“– Вовочко, ти ж не думаєш… – мама сплеснула руками. – Ти мене підозрюєш? – Я нікого не підозрюю. Просто констатую факт! – Та як ти смієш! У моєму будинку! Я вам дала притулок, годую, перу, а ти… – Мамо!…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Одного разу друг мого чоловіка, літній холостяк, привів до нас молоду дівчину. Їй було двадцять два роки, але можна було дати не більше шістнадцяти. Самому другу було сорок п’ять років. Він не одружився, тому що в молодості пережив втрату коханої дівчини – вона пішла з життя від онкології. Спочатку довго страждав, потім шукав схожу. Так старів у самоті, змирився з тим, що життя буде коротати один. І раптом приводить до нас цю «дитину». Дівчина була небалакуча, я не змогла знайти з нею спільну мову.
Одного разу друг мого чоловіка, літній холостяк, привів до нас молоду дівчину. Їй було двадцять два роки, але можна було дати не більше шістнадцяти. Самому другу було сорок п’ять років. Він не одружився, тому що в молодості пережив втрату коханої…
Read More
Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко, а для мене розкладачку якусь знайди! — незадоволено сказала Наталка. — Розкладачок не тримаємо, а всі спальні місця у нас зайняті! — сказав він і заразливо позіхнув.
— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко,…
Read More
Терпи, доню! Ти тепер в іншій сім’ї, і на їхні порядки треба зважати. Ти вийшла заміж, не в гості ж прийшла. – Які порядки, мамо? Та вони всі тут ку-ку! Особливо свекруха! Вона мене ненавидить, це очевидно! – А ти колись чула, щоб свекрухи були добрими? – Гуляє! Гуляє! От зачастила! – Світлана Петрівна стояла посеред кухні, її обличчя було червоне від гніву, а очі горіли люттю. – Якщо мужик гуляє, то баба сама винна. Що мені тепер все пояснювати тобі, чи що? Свекруха була в сказі. Кричала на свою невістку Лізу, як ненормальна. А все через те, що та запідозрила свого чоловіка, її сина Бориса, у невірності.
“– Терпи, доню! Ти тепер в іншій сім’ї, і на їхні порядки треба зважати. Ти вийшла заміж, не в гості ж прийшла. – Які порядки, мамо? Та вони всі тут ку-ку! Особливо свекруха! Вона мене ненавидить, це очевидно! – А…
Read More
Віро, термінова справа! Ну виручи ще разочок… — просила Жанна на тому кінці дроту. Віра вже знала цей тон. Так подруга поводилася, коли їй потрібне було прикриття для чоловіка та залізне алібі. – Михайло у поїздку знову покликав? – припустила Віра. — Куди цього разу? – У Туреччину, – похвалилася Жанна. — То ти знаєш, що робити? Все за старою схемою. Мені потрібні заготовлені фотографії з тобою та кілька голосових повідомлень, щоб я могла їх переслати Сергію.
– Віро, термінова справа! Ну виручи ще разочок… — просила Жанна на тому кінці дроту. Віра вже знала цей тон. Так подруга поводилася, коли їй потрібне було прикриття для чоловіка та залізне алібі. – Михайло у поїздку знову покликав? –…
Read More
Маріє, ви коли завдаток принесете? Бо охочі, знаєте, є. Я випросталася, почервоніла від напруження. Блискавка залишилася на середині халяви. – Який завдаток, Геннадію Павловичу? – Роздратовано запитала я. – Я у вас нічого не просила. – Ну як же, – сусід часто заморгав важкими, червонуватими, повіками, – за «ластівку» мою. Вадим же сказав, що цього тижня точно віддасть. Я вже зателефонував та дізнався, які документи потрібні для переоформлення. Я розгубилася, вибираючи потрібні слова. Річ у тім, що сусід за віком перестав їздити на своїй «ластівці», – підводив зір.
– Маріє, ви коли завдаток принесете? Бо охочі, знаєте, є. Я випросталася, почервоніла від напруження. Блискавка залишилася на середині халяви. – Який завдаток, Геннадію Павловичу? – Роздратовано запитала я. – Я у вас нічого не просила. – Ну як же,…
Read More
Петро, чому ти так з нею поводишся? Що вона тобі зробила? Невже не можна хоча б іноді нормально ставитися до дитини. Хвалити, наприклад? — А за що її хвалити? Чим вона це заслужила? Я ось ріс, мене ніхто не хвалив. І нічого, виріс нормальною людиною! Останнє твердження Марія готова була б оскаржити, але зараз їй не хотілося знову скочуватися до скандалу.
— Петро, чому ти так з нею поводишся? Що вона тобі зробила? Невже не можна хоча б іноді нормально ставитися до дитини. Хвалити, наприклад? — А за що її хвалити? Чим вона це заслужила? Я ось ріс, мене ніхто не…
Read More
Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАГСу. Дівчина була чудовою господинею, чистюлею. А ще ласкавою і ніжною. Але останнім часом відчула охолодження відносин. Точніше, холоднішим ставав Ігор, часто бував не в настрої і не бажав спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На ніжність Тані відмахувався і говорив, що втомився і хоче побути один. — Послухай, Іра, — радилася Таня з сестрою, — що це може бути? І тягнеться таке до мене ставлення ось уже майже два місяці.
Дівчина була чудовою господинею, чистюлею. А ще ласкавою і ніжною. Але останнім часом відчула охолодження відносин. Точніше, холоднішим ставав Ігор, часто бував не в настрої і не бажав спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На…
Read More
Моя мама зникла в день свого весілля — через роки я знайшла її сукню на дворовому розпродажі Ранок, коли зникла моя мама, мабуть, був одним з найщасливіших днів у його житті. Мені було дванадцять років, мені було достатньо дорослий, щоб знати, що таке шлюб, але занадто молодий, щоб думати, Той день був теплим і яскравим, день для нових починань. Будинок кайфував від енергії: мої тітки працювали на кухні, флорист розносив букети, а моя мама Кароліна була нагорі, готувалася заміж за Девіда, чоловіка, який був частиною нашого життя протягом останніх п’яти років.
Зникла наречена: лист із подолу Коли я розгорнула лист, він був трохи пожовклий, з тонким ароматом лаванди – той самий запах, яким завжди пахла мама. Папір тремтів у моїх руках, ніби передавав пульс часу. Я глибоко вдихнула і почала читати….
Read More
Покличеш родичів — поїду до матері! — холодно заявила Юля здивованому чоловікові. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках планшет з відкритим робочим графіком. Леонід, розвалившись у кріслі з телефоном, навіть не відразу відірвав погляд від екрану. Його обличчя виражало те саме блаженне невідання, яке так часто дратувало Юлю останнім часом. — Юля, ну що ти починаєш? — ліниво простягнув він, нарешті зволивши подивитися на дружину. — Тітка Свєта проїжджає, Віталік давно не був. Не можна ось так закриватися в чотирьох стінах.
— Покличеш родичів — поїду до матері! — холодно заявила Юля здивованому чоловікові. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках планшет з відкритим робочим графіком. Леонід, розвалившись у кріслі з телефоном, навіть не відразу відірвав погляд від екрану. Його обличчя…
Read More