приїхала зі столиці, його перше кохання. Потрібно проявити повагу, — затараторила свекруха, одночасно дістаючи дорогу ковбасу з пакета. Олена була в шоці від згадки про перше кохання Олексія. Вона непомітно заглянула в кімнату. За столом сиділа блондинка з довгим волоссям і яскравим макіяжем, її зовнішність була досить зухвалою.

Олена йшла додому з важкими сумками, повними продуктів. На роботі видався важкий день, начальник весь день відправляв звіт на доопрацювання, неабияк вимотуючи всі нерви дівчини. Єдине, що додавало сил — майбутні вихідні. Тому Олена вирішила купити різних продуктів на зарплату…

Read More
– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше так не можу … – Що сталося? – захвилювалася подруга. – Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити! Краще б мене не стало. – Не кажи нісенітниці, – Наталя Іванівна включила метал у голосі – це завжди допомагало привести в себе Тетяну, – чекай, буду за годину…

– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше так не можу … – Що сталося? – захвилювалася подруга. – Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити! Краще б мене не стало. – Не кажи нісенітниці, – Наталя Іванівна включила метал у голосі – це завжди допомагало привести в себе Тетяну, – чекай, буду за годину…

– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше так не можу … – Що сталося? – захвилювалася подруга. – Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити! Краще б мене не стало….

Read More
– Мамо, поверни мені мої гроші! Я не дозволяв тобі їх чіпати! Лариска обійдеться і без відпустки, ці триста тисяч на ремонт підуть. Інакше я викликаю поліцію! Мати схопилася за серце і впала на стілець. …Женя вдесяте, напевно, провела долонею по картонній коробці, притискаючи липку стрічку, і видихнула, здуваючи з чола пасмо, що вибилося. У новій квартирі бридко смерділо мокрою псиною, хоча собак у попередніх мешканців зроду не було.

– Мамо, поверни мені мої гроші! Я не дозволяв тобі їх чіпати! Лариска обійдеться і без відпустки, ці триста тисяч на ремонт підуть. Інакше я викликаю поліцію! Мати схопилася за серце і впала на стілець. …Женя вдесяте, напевно, провела долонею по картонній коробці, притискаючи липку стрічку, і видихнула, здуваючи з чола пасмо, що вибилося. У новій квартирі бридко смерділо мокрою псиною, хоча собак у попередніх мешканців зроду не було.

– Це вона тебе накрутила, – скрикнула мати, тицяючи пальцем у невістку. – Раніше ти ніколи грошей на мене та на Ларису не шкодував! Паша насупився: – Мамо, поверни мені мої гроші! Я не дозволяв тобі їх чіпати! Лариска обійдеться…

Read More
Я все ще не можу заспокоїтися після того, що сталося. П’ять тижнів тому я народила нашого сина, і мій чоловік запросив свою маму, щоб вона допомогла. Але замість справжньої допомоги вона наче оселилася у нас — влаштовувала вечори з гостями, а після себе залишала безлад. Я вже звикла до того, що все лягло на мої плечі: годування, підгузки, прибирання й безсонні ночі.

Я все ще не можу заспокоїтися після того, що сталося. П’ять тижнів тому я народила нашого сина, і мій чоловік запросив свою маму, щоб вона допомогла. Але замість справжньої допомоги вона наче оселилася у нас — влаштовувала вечори з гостями, а після себе залишала безлад. Я вже звикла до того, що все лягло на мої плечі: годування, підгузки, прибирання й безсонні ночі.

Чоловік залишив мене без вечері, поки я годувала наше немовля — але я дала йому урок, який він запам’ятає надовго! П’ять тижнів тому моє життя змінилося найчудеснішим і водночас найскладнішим чином — я стала мамою. Мій син із його крихітними…

Read More
– А що у нас успадковувати, сину? – щиро здивувалася мати. Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію, та залишатися постійно вдома не планувала. А її чоловік, Олег Петрович, навіть не встиг пропрацювати до пенсійного віку. От воно як вийшло: пішов на зміну – і не повернувся. Сказали, що серце зупинилося. Але ж він ніколи не скаржився на серцеві недуги. Минуло вже три місяці відтоді, як вона залишилася без нього, та Марія Вікторівна й досі не могла звикнути, що зранку не треба готувати сніданок на двох і повертатися додому після роботи з думкою про гарячу вечерю для чоловіка. А коли належало ухвалити якесь рішення, всередині раз у раз з’являлася думка: «Треба з Олегом порадитися».

– А що у нас успадковувати, сину? – щиро здивувалася мати. Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію, та залишатися постійно вдома не планувала. А її чоловік, Олег Петрович, навіть не встиг пропрацювати до пенсійного віку. От воно як вийшло: пішов на зміну – і не повернувся. Сказали, що серце зупинилося. Але ж він ніколи не скаржився на серцеві недуги. Минуло вже три місяці відтоді, як вона залишилася без нього, та Марія Вікторівна й досі не могла звикнути, що зранку не треба готувати сніданок на двох і повертатися додому після роботи з думкою про гарячу вечерю для чоловіка. А коли належало ухвалити якесь рішення, всередині раз у раз з’являлася думка: «Треба з Олегом порадитися».

Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію, та залишатися постійно вдома не планувала. А її чоловік, Олег Петрович, навіть не встиг пропрацювати до пенсійного віку. От воно…

Read More
Я прокинулася у палаті ледь розуміючи де я. Все було важко, але я відчувала полегшення, що найгірше позаду. Перше, що я зробила, це спробувала додзвонитися до чоловіка, Андрія. Він не брав слухавку. Я набрала доньку, Вікторію. — Віко, привіт, — мій голос був слабкий. — Донечко, вже все позаду, все пройшло добре, лікарі оптимістично налаштовані. — О, чудово, мамо! — її тон був радісний, але відсторонений, наче вона говорила про погоду. — От бачиш, усе нормально, а ти так хвилювалася! Ну, давай, па-па, я тут дуже поспішаю!

Я прокинулася у палаті ледь розуміючи де я. Все було важко, але я відчувала полегшення, що найгірше позаду. Перше, що я зробила, це спробувала додзвонитися до чоловіка, Андрія. Він не брав слухавку. Я набрала доньку, Вікторію. — Віко, привіт, — мій голос був слабкий. — Донечко, вже все позаду, все пройшло добре, лікарі оптимістично налаштовані. — О, чудово, мамо! — її тон був радісний, але відсторонений, наче вона говорила про погоду. — От бачиш, усе нормально, а ти так хвилювалася! Ну, давай, па-па, я тут дуже поспішаю!

Я прокинулася у палаті ледь розуміючи де я. Все було важко, але я відчувала полегшення, що найгірше позаду. Перше, що я зробила, це спробувала додзвонитися до чоловіка, Андрія. Він не брав слухавку. Я набрала доньку, Вікторію. — Віко, привіт, —…

Read More
Олена Іванівна з’явилася в моєму житті після розлучення, як несподіваний квітневий дощ — начебто незначна подія, але згодом стало зрозуміло, що вона принесла серйозні зміни. Коли я розривала стосунки з її сином, Богданом, то щиро вірила: ця жінка назавжди зникне з мого життя.

Олена Іванівна з’явилася в моєму житті після розлучення, як несподіваний квітневий дощ — начебто незначна подія, але згодом стало зрозуміло, що вона принесла серйозні зміни. Коли я розривала стосунки з її сином, Богданом, то щиро вірила: ця жінка назавжди зникне з мого життя.

Олена Іванівна з’явилася в моєму житті після розлучення, як несподіваний квітневий дощ — начебто незначна подія, але згодом стало зрозуміло, що вона принесла серйозні зміни. Коли я розривала стосунки з її сином, Богданом, то щиро вірила: ця жінка назавжди зникне…

Read More
З його новою дружиною, Наталією, я була знайома лише за розповідями. Тато постійно хотів нас познайомити, але мама була проти, називаючи Наталію хижачкою, яка вкрала в неї чоловіка, а в мене — батька. Мама розповідала різні небилиці про її підступність і підлість. Згодом Наталія дійсно стала асоціюватися в моїй свідомості виключно з чимось негативним. Напевно, великою мірою через це наші зустрічі з татом ставали дедалі рідшими — раз на рік, на мій День народження.

З його новою дружиною, Наталією, я була знайома лише за розповідями. Тато постійно хотів нас познайомити, але мама була проти, називаючи Наталію хижачкою, яка вкрала в неї чоловіка, а в мене — батька. Мама розповідала різні небилиці про її підступність і підлість. Згодом Наталія дійсно стала асоціюватися в моїй свідомості виключно з чимось негативним. Напевно, великою мірою через це наші зустрічі з татом ставали дедалі рідшими — раз на рік, на мій День народження.

Я сиділа у тихому, майже порожньому кафе навпроти Наталії — жінки, яку моя мати понад двадцять років називала не інакше як «хижачка». Поруч із Наталією сидів чоловік у строгому костюмі, як виявилося, нотаріус. Наталія виглядала неймовірно виснаженою. Втрата мого батька…

Read More
– Ого, ти постаралася! — сказав він, підходячи до дружини та обіймаючи її. – Вечеря виглядає приголомшливо. – Я хотіла зробити тобі сюрприз, – з усмішкою відповіла вона. – І це ще не все. Ганна пішла до шафи, дістала акуратно упаковану коробку та простягла її Дмитру. Він з цікавістю глянув на неї, потім відкрив упаковку і застиг на мить, побачивши те, що так давно хотів.

– Ого, ти постаралася! — сказав він, підходячи до дружини та обіймаючи її. – Вечеря виглядає приголомшливо. – Я хотіла зробити тобі сюрприз, – з усмішкою відповіла вона. – І це ще не все. Ганна пішла до шафи, дістала акуратно упаковану коробку та простягла її Дмитру. Він з цікавістю глянув на неї, потім відкрив упаковку і застиг на мить, побачивши те, що так давно хотів.

На річницю весілля Ганна приготувала чоловікові подарунок. Вона ретельно готувалася на вечір. Прикрасила стіл: біла скатертина, свічки, троянди у вазі, келихи для ігристого – все було ідеально. Ганна довго вибирала подарунок для чоловіка, але врешті-решт вирішила купити те, про що…

Read More
error: Content is protected !!