Ми з чоловіком виростили двох синів та донечку. Усі вони вже дорослі, мають свої сім’ї. Ми ж з Юрою вже чекаємо онуків: у старшенького Кирила скоро народиться дитина. Жили вони поки у батьків Галини, бо у них квартира більша, їм…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Ти де? Батьки на вокзалі чекають? Невже не могла вчасно приїхати? – Чоловік кричав на мене, а я просто вимкнула телефон. Далі я наважилась зробити те, про що й думати раніше боялась.
Вже кілька тижнів я неабияк страждаю. Зірвала спину, коли з магазину важку торбу несла. Тиждень мене кололи, проте я ще досі погано почуваюсь. Ходити довго не можу, сидіти також. Лікарі взагалі радять операцію робити. Чоловік мій Тарас чудово бачить, як…
Read More
Прожила з Євгеном 20 щасливих років. Але згодом дізналася, що моя найкраща подруга з ним шури-мури крутить. Не витримала такого сорому та й вирішила втекти якмога далі – так і опинилася на заробітках в Італії. А нещодавно приїхала додому. І зустріла Тамару. Ніколи б не могла подумати, що співчуватиму жінці, яка колись вкрала моє щастя! Адже Бог покарав її за такий гріх…
Неочікувала, що доля отак розпорядиться. Коли побачила Тамару через стільки років, навіть шкода стало. Я жила в селі, а навчалася в місті, тож більшість часу проводила в гуртожитку. Але кожні вихідні поверталася додому, бо там був мій наречений Ігор і…
Read More
– Тася, пам’ятаєш мене? Я….твоя…– Чому я мушу вас памятати? Ви ж мене не памятали…коли до «дитячого будинку» здавали?! Чому я мушу вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, – відповіла Тася В останній рік мама дуже часто хворіла. У ті дні, коли вона лежала в лікарні, Тася залишалася вдома з вітчимом – дядьком Мишком. Чому українці масово позбавляються простатиту без ліків з аптек Кардіолог радить: «Якщо у вас жир на животі, робіть це щодня» Кучма приголомшив заявою про диктатора путіна Він, як завжди, багато працював: йшов з дому о сьомій ранку, повертався о восьмій вечора. Тож Тася, вважай, жила сама.
– Тася, пам’ятаєш мене? Я….твоя…– Чому я мушу вас памятати? Ви ж мене не памятали…коли до «дитячого будинку» здавали?! Чому я мушу вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, – відповіла Тася В останній рік мама дуже часто хворіла. У…
Read More
Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт машини оплачую. — Женю, та як же так? І беруть із тебе гроші? Вони ж наче непогано живуть? Квартира трикімнатна, машина гарна, обоє давно працюють, — бідкається подруга, схопившись за щоки. — Люди намагаються літнім батькам помагати, а твої з пенсіонерки останню копійку тягнуть. Чи їм не соромно?
— Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт машини оплачую. — Женю, та як же так? І беруть із тебе…
Read More
Вероніка Іванівна ходила до лікаря, як на роботу. Кожне нове поколювання в боці, кожна безсонна ніч ставали для неї приводом для трагедії та візиту в поліклініку. Її терапевт, Ольга Сергіївна, молода, втомлена жінка з напрочуд спокійними очима, стала для неї жилеткою, в яку можна було без кінця плакати про свої «страшні» недуги. Вона не знала, що справжній, нестерпний біль жив не в ній, а в тій, що щодня виписувала їй заспокійливе.
Вероніка Іванівна ходила до лікаря, як на роботу. Кожне нове поколювання в боці, кожна безсонна ніч ставали для неї приводом для трагедії та візиту в поліклініку. Її терапевт, Ольга Сергіївна, молода, втомлена жінка з напрочуд спокійними очима, стала для неї…
Read More
Тетяно, донечко, він же молодший на п’ять років, та ще й з дитиною. Навіщо тобі це потрібно? — І що з того, що молодший? Хіба це помітно? А те, що у нього є дочка, то це на краще. У мене ж не може бути дітей, сама знаєш… Це була болюча тема для Тетяни. Проживши в шлюбі сім років і не дочекавшись дітей, від неї пішов чоловік. З першого дня заміжжя вона мріяла про малюка, купувала сорочечки, повзунки. Їй так подобалося дивитися на дитячі речі і уявляти, як вона з любов’ю буде одягати їх на свою дитину.
– Тетяно, донечко, він же молодший на п’ять років, та ще й з дитиною. Навіщо тобі це потрібно? — І що з того, що молодший? Хіба це помітно? А те, що у нього є дочка, то це на краще. У…
Read More
– Спиш на дивані, мамо, а нам з дитиною кімната потрібна, – пояснила дочка, наче це природний порядок речей. За обідом зять Денис розповідав про новий проєкт, Катя гортала соціальні мережі, Дашка розмазувала кашу по тарілці. Людмила носилася між кухнею та їдальнею, підкладала їжу, прибирала крихти, що впали. – Мамо, кефіру немає випадково? – спитала Катя, не зводячи очей від телефону. – І банан Даші потрібен, бо не засне без фруктів. – Учора закінчився кефір…
Людмила збила подушки на дивані й накрила їх свіжим простирадлом. Завтра субота, приїде Катя з родиною. У холодильнику вже лежало все необхідне для фірмових котлет, тісто для улюблених пиріжків доньки підіймалося під кухонним рушником. Після розлучення минуло два роки, але…
Read More
Це тобі, Ніночко, подарунок від мене, — свекруха простягнула коробку і лагідно всміхнулася. Коробочка була невеликою, загорнутою у блискучий червоний пакувальний папір. Можна було подумати, що це книжка чи блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою вона була напрочуд легкою. Про подарунок Ніна згадала лише наступного дня, коли чоловік і свекруха поїхали на роботу. Нічого дорогого мати чоловіка подарувати не могла, грошей у неї вічно бракувало.
— Це тобі, Ніночко, подарунок від мене, — свекруха простягнула коробку і лагідно всміхнулася. Коробочка була невеликою, загорнутою у блискучий червоний пакувальний папір. Можна було подумати, що це книжка чи блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою вона…
Read More
Він заплатив їй за аборт. Але багато хто й уявити не міг, що станеться через 10 років… Марія Смірнова була гордістю своїх батьків. Єдина донька, вихована в любові та строгості у скромному двокімнатному будинку на околиці міста. Подружжя Смірнових не було заможним, але вони жили дружно. Маючи невеликий бізнес і займаючись господарством, вони подбали про те, щоб Марія здобула освіту, якої самі ніколи не мали. З кожним табелем успішності, з кожною випускною фотографією вони плескали втомленими, але гордими руками, молячись, щоб одного дня вона розірвала порочне коло сімейної бідності. І вона майже це зробила.
Марія Смірнова була гордістю своїх батьків. Єдина донька, вихована в любові та строгості у скромному двокімнатному будинку на околиці міста. Подружжя Смірнових не було заможним, але вони жили дружно. Маючи невеликий бізнес і займаючись господарством, вони подбали про те, щоб…
Read More