Зі Світланою я познайомився у соцмережах. На першому ж побаченні вона попередила мене, що у неї вже був шлюб, а тепер вона виховує сина самотужки. Це не відштовхнуло мене. Навпаки я не маю нічого проти дітей. Тим більше вона пояснила,…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Коли родичі приїхали у гості – то хіба клямку цілували, а потім розвернулися та попрямували на вокзал. Звісно, мене вдома не було спеціально. Адже ніхто не має права ось так приїздити без запрошення та дозволу! Будуть знати, як командувати в чужому домі!
З чоловіком Максимом мене познайомила близька подруга – Наталка була його сусідкою в будинку. Ну і Макс одразу почав до мене загравати, робити компліменти. І він мені також сподобався, дуже хороший та видний хлопець. Вже через рік ми зіграли весілля,…
Read More
Мого Ігоря мобілізували ще у 2020 році. А через два роки він дістав важке поранення. Доволі довго я не знала, чи взагалі він виживе. Та лікарі зробили все можливе, аби врятувати його життя. Важко словами передати, що я тоді пережила. Залишила малих дітей з мамою і поїхала до чоловіка до Дніпра. І відтоді ні на день не відходила від його лікарняного ліжка. Ігорю зробили три важкі операції, а тоді почалась довготривала і болісна реабілітація. Ми разом їздили до Німеччини, а тоді повернулись і проходили терапію на Закарпатті, а тоді не раз їздили до фахівців до столиці. Загалом усі три роки я доглядала коханого. Через це геть перестала займатися дітьми, майже не приділяла їм уваги. Та тішилась, що стан Ігоря кращає на очах. Він почав гарно ходити й майже повністю відновився. І якось, коли я міняла постіль в чоловіка, знайшла під його подушкою телефон. Дуже здивувалась, адже це був не той, котрим він зазвичай користувався, а зовсім інший. Я взяла його в руки, розблокувала легко, адже ключ був той самий. І побачила те, що назавжди змінило моя життя. “Ще трохи потерпи і я повернусь до тебе, кохана…”, “Я вже майже одужав. Скоро розлучусь з цією дурепою і приїду…”, “Лишень тебе кохаю, повіт. Дружину просто використовую. Не хочу, аби ти мене бачила немічним…” Я не могла в це повірити. Сиділа заклякла з тим телефоном. Таку мене й побачив чоловік. – І коли ти до неї їдеш?
Мого Ігоря мобілізували ще у 2020 році. А через два роки він дістав важке поранення. Доволі довго я не знала, чи взагалі він виживе. Та лікарі зробили все можливе, аби врятувати його життя. Важко словами передати, що я тоді пережила….
Read More
Колись у мене був чудовий шлюб. Чоловік і двійко дітей. Але одного дня все розвалилося. Мій коханий їхав з роботи і потрапив в аварію. Я думала, що не переживу те горе, але мама переконала мене, що я мушу триматися заради дітей. І я взяла себе в руки. Почала багато працювати, а коли діти виросли – вирушила на заробітки. Мусила ставити їх на ноги, адже підтримки зовсім не мала. Так я опинилась спочатку в Польщі, а тоді в Англії. Багато робіт довелось змінити, доки нормально почала заробляти. Та я висилала дітям гроші щомісяця, згодом їм по квартирі купила, а в себе зробила гарний ремонт. Я пишалась собою. І вже думала повертатись в Україну назавжди, та рік тому моє життя змінилося, я познайомилась з одним чоловіком. Він наш українець, та вже 20 років живе в Англії. Ми почали спілкуватися і я відчула, що з ним може щось вийти. Та сумніви не давали мені спокою. Артур не міг повернутися в Україну, а я хотіла додому. І ось днями я приїхала. Спочатку зустрілась з дітьми, а тоді з батьками. І лиш свекрів ніяк провідати не могла. Просто мені часу на це бракувало, стільки справ назбиралось. Та якось…
Колись у мене був чудовий шлюб. Чоловік і двійко дітей. Але одного дня все розвалилося. Мій коханий їхав з роботи і потрапив в аварію. Я думала, що не переживу те горе, але мама переконала мене, що я мушу триматися заради…
Read More
Бідний батько подарував дочці на весілля звичайний конверт… багаті родичі нареченого почали сміятись над таким «щедрим» подарункомДочка відчинила конверт.. прочитала… — і мовчки передала його нареченому. Побачивши… Наречений зблід і повільно опустився на стілець…
Весілля грали у найдорожчому ресторані району. Великий зал, білі скатертини, живі квіти, музика. Все виглядало багато і шикарно. Рідні нареченого сиділи майже по всьому залу — впевнені люди в дорогих костюмах, голосно сміялися, піднімали келихи, почували себе господарями свята. З…
Read More
Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята, – вимовив Петро. – Ти нікого не кликала, я нікого не чекаю! Висновок? – Я тільки в вічко подивлюся! – пошепки промовила Валя. – Сядь! – у голосі була сталь. – Нас немає вдома! Хто б там не був, нехай топає назад! – А ти що, знаєш, хто там? – запитала Валя, – Припускаю, тому й кажу, щоб ти сіла і перед вікнами не миготіла! – Так, якщо це те, що я думаю, вони так просто не підуть! – сказала Валя і знизала плечима. – Це залежить від того, скільки ми не будемо відчиняти їм двері, – спокійно відповів Петро. – Рано чи пізно вони підуть. У будь-якому разі, ночувати в під’їзді вони не стануть. А нам із тобою нікуди не треба.
– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята,…
Read More
Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися.
– Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися. – А чому саме у мене?…
Read More
Інну, яка повернулася від батьків, не зустрів чоловіка. На вокзалі. Котрий уже раз. Щоразу знаходить відмовки. То робота, то термінова зустріч… Тридцятип’ятирічна сумна жінка стояла біля входу на вокзал. – Вам погано? – До неї підійшов чоловік років сорока. – Сумно. Чоловік не зустрів. – Не варто засмучуватися. Мало що йому могло перешkодити. – Сказав, що nогано почувається. – Ось бачите, нездужає. А давайте я вас підвезу. Мене звуть Антон . – А я Інна… – Сергію, чия це пудра і помада у нас у спальні? – А я звідки знаю. Я косметикою не користуюсь, – відмахнувся чоловік і вийшов на балкон. У цей час на його телефон надійшло повідомлення: “Любий, я в тебе залишили пудру та помаду. Твоя Тома!”.
Інну, яка повернулася від батьків, не зустрів чоловіка. На вокзалі. Котрий уже раз. Щоразу знаходить відмовки. То робота, то термінова зустріч… Тридцятип’ятирічна сумна жінка стояла біля входу на вокзал. – Вам погано? – До неї підійшов чоловік років сорока. –…
Read More
Я вже й не сподівалася у 30-ть з “хвостиком” зустріти кохання. От подруги вже і діток мають, а в мене лиш… кіт вдома чекає. Однак, декілька місяців познайомилася з Максимом. Я вже навіть готова була покинути дім, роботу, друзів, аби переїхати жити до нього. Чомусь я була впевнена, що чоловік скоро мені це запропонує. Одного дня Максим зателефонував мені та стривоженим голосом повідомив…
Я переписувалась з молодим чоловіком вже понад два місяці. Познайомились ми в одній всій відомій соціальній мережі, де й зустрічаються самотні серця. Все починалось дуже просто. Ми пізнавали один одного, нам подобались однакові книги та фільми. Ми обидвоє любили фільми…
Read More
Ми з дружиною прожили довге сімейне життя, виростили гарного сина. А тепер, коли мені шістдесят років, а дружині – п’ятдесят сім, я зрозумів, що ми стали чужими людьми. Я планую розлучитися з нею та одружитися з сусідкою. Думаєте, що я такий кабель та зрадник?! А ось і ні, саме поведінка жінки підштовхнула мене на такий крок! Про причину читайте в коментарі, я там все детально розписав! Тому сподіваюся, що ви не будете мене засуджувати, а підтримаєте!
Ми з дружиною прожили довге сімейне життя, виростили гарного сина. А тепер, коли мені шістдесят років, а дружині – п’ятдесят сім, я зрозумів, що ми стали чужими людьми. Я планую розлучитися з нею та одружитися з сусідкою. Я ніколи не…
Read More