Місяць тому моя свекруха, пані Ольга, відзначала ювілей – 70 років. Святкували вдома, скромно, тільки найближчі: сини з жінками. Я вирішила допомогти з приготуваннями – сама спекла святковий торт, зробила лаваші та ще кілька закусок, адже за освітою — кондитер…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Два роки тому не стало нашого тата. Він був прекрасною людиною, директором великого виробництва, власником кількох магазинів. Та сім років тому ми дізналися, що в нього рак. Спочатку мали надію, що великі гроші допоможуть його вилікувати. Витратили чимало, навіть в Німеччину возили. Та врешті лікарі сказали, що все марно. Коли нам повідомили, що кінець неминучий, мама відразу втекла. – Зрозумійте, я вже не молода, не можу доглядати хворого! Це надто важко! Хочете, щоб я спокійно дивилась, як він помирає? Мене таке рішення не здивувало. Адже мама завжди жила в своє задоволення. Вона молодша за тата на десять років. Колись трохи допомагала з бізнесом, та потім покинула це. Якщо ви думаєте, що вона займалась господарюванням – то і це не так. З нами сиділа бабуся, вона й готувала й прибирала. А мама лише про себе дбала. Постійні салони краси, фітнес. Та тато її кохав, його все влаштовувало. Згодом ми з братом поїхали на навчання. А тоді тато сказав, що хоче нас усього навчити, аби ми могли керувати усіма справами. Він немов відчував, що скоро захворіє. А може вже й знав. Останні роки саме ми дивилися за татом. Я жила з ним, брат з невісткою в усьому допомагав мені. А от мама лише гроші просила. І батько їх давав. Я цього не розуміла.
Два роки тому не стало нашого тата. Він був прекрасною людиною, директором великого виробництва, власником кількох магазинів. Та сім років тому ми дізналися, що в нього рак. Спочатку мали надію, що великі гроші допоможуть його вилікувати. Витратили чимало, навіть в…
Read More
Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати подарунок. – Та давайте по 100 гривень в конверт і квіти. Купить собі, що схоче! – А не мало? Що вона купить за ті 2 тисячі? – Нащо взагалі ці конверти та подарунки, треба відходити від цього. Ніде у світі не дарують конверти вчителям, взагалі через це звільнити можуть. – Ніде у світі вчителі таких низьких зарплат не мають! Сперечалися ми, а тоді голова батьківського комітету запропонувала…
Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати…
Read More
Сил моїх вже зовсім нема. Рік тому на війні загинув мій чоловік. Павло був найкращим, добрим, щирим та чесним. Тому й не міг лежати на дивані, доки хлопці в окопах. А я не зупинила. Дарма. Залишилась сама з 8-річним сином. А як чоловік мріяв ще про доньку. Не судилося. Щойно я отримала виплату через загибель коханого об’явилась моя мама. – Послухай, це великі гроші. Що з ними робитимеш? – Куплю кілька квартир і здаватиму. А коли син підросте – все йому дістанеться. – Послухай, будь людиною, допоможи сестрі. Поглянь, як їй важко без житла! – Схоче, зможе у мене орендувати, я знижку зроблю.
Сил моїх вже зовсім нема. Рік тому на війні загинув мій чоловік. Павло був найкращим, добрим, щирим та чесним. Тому й не міг лежати на дивані, доки хлопці в окопах. А я не зупинила. Дарма. Залишилась сама з 8-річним сином. А…
Read More
В голові не вкладається, як таке може коїтися в наші дні в українському місті. А саме в Дніпрі. Та ця новина вже сколихнула всю країну. У школі м. Дніпро діти зацькували однокласницю, почали надсилати їй погрози та образи. Страшно, що зовсім юні дівчата та хлопці здатні на таке. Та найгірше – це причина цієї огидної поведінки. Булінг почався після того, як під час он-лайн уроку мама учениці 6 класу зробила зауваження вчительці, через те, що та спілкувалась мовою ворога. Про ганебний інцидент розповіла в соцмережах сама мати. “Знову вчителька, наша класна керівниця, починає урок математики російською. Учень з класу двічі звертається до неї українською, і двічі вона відповідає російською. Потім переходить на українську, потім знову на російську. Так триває декілька хвилин — і мої нерви здають”, – зізналась жінка. Вона вирішила нагадати вчительці, що в нашій країні навчання в школах має відбуватися державною мовою. Таке зауваження обурило педагога. Вона роздратовано відповіла…
В голові не вкладається, як таке може коїтися в наші дні в українському місті. А саме в Дніпрі. Та ця новина вже сколихнула всю країну. У школі м. Дніпро діти зацькували однокласницю, почали надсилати їй погрози та образи. Страшно, що зовсім…
Read More
Я вже 15 років живу та працюю в Італії, місто Болонья. Там я зустріла свого коханого Флавіо. Ми познайомилися на роботі, я тоді працювала в одної сеньйори, а він жив якраз у сусідньому будинку. То він мені допоможе важкі пакети з продуктами занести всередину, завезе до лікарні чи у магазин, вийде на прогулянку, коли я песиків сеньйори вигулювала. Він дуже добре знав російську мову та помалу вчив мене італійської. Ми досить багато часу проводили разом, коли моя сеньйора не завантажувала роботою. Флавіо мені дуже сильно подобався. Такий мужній, красивий чоловік у літах, досить розумний та має відмінне почуття гумору. Рік тому не стало сеньйори. Я спершу думала шукати десь іншу роботу та переїжджати геть. Але Флавіо зізнався мені у коханні та навіть запропонував переїхати до нього жити. Мовляв, не уявляє без мене своє життя, готовий піти за мною на край світу. Тому я вирішила вже потурбуватися про своє особисте життя. Хоча мені вже майже під 50, але гадаю, що ніколи не пізно зустріти своє щире кохання. У Болоньї завжди багато туристів і я знайшла підробіток в одному готелі. Приходжу на денну зміну, працюю з 8 ранку по 15 годину, а потім йду додому. Флавіо взяв на себе фінансові обов’язки. Він купував моїм дітям та внукам продукти, пересилав все в Україну. Син Флавіо від першого шлюбу часто заходить до нас у гості на вечерю, я готую його улюблену лазанью. Ми часто утрьох навіть виходимо на прогулянку та купуємо джелатто. Це типу як місцеве морозиво у італійців. Хоча ми з Флавіо не були заручені та офіційно не розписані, але я почувалася з ним, як за кам’яною стіною. От справжній чоловік, який готовий захищати свою кохану. І він досить швидко знайшов спільну мову з моїми дітями та внуками, ми кожного вечора телефонували до них у Скайпі.
Я вже 15 років живу та працюю в Італії, місто Болонья. Там я зустріла свого коханого Флавіо. Ми познайомилися на роботі, я тоді працювала в одної сеньйори, а він жив якраз у сусідньому будинку. То він мені допоможе важкі пакети з…
Read More
Нещодавно я зустрічалась із колишніми одногрупниками. 25 років після закінчення університету, як не як. Я не дуже хотіла туди йти, але Аліна мене переконала. Аліна – це людина-свято. Вона завжди й в усьому знайде позитив, вміє смішно та цікаво розповідати різні історії. Ми з першого курсу з нею дружили. Саме Аліна запропонувала всім зустрітись та організувала все. Ще одна одногрупниця, Катя, завжди була стрункою, бо мучила себе дієтами. Вона стежила за собою, бо хотіла зустріти принца. Зараз це огрядна жіночка, у якої троє дітей. Решта теж дуже змінились. Багато хто не зміг прийти, бо або за кордоном, або служать, або й узагалі немає вже на цьому світі. Життя в кожного склалось по різному. Ми згадували студентські роки, розповідали про себе та сміялись.
Нещодавно я зустрічалась із колишніми одногрупниками. 25 років після закінчення університету, як не як. Я не дуже хотіла туди йти, але Аліна мене переконала. Аліна – це людина-свято. Вона завжди й в усьому знайде позитив, вміє смішно та цікаво розповідати…
Read More
Я й подумати не могла, що мої діти мене так «люблять». Про їх справжнє ставлення до мене я дізналась, коли поїхала до них у гості, точніше по дорозі назад. Мої донька із зятем живуть у Луцьку, я в селі на Рівненщині. Їхати мені до них більше 4 годин. Це, ніби і не довго, але пенсіонерці в таку спеку дуже важко. До них я їхала маршруткою. Дуже намучилась, бо везла повні торби подарунків, а спека, кондиціонера немає та й по часу довго. Зустріли мене добре. Донька наготувала всього, ми повечеряли. Я з дороги помилась і лягла відпочивати. Перед тим ще розібрали сумки, що я привезла. Там були і дітям, і онукам подарунки, домашні овочі, яйця, мед, цукерки. Я і в Луцьку ще до столу купила риби, сиру, ковбаси, торта та диню, її дуже донька любить. Погостювала у дітей два дні та й пора додому їхати. – Мамо, ми тобі квиток на потяг купимо, щоб ти у тій маршрутці не тряслась. Там собі ляжеш, відпочинеш. Поїдеш з комфортом – каже донька.
Я й подумати не могла, що мої діти мене так «люблять». Про їх справжнє ставлення до мене я дізналась, коли поїхала до них у гості, точніше по дорозі назад. Мої донька із зятем живуть у Луцьку, я в селі на…
Read More
Ми з Дмитром прожили у шлюбі не один десяток років. Маємо дорослу доньку, у якої уже своя сім’я. В обох хороша робота та зарплата, є велика спільна квартира. Живи і радій, але чоловіку набридло це все. – Я зустрів іншу жінку. Вона молодше й гарніше тебе.
Ми з Дмитром прожили у шлюбі не один десяток років. Маємо дорослу доньку, у якої уже своя сім’я. В обох хороша робота та зарплата, є велика спільна квартира. Живи і радій, але чоловіку набридло це все. – Я зустрів іншу…
Read More
Ми з чоловіком наважились придбати житло під забудову. Будинок буде майже в центрі, поруч садок, школа, всі ідеально. Та свекрусі ця ідея ніколи не подобалась. – Чи не краще купити звичайну радянську квартиру, все готове, не треба чекати? – Це жахливе планування, все треба переробляти. А вартість навіть вища! Оскільки до закінчення будівництва було ще два роки, ми мусили жити з мамою Миколи. Це стало ще тим випробовуванням…
Ми з чоловіком наважились придбати житло під забудову. Будинок буде майже в центрі, поруч садок, школа, всі ідеально. Та свекрусі ця ідея ніколи не подобалась. – Чи не краще купити звичайну радянську квартиру, все готове, не треба чекати? – Це…
Read More