Наталка радісно збирала речі і чекала на чоловіка, який мав забрати їх з сином з пологового будинку. Вона почувала себе цілком щасливою і дуже чекала на повернення додому. Дениса вони чекали довго і трепетно, до його народження встигли зробити гарний…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Каті розповідали в дитячому будинку, як її знайшли. Загорнута в дитячу байкову ковдру, лежала на ганку міської лікарні. Їй було кілька днів від появи на світ, вся така чистенька, доглянута, хоч і в стареньких пелюшках. У записці, вкладеній у ковдру, нечіткими літерами було написано: «Пробач мені, доню!».
Каті розповідали в дитячому будинку, як її знайшли. Загорнута в дитячу байкову ковдру, лежала на ганку міської лікарні. Їй було кілька днів від появи на світ, вся така чистенька, доглянута, хоч і в стареньких пелюшках. У записці, вкладеній у ковдру,…
Read More
То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру. Я стояла серед руїн. I це не перебiльшення. Справжнiй безлад: брудний посуд, порожнiй холодильник, липка пiдлога. В кутку, на балконi, зламана сушка, на якiй досi висiв мiй халат — той самий, у якому я вирушила до пологового. Пiвтора мiсяцi тому. Жодної квiтки. Жодної записки. Жодної краплi поваги. Тiльки байдужий погляд чоловiка. Так, нiби я — просто сусiдка, яка зайшла без стуку. Кажуть, жiнки пiсля пологiв стають надто чутливими. Але справа не в гормонах, правда? А в тому, як нас зустрiчають. Як до нас говорять. Як обiймають… або не обiймають зовсiм. — Ти знущаєшся? — прошепотiла я, дивлячись на нього. — Я щойно повернулась з трiйнею. Пiсля операцiї…
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в…
Read More
Ну, Людо, це ж ювілей. Шістдесят років, кругла дата. Мама образиться, якщо ми не приїдемо, — голос Стаса був вкрадливим, майже благальним. Він стояв, притулившись до одвірка, і спостерігав, як дружина методично водить праскою по його сорочці. Людмила не відповіла. Кімната була наповнена вологим теплом і запахом чистої білизни. Гаряча праска з тихим шипінням торкалася вологої тканини, розгладжуючи найменші складки. Її рухи були відточеними, майже механічними: спочатку комір, потім манжети, планка з ґудзиками, спинка. Вона працювала мовчки, зосереджено, і це мовчання було куди більш оглушливим, ніж будь-який крик. Стос ідеально випрасуваних сорочок ріс на краю дошки акуратною вежею.
— Ну, Людо, це ж ювілей. Шістдесят років, кругла дата. Мама образиться, якщо ми не приїдемо, — голос Стаса був вкрадливим, майже благальним. Він стояв, притулившись до одвірка, і спостерігав, як дружина методично водить праскою по його сорочці. Людмила не…
Read More
Даринко, гості прийшли, а ти все у фартуху! – свекруха, Поліна Львівна, засуджуюче подивилася на невістку. У Дарини був день народження, тож вона з вечора не відходила від плити. Її чоловік Вадик сказав, що святкувати в кафе надто дорого, тому їй довелося накривати стіл удома. Для одного з салатів, який дуже любив чоловік, потрібно було фермерське м’ясо і гарний, стиглий гранат, і щоб все це купити Дарина вирушила на ринок. Щоправда, у місті були великі затори, і повернулася Дарина вже тоді, коли мала займатися собою, а не нарізкою салату. У результаті жінка простояла біля плити до приходу гостей. Більше того, чищення граната зробило її руки не надто презентабельними.
— Даринко, гості прийшли, а ти все у фартуху! – свекруха, Поліна Львівна, засуджуюче подивилася на невістку. У Дарини був день народження, тож вона з вечора не відходила від плити. Її чоловік Вадик сказав, що святкувати в кафе надто дорого,…
Read More
Ближче до закінчення робочого дня у Дениса задзвонив телефон. Улюблена музика Ліки, яку вона сама встановила на його телефон, він відповів і почув її голос: — Ден, я в салоні краси, під’їжджай за мною, ну ти знаєш куди. — Знаю, під’їду, — відповів він і вимкнув телефон. Денис знав, що Ліка в салоні краси буває по дві години, або близько того, тому не поспішаючи після роботи під’їхав.
Ближче до закінчення робочого дня у Дениса задзвонив телефон. Улюблена музика Ліки, яку вона сама встановила на його телефон, він відповів і почув її голос: — Ден, я в салоні краси, під’їжджай за мною, ну ти знаєш куди. — Знаю,…
Read More
Я все знаю! Можеш не виправдовуватись, тебе зпіймали на гарячому! – Я прийшла додому щаслива, збиралась чоловікові повідомити новину, котру він так чекав. Та мене зустріли скандалом. Я намагалась все пояснити, та якоїсь миті збагнула, що сенсу в цьому всьому зовсім нема. І тоді зважилась на крок, котрий змінив все моє життя.
Ми з Толіком повні протилежності. І, певно, того нам і так добре разом. Але ніхто довкола не розумів, як ми зійшлися. Я – страшенно запальна. Довкола мене завжди все крутиться, я дуже активна, не можу сидіти на місці, з юності…
Read More
Радісний син привіз матір на автовокзал пізно вночі, купив квиток на автобус і поїхав. А вона так і сиділа майже добу на одному місці. Автобус, на який їй був дбайливо сином куплений квиток, давно поїхав — Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів її. Другий таксист, що стояв поруч, погладив свій великий живіт і кивнув. — Бачив. Думаєш, наш клієнт? — Мені, Михайловичу, здалося, що я її вчора на тому самому місці бачив. — О ти даєш.
Радісний син привіз матір на автовокзал пізно вночі, купив квиток на автобус і поїхав. А вона так і сиділа майже добу на одному місці. Автобус, на який їй був дбайливо сином куплений квиток, давно поїхав — Стареньку бачив? – Костянтин…
Read More
Олена вийшла на балкон, щоб розвісити випрану білизну. І помітила, що до під’їзду підходить красива жінка. Олена відразу впізнала Марину. Це була колишня коханка чоловіка. Олена не здивувалася і не розлютилася. Це було б нерозумно. Адже цю жінку вона запросила сама.
Олена вийшла на балкон, щоб розвісити випрану білизну. І помітила, що до під’їзду підходить красива жінка. Олена відразу впізнала Марину. Це була колишня коханка чоловіка. Олена не здивувалася і не розлютилася. Це було б нерозумно. Адже цю жінку вона запросила…
Read More
Альбіна ніколи не купувала такі рушники. Вона казала, що махра має бути біла, бо кольорові линяють. Світлана забрала рушники у шафу і більше їх не діставала. – Ось Альбіна сина до порядку привчила, він у неї завжди уроки вчасно робить, – зауважував він, коли син Льошка, приїхавши на вихідні, лінувався і відкладав домашнє завдання на недільний вечір.
Світлана вийшла за Андрія, коли їй було тридцять п’ять, а йому тридцять вісім. Обидва вже мали досвід сімейного життя, обидва знали ціну побутового комфорту та людських стосунків. Або думали, що знають. Андрій прийшов із багажем – колишня дружина Альбіна та…
Read More