Спочатку вони вб’ють твоїх митців. Заб’ють за гаражами художниць, доведуть до самогубства поетів, згноять у таборах журналістів та істориків, розстріляють священників, а музикантів змусять співати їхні пісні. Потім вони відкриють кінотеатри, літературні школи і консерваторії. Ти будеш дивитись кіно в…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
В щасливому шлюбі прожили понад 30 років, двоє працювали в лікарні, згодом вже і син одружився. Все було добре до тих пір, поки в моєму житті не з’явилася Люба. Вона прийшла до нас на роботу ще три роки тому, і я одразу зрозумів, що закохався. Спершу ми приховували свої стосунки, а потім я розповів дружині правду, адже хотів подати на розлучення.
Зустрічалися ми з Христиною ще зі школи, а на третьому курсі одружилися. На четвертому курсі Христина народила сина, і нам було важко поєднувати навчання й виховання дитини, тому нам часто допомагала теща. Згодом вона забрала малого до себе, щоб полегшити нам…
Read More
Дивують мене ці жінки! Наплодять купу дітей, а потім благають усіх про допомогу! Гортала я вчора стрічку Фейсбуку і натрапила на допис одної жіночки з села. Вона просила читачів допомогти, ще й дані банківської картки залишила. Ось це так нахаба! Але це ще не все. КОЛИ Я ВІДКРИЛА КОМЕНТАРІ – ТО ВЖАХНУЛАСЯ!!!
Гортала я вчора стрічку новин і натрапила на історію однієї сільської жінки. Вона просила читачів допомогти, ще й дані банківської картки залишила. Так от у цієї мадмуазелі шестеро дітей від різних батьків. Наразі вагітна сьомим. Останній чоловік, дізнавшись про майбутнє поповнення…
Read More
Зі Світланою я познайомився у соцмережах. На першому ж побаченні вона попередила мене, що була заміжня, а тепер виховує сина, який живе у її мами. Я не мав нічого проти дитини. Ми з нею розписалися, а через кілька тижнів вона шокувала мене заявою…
Зі Світланою я познайомився у соцмережах. На першому ж побаченні вона попередила мене, що у неї вже був шлюб, а тепер вона виховує сина самотужки. Це не відштовхнуло мене. Навпаки я не маю нічого проти дітей. Тим більше вона пояснила,…
Read More
Коли родичі приїхали у гості – то хіба клямку цілували, а потім розвернулися та попрямували на вокзал. Звісно, мене вдома не було спеціально. Адже ніхто не має права ось так приїздити без запрошення та дозволу! Будуть знати, як командувати в чужому домі!
З чоловіком Максимом мене познайомила близька подруга – Наталка була його сусідкою в будинку. Ну і Макс одразу почав до мене загравати, робити компліменти. І він мені також сподобався, дуже хороший та видний хлопець. Вже через рік ми зіграли весілля,…
Read More
Мого Ігоря мобілізували ще у 2020 році. А через два роки він дістав важке поранення. Доволі довго я не знала, чи взагалі він виживе. Та лікарі зробили все можливе, аби врятувати його життя. Важко словами передати, що я тоді пережила. Залишила малих дітей з мамою і поїхала до чоловіка до Дніпра. І відтоді ні на день не відходила від його лікарняного ліжка. Ігорю зробили три важкі операції, а тоді почалась довготривала і болісна реабілітація. Ми разом їздили до Німеччини, а тоді повернулись і проходили терапію на Закарпатті, а тоді не раз їздили до фахівців до столиці. Загалом усі три роки я доглядала коханого. Через це геть перестала займатися дітьми, майже не приділяла їм уваги. Та тішилась, що стан Ігоря кращає на очах. Він почав гарно ходити й майже повністю відновився. І якось, коли я міняла постіль в чоловіка, знайшла під його подушкою телефон. Дуже здивувалась, адже це був не той, котрим він зазвичай користувався, а зовсім інший. Я взяла його в руки, розблокувала легко, адже ключ був той самий. І побачила те, що назавжди змінило моя життя. “Ще трохи потерпи і я повернусь до тебе, кохана…”, “Я вже майже одужав. Скоро розлучусь з цією дурепою і приїду…”, “Лишень тебе кохаю, повіт. Дружину просто використовую. Не хочу, аби ти мене бачила немічним…” Я не могла в це повірити. Сиділа заклякла з тим телефоном. Таку мене й побачив чоловік. – І коли ти до неї їдеш?
Мого Ігоря мобілізували ще у 2020 році. А через два роки він дістав важке поранення. Доволі довго я не знала, чи взагалі він виживе. Та лікарі зробили все можливе, аби врятувати його життя. Важко словами передати, що я тоді пережила….
Read More
Колись у мене був чудовий шлюб. Чоловік і двійко дітей. Але одного дня все розвалилося. Мій коханий їхав з роботи і потрапив в аварію. Я думала, що не переживу те горе, але мама переконала мене, що я мушу триматися заради дітей. І я взяла себе в руки. Почала багато працювати, а коли діти виросли – вирушила на заробітки. Мусила ставити їх на ноги, адже підтримки зовсім не мала. Так я опинилась спочатку в Польщі, а тоді в Англії. Багато робіт довелось змінити, доки нормально почала заробляти. Та я висилала дітям гроші щомісяця, згодом їм по квартирі купила, а в себе зробила гарний ремонт. Я пишалась собою. І вже думала повертатись в Україну назавжди, та рік тому моє життя змінилося, я познайомилась з одним чоловіком. Він наш українець, та вже 20 років живе в Англії. Ми почали спілкуватися і я відчула, що з ним може щось вийти. Та сумніви не давали мені спокою. Артур не міг повернутися в Україну, а я хотіла додому. І ось днями я приїхала. Спочатку зустрілась з дітьми, а тоді з батьками. І лиш свекрів ніяк провідати не могла. Просто мені часу на це бракувало, стільки справ назбиралось. Та якось…
Колись у мене був чудовий шлюб. Чоловік і двійко дітей. Але одного дня все розвалилося. Мій коханий їхав з роботи і потрапив в аварію. Я думала, що не переживу те горе, але мама переконала мене, що я мушу триматися заради…
Read More
Бідний батько подарував дочці на весілля звичайний конверт… багаті родичі нареченого почали сміятись над таким «щедрим» подарункомДочка відчинила конверт.. прочитала… — і мовчки передала його нареченому. Побачивши… Наречений зблід і повільно опустився на стілець…
Весілля грали у найдорожчому ресторані району. Великий зал, білі скатертини, живі квіти, музика. Все виглядало багато і шикарно. Рідні нареченого сиділи майже по всьому залу — впевнені люди в дорогих костюмах, голосно сміялися, піднімали келихи, почували себе господарями свята. З…
Read More
Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята, – вимовив Петро. – Ти нікого не кликала, я нікого не чекаю! Висновок? – Я тільки в вічко подивлюся! – пошепки промовила Валя. – Сядь! – у голосі була сталь. – Нас немає вдома! Хто б там не був, нехай топає назад! – А ти що, знаєш, хто там? – запитала Валя, – Припускаю, тому й кажу, щоб ти сіла і перед вікнами не миготіла! – Так, якщо це те, що я думаю, вони так просто не підуть! – сказала Валя і знизала плечима. – Це залежить від того, скільки ми не будемо відчиняти їм двері, – спокійно відповів Петро. – Рано чи пізно вони підуть. У будь-якому разі, ночувати в під’їзді вони не стануть. А нам із тобою нікуди не треба.
– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята,…
Read More
Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися.
– Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися. – А чому саме у мене?…
Read More