Свою доньку Тетяну я виховував сам. Коли донечка закінчила перший клас, дружина пішла від мене і я більше її не бачив. Я не осуджував Іру, бо це був її вибір. Вона навіть з дочкою обірвала зв’язки, хоч, без сумніву, я…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Коли почалася війна, то ми з Павлом одразу поїхали до його мами в Ужгород. Там спокійніше, до кордону близько. Бо тоді дійсно було дуже і дуже небезпечно залишатися в столиці, коли Ірпінь та Буча були під окупацією. Але Марія Василівна мені встигла всі печінки виїсти. Самі розумієте, які то сварки та скандали були вдома. То я не так речі поставила, то погано посуд помила чи пилюку витерла. А коли свекруха дізналася, що я і бограч не вмію варити – то взагалі нарекла безрукою господинею: – Боже-Боже, як це ви всі з голоду ще не пропали? Ти геть нічого не вмієш! Павло заступався за мене. Але пані Марія була непробивна, як танк. І якщо у неї поганий настрій – то всім його зіпсує. Вона не мала подруг, пересварилися зі всіма сусідами та продавцями на районі. На щастя, у червні ми повернулися додому. Я аж спокійно видихнула, коли переступила поріг рідної квартири. Тут я господиня і ніхто не буде командувати. Ну від свекрухи ми не відреклися, приїздили на свята в гості. Але то таке, на 2 дні, чисто погоститися за столом та переночувати. Однак, сьогодні був черговий обстріл. Я взяла дітей та одразу спустилася в укриття, молодша так плакала і дуже істерила. Ми живемо в район Охматдиту, куди влучила ракета. Люди досі розбирають завали, кажуть, що багато постраждалих.
Коли почалася війна, то ми з Павлом одразу поїхали до його мами в Ужгород. Там спокійніше, до кордону близько. Бо тоді дійсно було дуже і дуже небезпечно залишатися в столиці, коли Ірпінь та Буча були під окупацією. Але Марія Василівна…
Read More
“Ні зелених, ні червоних свят нема”: священник розповів, скільки днів святкувати
Священник ПЦУ роз’яснив значення П’ятидесятниці, Дня Святого Духа та спростував міф про три дні Зелених свят. Чи є три дні Зелених свят / Колаж: Главред, фото: скріншот з відео в Facebook, facebook.com/archangel.kiev.ua Ви дізнаєтеся: Що таке Зелені свята Чи потрібно…
Read More
Я вже зовсім заплуталась і вкрай потребую погляду збоку. З чоловіком в шлюбі я вже чотири роки, дітей в нас досі нема, але ми дуже хочемо. Живемо в моїй квартирі. Житло мені дісталось від діда, я самотужки доглядала його, доки навчалась в університеті. Скажу чесно, було не просто. Він чоловік з характером. А останні пів року важко хворів і не вставав з ліжка. Уявіть, як тендітній дівчині з цим усім справлятись. Та я любила діда, щодня читала йому новини та дивилась із ним футбол. Рік майже нікуди не ходила, аби бути поруч. От старий і віддячив. – Квартиру я тобі залишу. Але хай би там що – не продавай її! Нехай буде лише твоя і нічия більше, аби якщо щось в житті станеться – ти мала куди повернутися. Я погодилась. Дуже було приємно мати власне житло в такому молодому віці. Якийсь час я жила одна. А тоді доля звела мене з Богданом. Ми почали зустрічатися, та вже за два місяці він переїхав до мене. Я щиро покохала хлопця і жили ми досить добре. А тоді він зробив мені пропозицію. Тоді саме пандемія була, тож ми весілля не робили, просто розписалися і все. Насправді я завжди хотіла дітей, думала із цим не затягувати. Лише чоловік мене відмовляв. Все казав, що не ті часи зараз. Мовляв, робота в нього не найкраща. Це правда, заробляв він не дуже багато і не надто старався це змінити. Я розумію, що зараз важко щось знайти, але чимало людей працюють он-лайн з дому. А ще Богдан увесь час допомагав мамі. Постійно брав наші гроші і їй щось купував: то ліки, то харчі.
Я вже зовсім заплуталась і вкрай потребую погляду збоку. З чоловіком в шлюбі я вже чотири роки, дітей в нас досі нема, але ми дуже хочемо. Живемо в моїй квартирі. Житло мені дісталось від діда, я самотужки доглядала його, доки…
Read More
Чому не можна брати кота на руки: причина, про яку мало хто говорить….
Фахівчиня з поведінки котів розповіла, чому не можна ігнорувати бажання тварини та як правильно поводитися з котом удома. Багато власників котів переконані, що домашній улюбленець має спокійно реагувати на обійми, дотики та постійну увагу. Однак саме така поведінка людини нерідко стає причиною…
Read More
“Зі мною треба дружити” – повторювала свекруха і тут же принижувала мене при всіх. Поки свекор не змусив її замовкнути…
— Зі мною треба дружити, Анечко. Я жінка відходлива, але пам’ять у мене хороша, — Тамара Павлівна вимовила цю фразу з незмінною, майже нудотною усмішкою, акуратно поправляючи мереживну серветку на столі. Її очі при цьому залишалися холодними та чіпкими. Ганна,…
Read More
Мені не потрібна дитина, я не для цього одружився. Вибирай – я чи він, – сказав чоловік. Олена вибрала за секунду….
Олена поклала тест на край мушлі і кілька хвилин стояла, дивлячись на дві смужки. Вони не розпливалися, не зникали. Яскраві, виразні, справжні. Вона набрала Марину. – Ти сидиш? — голос Олени зривався від хвилювання. — Я завжди сиджу. У мене…
Read More
Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати подарунок. – Та давайте по 100 гривень в конверт і квіти. Купить собі, що схоче! – А не мало? Що вона купить за ті 2 тисячі? – Нащо взагалі ці конверти та подарунки, треба відходити від цього. Ніде у світі не дарують конверти вчителям, взагалі через це звільнити можуть. – Ніде у світі вчителі таких низьких зарплат не мають! Сперечалися ми, а тоді голова батьківського комітету запропонувала…
Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати…
Read More
Я завжди вірила в справжнє, щире кохання. Так мене виховала мама, на казках про велике й неосяжне почуття. Саме тому я вірила, що зустріну свого принца, прекрасного і щирого. Досить довго мені не щастило в особистому житті. Серйозних парубків не зустрічала, а бути з тими, хто розважався – не хотіла. Можливо й вплинуло те, що я з простої сім’ї, тато помер, мама – звичайна вчителька малювання у школі. Ми завжди жили на межі. Грошей ледве на їжу вистачало, вдягалися на секонд-хенді. Та я ніколи не скаржилась і не звинувачувала маму. Натомість після 10 класу вже знайшла роботу. Згодом самотужки вступила в інститут. Там і познайомилась з Андрієм. Дуже гарний і приємний, я навіть головою не думала, покохала усім серцем. Ми зустрічалися рік, я все чекала, коли ж буде пропозиція, та натомість одного дня він сказав: – Давай разом жити! – Як? Не розписуючись? – Нащо тобі ті формальності? Ми ж сучасні люди, кохаємо один одного. Подивись, як в Європі живуть!
Я завжди вірила в справжнє, щире кохання. Так мене виховала мама, на казках про велике й неосяжне почуття. Саме тому я вірила, що зустріну свого принца, прекрасного і щирого. Досить довго мені не щастило в особистому житті. Серйозних парубків не…
Read More
Я завжди казала, що діти – то щастя. Тому мріяла про велику родину та хотіла стати багатодітною мамою. І мій чоловік також хотів цього. Первістка Сергійка я народила ще наприкінці 1 курсу. Правда, ніхто з родичів не попереджав, що мала дитина – це великі витрати на підгузки, іграшки, одяг, суміші та інші дрібнички. На щастя, візочок, колиску та ванночку нам віддали родичі безкоштовно. Але Діма вирішив забрати документи з університету та влаштуватися на роботу на будову. Моя мама час від часу заходила до нас на квартиру, допомагала з Сергійком. Адже я мала вчитися. Добре, що деякі вчителі закривали на мої погані оцінки очі та ставили нормальні бали. Однак, все одно вимагали, аби я там написала реферат чи тести. Ще на допомогу приходила молодша сестра. Поки вона гралася з малюком, то я бігла на пари. Але на 3 курсі я дізналася, що знову вагітна. Всі раділи, крім моєї мами та сестри: – Ну могли почекати ще рік. Ти б спокійно університет закінчила, на ноги стали. А так ні грошей, ні освіти. Мені довелося все-таки забрати документи, бо ніяк не встигала ні вчитися, ні за малюками доглядати. Добре, що свекруха з села приїздила, привозила нам продукти домашні. Ну, там молоко, сир, сметану, консервацію, яєчка. Продовження…
Я завжди казала, що діти – то щастя. Тому мріяла про велику родину та хотіла стати багатодітною мамою. І мій чоловік також хотів цього. Первістка Сергійка я народила ще наприкінці 1 курсу. Правда, ніхто з родичів не попереджав, що мала…
Read More