«Забирай свого сина і вилилася з нашої квартири» – такого я не очікувала від своїх батьків, коли приїхала до них пізно вночі.

«Забирай свого сина і вилилася з нашої квартири» – такого я не очікувала від своїх батьків, коли приїхала до них пізно вночі.

Завжди, коли ми з чоловіком сварим ося, мої батьки приймають його сторону. Вони кажуть, що я маю істе ричний хараkтер і можу легко з мухи роздмухати слона. Але те, що вони відмовилися мене прийняти до себе додому, коли я приїхала…

Read More
Дружина так відповіла на образливий тост чоловіка, що той втратив дар мови…

Дружина так відповіла на образливий тост чоловіка, що той втратив дар мови…

Дружина святкує ювілей. Чоловік узяв келих і почав свій тост:— Я хочу випити не за твої 50, коли ти кисла як лимон, не за твої 40, коли ти була міцна як коньяк, не за твої 30, коли ти була грайлива…

Read More
Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки невістки відмовилися від спілкування з малюком, так і мій Ігор його уникає. Річ у тім, син нагадує йому про втрату. Найприкріше в цій ситуації те, що зривається він на мені. Він вважає мене зрадником, адже я не віддала дитину в дитбудинок. Я розумію, що синові зараз важко, але руйнувати долю маленької дитини, яка ні в чому не винна, я не буду. Змушена сама все тягнути, адже перебувати онукові наодинці з його рідним батьком – небезпечно.

Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки невістки відмовилися від спілкування з малюком, так і мій Ігор його уникає. Річ у тім, син нагадує йому про втрату. Найприкріше в цій ситуації те, що зривається він на мені. Він вважає мене зрадником, адже я не віддала дитину в дитбудинок. Я розумію, що синові зараз важко, але руйнувати долю маленької дитини, яка ні в чому не винна, я не буду. Змушена сама все тягнути, адже перебувати онукові наодинці з його рідним батьком – небезпечно.

Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки…

Read More
Моя донька пішла на новосілля до своєї подруги, яка з чоловіком придбала квартиру. Вони зробили наворочений ремонт і обставили новими, шикарними меблями та технікою. Молоді люди, втішені такою значущою подією, накрили чудовий стіл, який ломився від усіляких страв, делікатесів та шампанського. Гості піднімали тости, співали, спілкувалися одне з одним. Свято вдавалося. Усі хвалили господиню та її кулінарні здібності. Їй звичайно ж подобалася похвала друзів і вона всім розповідала, як кілька днів тинялася простором інтернету, вишукуючи цікаві страви, і стояла біля плити, готуючи. Скільки зусиль їй знадобилося, щоби накрити цей стіл. Але раптом чоловік обірвав її…

Моя донька пішла на новосілля до своєї подруги, яка з чоловіком придбала квартиру. Вони зробили наворочений ремонт і обставили новими, шикарними меблями та технікою. Молоді люди, втішені такою значущою подією, накрили чудовий стіл, який ломився від усіляких страв, делікатесів та шампанського. Гості піднімали тости, співали, спілкувалися одне з одним. Свято вдавалося. Усі хвалили господиню та її кулінарні здібності. Їй звичайно ж подобалася похвала друзів і вона всім розповідала, як кілька днів тинялася простором інтернету, вишукуючи цікаві страви, і стояла біля плити, готуючи. Скільки зусиль їй знадобилося, щоби накрити цей стіл. Але раптом чоловік обірвав її…

Моя донька пішла на новосілля до своєї подруги, яка з чоловіком придбала квартиру. Вони зробили наворочений ремонт і обставили новими, шикарними меблями та техні кою. Молоді люди, втішені такою значущою подією, накрили чудовий стіл, який ломився від усіляких страв, делікатесів…

Read More
«Не звертайте уваги, через годину прийде в себе. Це наші п’яті двійнята і знову дівчинки. Він дуже хотів хоча б одного хлопчика, але не судилося, ось і засмутився. Але він обожнює дочок, так що все буде добре ». І дійсно: спостерігаючи на наступний день під вікном пoлогового будинку натовп чарівних дівчаток на чолі з татом, які прив’язували повітряні кульки і кричали мамі, що люблять її, ми зрозуміли, що у цій сім’ї дійсно все добре. Але тата шкода.

«Не звертайте уваги, через годину прийде в себе. Це наші п’яті двійнята і знову дівчинки. Він дуже хотів хоча б одного хлопчика, але не судилося, ось і засмутився. Але він обожнює дочок, так що все буде добре ». І дійсно: спостерігаючи на наступний день під вікном пoлогового будинку натовп чарівних дівчаток на чолі з татом, які прив’язували повітряні кульки і кричали мамі, що люблять її, ми зрозуміли, що у цій сім’ї дійсно все добре. Але тата шкода.

Аню поклали в пoлоговий будинок задовго до пoлогів: вагітність на останніх термінах протікала вaжко, і лikapi pизикувати не хотіли, до того ж до появи на світло готувався не один малюк, а відразу двоє. Майбутній матусі пропонували плановий кеcapів розтин, але…

Read More
— Мамо, ми тобі Дашку привели, вона на вулиці залишилася погуляти, дивись за нею! – син, Віктор, зателефонував Лідії Миколаївні. – Ми з дружиною на ювілей запрошені. — А як же Даша? Їй у садок завтра! – сполошилася Лідія Миколаївна. – Та й я збиралася до подруги на дачу з’їздити. Домовилися вже з нею. — Мамо, ну ти що, справді?! Нам через твою примху на ювілей не йти? Ми вже подарунок купили. А Дашку можна не водити в садок. Посидьте з нею вдома, мультики подивіться, – син нервово постукував по корпусу телефону. – Хоча який садок?! Завтра ж субота! Що ти мене з пантелику збиваєш! Точно! Ми в неділю її заберемо! Усе, давай! Не встигла мати сказати, що в неділю вона зустрічається з приятелькою, як син кинув слухавку.

— Мамо, ми тобі Дашку привели, вона на вулиці залишилася погуляти, дивись за нею! – син, Віктор, зателефонував Лідії Миколаївні. – Ми з дружиною на ювілей запрошені. — А як же Даша? Їй у садок завтра! – сполошилася Лідія Миколаївна. – Та й я збиралася до подруги на дачу з’їздити. Домовилися вже з нею. — Мамо, ну ти що, справді?! Нам через твою примху на ювілей не йти? Ми вже подарунок купили. А Дашку можна не водити в садок. Посидьте з нею вдома, мультики подивіться, – син нервово постукував по корпусу телефону. – Хоча який садок?! Завтра ж субота! Що ти мене з пантелику збиваєш! Точно! Ми в неділю її заберемо! Усе, давай! Не встигла мати сказати, що в неділю вона зустрічається з приятелькою, як син кинув слухавку.

— Мамо, ми тобі Дашку привели, вона на вулиці залишилася погуляти, дивись за нею! – син, Віктор, зателефонував Лідії Миколаївні. – Ми з дружиною на ювілей запрошені. — А як же Даша? Їй у садок завтра! – сполошилася Лідія Миколаївна….

Read More
Обідня перерва тривала рівно годину. Віра неквапливо з’їла принесений з дому легкий салат з овочів і невеликий шматочок піци з сиром, що купила на роботу. У гуртку остигав терпкий, ароматний «американо» з корицею. Віра зробила перший ковток, заплющивши очі від задоволення. Все-таки, кава – найкраще, що тільки могли придумати люди! Працювала Віра водієм тролейбуса. Непроста робота, зате прибуткова – зарплата в неї була гарна. Щоправда, працювати, як кажуть, доводилося за чотирьох: вона майже завжди брала «розривні» зміни. Можливо, якби не були так потрібні гроші, Віра і не стала б «ломовим конем», але ж іпотека сама за себе не заплатить. – Добре хоч, що дітей немає, – ділилася вона з подругою та колегою Машею. – А то не знаю, як би я встигала.

Обідня перерва тривала рівно годину. Віра неквапливо з’їла принесений з дому легкий салат з овочів і невеликий шматочок піци з сиром, що купила на роботу. У гуртку остигав терпкий, ароматний «американо» з корицею. Віра зробила перший ковток, заплющивши очі від задоволення. Все-таки, кава – найкраще, що тільки могли придумати люди! Працювала Віра водієм тролейбуса. Непроста робота, зате прибуткова – зарплата в неї була гарна. Щоправда, працювати, як кажуть, доводилося за чотирьох: вона майже завжди брала «розривні» зміни. Можливо, якби не були так потрібні гроші, Віра і не стала б «ломовим конем», але ж іпотека сама за себе не заплатить. – Добре хоч, що дітей немає, – ділилася вона з подругою та колегою Машею. – А то не знаю, як би я встигала.

Обідня перерва тривала рівно годину. Віра неквапливо з’їла принесений з дому легкий салат з овочів і невеликий шматочок піци з сиром, що купила на роботу. У гуртку остигав терпкий, ароматний «американо» з корицею. Віра зробила перший ковток, заплющивши очі від…

Read More
– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік гуляє, га? От скажи мені, Людо? Мовчиш? Мовчиш бо знаєш, що сама у всьому винна! Стежити за собою треба було, Людо! І за чоловіком! Так щоб його на ліво не тягнуло. Зрозуміло? Гаразд, що з тобою говорити… На вечерю котлеток насмаж, а то твоя курка набридла вже…

– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік гуляє, га? От скажи мені, Людо? Мовчиш? Мовчиш бо знаєш, що сама у всьому винна! Стежити за собою треба було, Людо! І за чоловіком! Так щоб його на ліво не тягнуло. Зрозуміло? Гаразд, що з тобою говорити… На вечерю котлеток насмаж, а то твоя курка набридла вже…

– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь?…

Read More
– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це прекрасно знає. Сам-то в скарбничку нічого не кладе! Лариса зібрала всі гроші, згорнула їх і сховала під килимок у дитячій кімнаті. – Давайте вечеряти, – покликала вона дітей. Розлила всім по тарілках суп, налила чай. Кожному поклала по дві печеньки. – Мамо, а собі чому не кладеш? – запитав Мишко. Він дивився на неї дуже серйозно. – Ну, по-перше, я не люблю солодке, а по-друге, мені потрібно стежити за фігурою. Син окинув її поглядом.

– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це прекрасно знає. Сам-то в скарбничку нічого не кладе! Лариса зібрала всі гроші, згорнула їх і сховала під килимок у дитячій кімнаті. – Давайте вечеряти, – покликала вона дітей. Розлила всім по тарілках суп, налила чай. Кожному поклала по дві печеньки. – Мамо, а собі чому не кладеш? – запитав Мишко. Він дивився на неї дуже серйозно. – Ну, по-перше, я не люблю солодке, а по-друге, мені потрібно стежити за фігурою. Син окинув її поглядом.

– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це…

Read More
Єгор вийшов зі свого кабінету в 17:50, чим сильно здивував секретарку. Робочий день закінчиться тільки через десять хвилин, а він уже зібрався додому. Це було так не схоже на чоловіка. Зазвичай він засиджувався мало не до сьомої, оскільки йому нікуди було поспішати. Секретарка прощебетала: -Гарних вихідних, Єгор Андрійович! -І тобі, – кивнув чоловік, виходячи з офісу. Він спустився на підземну парковку, сів у свою іномарку і поблажливо поплескав по керму машини.

Єгор вийшов зі свого кабінету в 17:50, чим сильно здивував секретарку. Робочий день закінчиться тільки через десять хвилин, а він уже зібрався додому. Це було так не схоже на чоловіка. Зазвичай він засиджувався мало не до сьомої, оскільки йому нікуди було поспішати. Секретарка прощебетала: -Гарних вихідних, Єгор Андрійович! -І тобі, – кивнув чоловік, виходячи з офісу. Він спустився на підземну парковку, сів у свою іномарку і поблажливо поплескав по керму машини.

Єгор вийшов зі свого кабінету в 17:50, чим сильно здивував секретарку. Робочий день закінчиться тільки через десять хвилин, а він уже зібрався додому. Це було так не схоже на чоловіка. Зазвичай він засиджувався мало не до сьомої, оскільки йому нікуди…

Read More
error: Content is protected !!