– А знаєш, про що я сьогодні подумала? – Продовжила я. – Що нам бракує романтики. Може, сходимо завтра кудись? У те наше кафе, наприклад. Пам’ятаєш, як ми там святкували твоє підвищення? – Завтра? Не вийде. У мене зустріч із… е… з інвесторами.

– А знаєш, про що я сьогодні подумала? – Продовжила я. – Що нам бракує романтики. Може, сходимо завтра кудись? У те наше кафе, наприклад. Пам’ятаєш, як ми там святкували твоє підвищення? – Завтра? Не вийде. У мене зустріч із… е… з інвесторами.

– Дивись. А це не твій чоловік Ігор із білявкою? – спитала подруга, коли ми з нею сиділи за столиком у кафе. Я обернулася. І світ… завмер. Там біля вікна сидів мій чоловік. Мій Ігор, який сьогодні вранці перед тим,…

Read More
Діані було 33 і вона була самотня. Останні «серйозні» стосунки закінчилися чотири роки тому. Коханий, з яким вона планувала одружитися (і навіть почала вивчати каталоги весільних суконь), виявився одруженим і готувався ось-ось стати батьком. Після цього випадку Діана рік не могла спокійно дивитися на закохані пари, та й на чоловіків загалом. У кожному бачила зрадника і брехуна.

Діані було 33 і вона була самотня. Останні «серйозні» стосунки закінчилися чотири роки тому. Коханий, з яким вона планувала одружитися (і навіть почала вивчати каталоги весільних суконь), виявився одруженим і готувався ось-ось стати батьком. Після цього випадку Діана рік не могла спокійно дивитися на закохані пари, та й на чоловіків загалом. У кожному бачила зрадника і брехуна.

Діані було 33 і вона була самотня. Останні «серйозні» стосунки закінчилися чотири роки тому. Коханий, з яким вона планувала одружитися (і навіть почала вивчати каталоги весільних суконь), виявився одруженим і готувався ось-ось стати батьком. Після цього випадку Діана рік не…

Read More
Доводилося самій брати неоплачувані вихідні на роботі, щоб доглядати за ним, адже в перші дні будь-якої недуги він майже не вставав, а тепер увесь листок непрацездатності намагався відлежатися. Оксана майже ніколи не хворіла чи не скаржилася на здоров’я. А кому?

Доводилося самій брати неоплачувані вихідні на роботі, щоб доглядати за ним, адже в перші дні будь-якої недуги він майже не вставав, а тепер увесь листок непрацездатності намагався відлежатися. Оксана майже ніколи не хворіла чи не скаржилася на здоров’я. А кому?

— Де волочилася? У Катьки своєї? Усе ніяк не наговоритеся? Скільки років до неї бігаєш, язики вже мали б стесати наполовину, а ні! Усе одно бігаєш, — бурчав Сашко, лежачи на дивані та перемикаючи канали в телевізорі. — Сашко, ну…

Read More
Олег… Ти все знаєш. Я… Просто у нього нікого немає, тільки ти… Не кидай його. Благаю… Якщо погодишся, все у Олени. Всі документи… Все… Втомилася, йди…- Віра відвернулася до стіни і Олег вийшов. Вранці він поїхав зустрічати Юлю. Купивши квіти, чекав її біля виходу. Побачив здалеку її засмагле обличчя. Вона махала йому рукою і смішно підстрибувала. Обійняла за шию і засміялася тихо, щасливим сміхом…

Олег… Ти все знаєш. Я… Просто у нього нікого немає, тільки ти… Не кидай його. Благаю… Якщо погодишся, все у Олени. Всі документи… Все… Втомилася, йди…- Віра відвернулася до стіни і Олег вийшов. Вранці він поїхав зустрічати Юлю. Купивши квіти, чекав її біля виходу. Побачив здалеку її засмагле обличчя. Вона махала йому рукою і смішно підстрибувала. Обійняла за шию і засміялася тихо, щасливим сміхом…

-У сенсі залишилося місяця два? Це що, жарт такий? Олена, ти жартуєш?! Як так? Їй же тридцять років! Їй тридцять! Які два місяці? А Макс?… Олег говорив це, але всередині вже розумів, що це не жарт і тепер багато чого…

Read More
Сімейне життя Миколи та Марії у місті не вдавалося. Начебто й старалися, працювали, але назбирати грошей на своє житло так і не могли. Навіть на внесок із кредиту на житло не зібрали. Доводилося їм винаймати житло, іноді змінювати.

Сімейне життя Миколи та Марії у місті не вдавалося. Начебто й старалися, працювали, але назбирати грошей на своє житло так і не могли. Навіть на внесок із кредиту на житло не зібрали. Доводилося їм винаймати житло, іноді змінювати.

Сімейне життя Миколи та Марії у місті не вдавалося. Начебто й старалися, працювали, але назбирати грошей на своє житло так і не могли. Навіть на внесок із кредиту на житло не зібрали. Доводилося їм винаймати житло, іноді змінювати. Так само…

Read More
— Але ж до школи всього десять хвилин пішки, — зауважила бабуся. — Тобто ти не підеш зі мною? — здивовано перепитав хлопчик. — А ти дороги не знаєш? — з посмішкою запитала Ірина. — То, може, сам дійдеш? — спокійно запропонувала бабуся.

— Але ж до школи всього десять хвилин пішки, — зауважила бабуся. — Тобто ти не підеш зі мною? — здивовано перепитав хлопчик. — А ти дороги не знаєш? — з посмішкою запитала Ірина. — То, може, сам дійдеш? — спокійно запропонувала бабуся.

— Мамо, мене відправляють у відрядження на два місяці. Чи зможеш пожити з Олежиком? — її голос звучав настільки тривожно, що навіть Ірина Миколаївна трохи розгубилася. — Звісно, зможу, — відповіла вона спокійно. — У чому може бути проблема? Він…

Read More
– Коли б я встиг? То на роботі, то в лікарні місяць провалявся. Слухай, мені рано вставати. А якщо тобі кортить посваритися, то знайди хорошого психолога. Щось ти мені останнім часом не подобаєшся. – Ти сказав їй, що готовий зустріти з вокзалу і відвезти хоч на край світу! Що це за люб’язності такі між друзями? У тебе є дружина, чуєш? Дружина!

– Коли б я встиг? То на роботі, то в лікарні місяць провалявся. Слухай, мені рано вставати. А якщо тобі кортить посваритися, то знайди хорошого психолога. Щось ти мені останнім часом не подобаєшся. – Ти сказав їй, що готовий зустріти з вокзалу і відвезти хоч на край світу! Що це за люб’язності такі між друзями? У тебе є дружина, чуєш? Дружина!

Вранці чоловік поїхав на роботу, але через годину несподівано повернувся. Він влетів у квартиру, кинув сумку на підлогу і побіг у вітальню. Я годую Івана, повернула голову і втупилася в порожній передпокій. – Ти щось забув? – вслухаюся в звуки,…

Read More
Діточки, тут 20 тисяч гривень. Більше я не маю, але не хвилюйтеся, на днях мають пенсію принести, тому на хліб вистачить, а все решта в мене на городі є. Ми щиро подякували Наталі Богданівні за допомогу. Я ледь не плакала, коли обіймала її. Людина віддала останнє, лиш би нам, дітям, було добре.

Діточки, тут 20 тисяч гривень. Більше я не маю, але не хвилюйтеся, на днях мають пенсію принести, тому на хліб вистачить, а все решта в мене на городі є. Ми щиро подякували Наталі Богданівні за допомогу. Я ледь не плакала, коли обіймала її. Людина віддала останнє, лиш би нам, дітям, було добре.

– Не смішіть людей, свахо. Хто-хто, а ви так допомогли дітям, що аж горобці сміються. Ну, якщо для вас 20 тисяч гривень то є великі гроші, то нехай вам буде, – сказала за столом моя мама. Я ледь крізь землю…

Read More
Син написав на контрольній роботі твір про зайців. Коли ж приніс роботу додому, аби показати цю “казку” – я аж за голову взявся. Не вистачало, аби мене через це до школи не викликали на бесіду з психологом та завучем!  От звідки діти взагалі про ТАКІ РЕЧІ ЗНАЮТЬ в малому віці?! Раджу вам всім прочитати цей шедевр мого сина.

Син написав на контрольній роботі твір про зайців. Коли ж приніс роботу додому, аби показати цю “казку” – я аж за голову взявся. Не вистачало, аби мене через це до школи не викликали на бесіду з психологом та завучем! От звідки діти взагалі про ТАКІ РЕЧІ ЗНАЮТЬ в малому віці?! Раджу вам всім прочитати цей шедевр мого сина.

Цей твір про зайців вже точно не отримає гарної оцінки, однак, з фантазією у хлопчини все в порядку. Правда тільки завела вона його зовсім не в ту сторону … Твір про зайців Прокидаюся я якось вранці від головного болю (вчора добре…

Read More
Сестра чоловіка знову приперлася на Новий рік з порожніми руками і багажем претензій.  Ні подарунків, ні навіть продуктів – лише кава і рушники. Але коли її діти почали вимагати подарунки – то терпець увірвався. Тому вирішила Аллу добряче провчити, бо дістало на наших спинах їздити! Теж мені, королева!

Сестра чоловіка знову приперлася на Новий рік з порожніми руками і багажем претензій. Ні подарунків, ні навіть продуктів – лише кава і рушники. Але коли її діти почали вимагати подарунки – то терпець увірвався. Тому вирішила Аллу добряче провчити, бо дістало на наших спинах їздити! Теж мені, королева!

Коли я познайомилася з Вадимом, він зізнався, що народився 31 грудня: – Уявляєш, рівно о 22 вечора, коли всі вже готувалися святкувати. Тоді подумала, що це чудово – два свята в один день. Але з роками ця дата стала для…

Read More
error: Content is protected !!