Кирило одружився у двадцять чотири роки. Дружині, Тетяні, було двадцять два. Вона була єдиною та пізньою дитиною в сім’ї професора та вчительки. Якось відразу з’явилися хлопчаки погодки, трохи згодом – дочка. Теща пішла на пенсію та зайнялася онуками. У Кирила…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості Оксана та Ігор жили в місті на орендованій квартирі. Ось вже сім років минуло після весілля. Два сини.
Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор…
Read More
Кохана, нарешті здійсниться моя мрія! Продавай квартиру, машина чекати не буде, я вже про все домовився. Я, як стояла, так і сіла. Це друга мрія чоловіка і якщо я знову його підведу? Я й досі не можу забути, як це сталося вперше. Моя мама дуже багато років в Італії, вона мені заробила на квартиру і оплатила моє навчання в мед університеті. За всіма мірками я вважалася завидною нареченою, але вирішила, що обиратиму хлопця, який так само має майно. Віктор теж мав свою власну квартиру, яку йому купила мама, яка теж роки в Італії. Вона дала синові й юридичну освіту. Коли ми познайомилися, то Віктор не так ходив на роботу, як «набувався досвіду». В його професії це дуже важливо і я так само вирішила, що працюватиму в косметологічному салоні, там і роботи не багато і зарплата хороша. Ми почали зустрічатися і далі одружилися.
– Кохана, нарешті здійсниться моя мрія! Продавай квартиру, машина чекати не буде, я вже про все домовився. Я, як стояла, так і сіла. Це друга мрія чоловіка і якщо я знову його підведу? Я й досі не можу забути, як…
Read More
Телефон розбудив Валю о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — сухо сказала Валя. — Валюша? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валя. — А це я, — радісно сказала жінка. — Ви мене впізнали? — Я впізнала вас, — відповіла Валя з ввічливості, щоб не образити, хоча й гадки не мала, хто їй телефонує. — А я була впевнена, що ви мене одразу впізнаєте, — радісно продовжила жінка. — Як добре, що я вас спіймала. Ви можете зараз говорити? — Можу.
Телефон розбудив Валю о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — сухо сказала Валя. — Валюша? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валя. — А це я, —…
Read More
“– І бувають же такі матері… Зоя Іванівна глянула на годинник: – О пів на сьому, а Гліба так і не забрали. У мене теж діти одні вдома, чоловік до восьмої вечора на роботі. Весняні канікули скінчилися, дітям завтра до школи. Коли я їх збиратиму? Дістала телефон, в адресному рядку знайшла номер матері останньої дитини, яка залишилася в групі: – Так, – пролунав якийсь зарозумілий жіночий голос. – Жанно Анатоліївно, вам дзвонить вихователька Гліба.
“– І бувають же такі матері… Зоя Іванівна глянула на годинник: – О пів на сьому, а Гліба так і не забрали. У мене теж діти одні вдома, чоловік до восьмої вечора на роботі. Весняні канікули скінчилися, дітям завтра до…
Read More
У мене для тебе хороша новина, – говорив Ігор, вручаючи дружині квіти. – Сподіваюся, вона полягає в тому, що найближчим часом ти будеш раніше приходити з роботи і допомагати мені з сином? – перебувала у приємному передчутті Наталка. – Краще, – впевнено відповів чоловік. – Моя мама до нас у гості приїхала і залишиться на місяць, щоби тобі допомагати. – Що? Це зайве, я сама чудово з усім упораюся, – тут же пропав гарний настрій у молодої матері.
Наталка радісно збирала речі і чекала на чоловіка, який мав забрати їх з сином з пологового будинку. Вона почувала себе цілком щасливою і дуже чекала на повернення додому. Дениса вони чекали довго і трепетно, до його народження встигли зробити гарний…
Read More
Каті розповідали в дитячому будинку, як її знайшли. Загорнута в дитячу байкову ковдру, лежала на ганку міської лікарні. Їй було кілька днів від появи на світ, вся така чистенька, доглянута, хоч і в стареньких пелюшках. У записці, вкладеній у ковдру, нечіткими літерами було написано: «Пробач мені, доню!».
Каті розповідали в дитячому будинку, як її знайшли. Загорнута в дитячу байкову ковдру, лежала на ганку міської лікарні. Їй було кілька днів від появи на світ, вся така чистенька, доглянута, хоч і в стареньких пелюшках. У записці, вкладеній у ковдру,…
Read More
То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру. Я стояла серед руїн. I це не перебiльшення. Справжнiй безлад: брудний посуд, порожнiй холодильник, липка пiдлога. В кутку, на балконi, зламана сушка, на якiй досi висiв мiй халат — той самий, у якому я вирушила до пологового. Пiвтора мiсяцi тому. Жодної квiтки. Жодної записки. Жодної краплi поваги. Тiльки байдужий погляд чоловiка. Так, нiби я — просто сусiдка, яка зайшла без стуку. Кажуть, жiнки пiсля пологiв стають надто чутливими. Але справа не в гормонах, правда? А в тому, як нас зустрiчають. Як до нас говорять. Як обiймають… або не обiймають зовсiм. — Ти знущаєшся? — прошепотiла я, дивлячись на нього. — Я щойно повернулась з трiйнею. Пiсля операцiї…
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в…
Read More
Ну, Людо, це ж ювілей. Шістдесят років, кругла дата. Мама образиться, якщо ми не приїдемо, — голос Стаса був вкрадливим, майже благальним. Він стояв, притулившись до одвірка, і спостерігав, як дружина методично водить праскою по його сорочці. Людмила не відповіла. Кімната була наповнена вологим теплом і запахом чистої білизни. Гаряча праска з тихим шипінням торкалася вологої тканини, розгладжуючи найменші складки. Її рухи були відточеними, майже механічними: спочатку комір, потім манжети, планка з ґудзиками, спинка. Вона працювала мовчки, зосереджено, і це мовчання було куди більш оглушливим, ніж будь-який крик. Стос ідеально випрасуваних сорочок ріс на краю дошки акуратною вежею.
— Ну, Людо, це ж ювілей. Шістдесят років, кругла дата. Мама образиться, якщо ми не приїдемо, — голос Стаса був вкрадливим, майже благальним. Він стояв, притулившись до одвірка, і спостерігав, як дружина методично водить праскою по його сорочці. Людмила не…
Read More
Даринко, гості прийшли, а ти все у фартуху! – свекруха, Поліна Львівна, засуджуюче подивилася на невістку. У Дарини був день народження, тож вона з вечора не відходила від плити. Її чоловік Вадик сказав, що святкувати в кафе надто дорого, тому їй довелося накривати стіл удома. Для одного з салатів, який дуже любив чоловік, потрібно було фермерське м’ясо і гарний, стиглий гранат, і щоб все це купити Дарина вирушила на ринок. Щоправда, у місті були великі затори, і повернулася Дарина вже тоді, коли мала займатися собою, а не нарізкою салату. У результаті жінка простояла біля плити до приходу гостей. Більше того, чищення граната зробило її руки не надто презентабельними.
— Даринко, гості прийшли, а ти все у фартуху! – свекруха, Поліна Львівна, засуджуюче подивилася на невістку. У Дарини був день народження, тож вона з вечора не відходила від плити. Її чоловік Вадик сказав, що святкувати в кафе надто дорого,…
Read More