Коли почалася війна, то ми з Павлом одразу поїхали до його мами в Ужгород. Там спокійніше, до кордону близько. Бо тоді дійсно було дуже і дуже небезпечно залишатися в столиці, коли Ірпінь та Буча були під окупацією. Але Марія Василівна…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
“Ні зелених, ні червоних свят нема”: священник розповів, скільки днів святкувати
Священник ПЦУ роз’яснив значення П’ятидесятниці, Дня Святого Духа та спростував міф про три дні Зелених свят. Чи є три дні Зелених свят / Колаж: Главред, фото: скріншот з відео в Facebook, facebook.com/archangel.kiev.ua Ви дізнаєтеся: Що таке Зелені свята Чи потрібно…
Read More
Я вже зовсім заплуталась і вкрай потребую погляду збоку. З чоловіком в шлюбі я вже чотири роки, дітей в нас досі нема, але ми дуже хочемо. Живемо в моїй квартирі. Житло мені дісталось від діда, я самотужки доглядала його, доки навчалась в університеті. Скажу чесно, було не просто. Він чоловік з характером. А останні пів року важко хворів і не вставав з ліжка. Уявіть, як тендітній дівчині з цим усім справлятись. Та я любила діда, щодня читала йому новини та дивилась із ним футбол. Рік майже нікуди не ходила, аби бути поруч. От старий і віддячив. – Квартиру я тобі залишу. Але хай би там що – не продавай її! Нехай буде лише твоя і нічия більше, аби якщо щось в житті станеться – ти мала куди повернутися. Я погодилась. Дуже було приємно мати власне житло в такому молодому віці. Якийсь час я жила одна. А тоді доля звела мене з Богданом. Ми почали зустрічатися, та вже за два місяці він переїхав до мене. Я щиро покохала хлопця і жили ми досить добре. А тоді він зробив мені пропозицію. Тоді саме пандемія була, тож ми весілля не робили, просто розписалися і все. Насправді я завжди хотіла дітей, думала із цим не затягувати. Лише чоловік мене відмовляв. Все казав, що не ті часи зараз. Мовляв, робота в нього не найкраща. Це правда, заробляв він не дуже багато і не надто старався це змінити. Я розумію, що зараз важко щось знайти, але чимало людей працюють он-лайн з дому. А ще Богдан увесь час допомагав мамі. Постійно брав наші гроші і їй щось купував: то ліки, то харчі.
Я вже зовсім заплуталась і вкрай потребую погляду збоку. З чоловіком в шлюбі я вже чотири роки, дітей в нас досі нема, але ми дуже хочемо. Живемо в моїй квартирі. Житло мені дісталось від діда, я самотужки доглядала його, доки…
Read More
Чому не можна брати кота на руки: причина, про яку мало хто говорить….
Фахівчиня з поведінки котів розповіла, чому не можна ігнорувати бажання тварини та як правильно поводитися з котом удома. Багато власників котів переконані, що домашній улюбленець має спокійно реагувати на обійми, дотики та постійну увагу. Однак саме така поведінка людини нерідко стає причиною…
Read More
“Зі мною треба дружити” – повторювала свекруха і тут же принижувала мене при всіх. Поки свекор не змусив її замовкнути…
— Зі мною треба дружити, Анечко. Я жінка відходлива, але пам’ять у мене хороша, — Тамара Павлівна вимовила цю фразу з незмінною, майже нудотною усмішкою, акуратно поправляючи мереживну серветку на столі. Її очі при цьому залишалися холодними та чіпкими. Ганна,…
Read More
Мені не потрібна дитина, я не для цього одружився. Вибирай – я чи він, – сказав чоловік. Олена вибрала за секунду….
Олена поклала тест на край мушлі і кілька хвилин стояла, дивлячись на дві смужки. Вони не розпливалися, не зникали. Яскраві, виразні, справжні. Вона набрала Марину. – Ти сидиш? — голос Олени зривався від хвилювання. — Я завжди сиджу. У мене…
Read More
Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати подарунок. – Та давайте по 100 гривень в конверт і квіти. Купить собі, що схоче! – А не мало? Що вона купить за ті 2 тисячі? – Нащо взагалі ці конверти та подарунки, треба відходити від цього. Ніде у світі не дарують конверти вчителям, взагалі через це звільнити можуть. – Ніде у світі вчителі таких низьких зарплат не мають! Сперечалися ми, а тоді голова батьківського комітету запропонувала…
Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати…
Read More
Я завжди вірила в справжнє, щире кохання. Так мене виховала мама, на казках про велике й неосяжне почуття. Саме тому я вірила, що зустріну свого принца, прекрасного і щирого. Досить довго мені не щастило в особистому житті. Серйозних парубків не зустрічала, а бути з тими, хто розважався – не хотіла. Можливо й вплинуло те, що я з простої сім’ї, тато помер, мама – звичайна вчителька малювання у школі. Ми завжди жили на межі. Грошей ледве на їжу вистачало, вдягалися на секонд-хенді. Та я ніколи не скаржилась і не звинувачувала маму. Натомість після 10 класу вже знайшла роботу. Згодом самотужки вступила в інститут. Там і познайомилась з Андрієм. Дуже гарний і приємний, я навіть головою не думала, покохала усім серцем. Ми зустрічалися рік, я все чекала, коли ж буде пропозиція, та натомість одного дня він сказав: – Давай разом жити! – Як? Не розписуючись? – Нащо тобі ті формальності? Ми ж сучасні люди, кохаємо один одного. Подивись, як в Європі живуть!
Я завжди вірила в справжнє, щире кохання. Так мене виховала мама, на казках про велике й неосяжне почуття. Саме тому я вірила, що зустріну свого принца, прекрасного і щирого. Досить довго мені не щастило в особистому житті. Серйозних парубків не…
Read More
Я завжди казала, що діти – то щастя. Тому мріяла про велику родину та хотіла стати багатодітною мамою. І мій чоловік також хотів цього. Первістка Сергійка я народила ще наприкінці 1 курсу. Правда, ніхто з родичів не попереджав, що мала дитина – це великі витрати на підгузки, іграшки, одяг, суміші та інші дрібнички. На щастя, візочок, колиску та ванночку нам віддали родичі безкоштовно. Але Діма вирішив забрати документи з університету та влаштуватися на роботу на будову. Моя мама час від часу заходила до нас на квартиру, допомагала з Сергійком. Адже я мала вчитися. Добре, що деякі вчителі закривали на мої погані оцінки очі та ставили нормальні бали. Однак, все одно вимагали, аби я там написала реферат чи тести. Ще на допомогу приходила молодша сестра. Поки вона гралася з малюком, то я бігла на пари. Але на 3 курсі я дізналася, що знову вагітна. Всі раділи, крім моєї мами та сестри: – Ну могли почекати ще рік. Ти б спокійно університет закінчила, на ноги стали. А так ні грошей, ні освіти. Мені довелося все-таки забрати документи, бо ніяк не встигала ні вчитися, ні за малюками доглядати. Добре, що свекруха з села приїздила, привозила нам продукти домашні. Ну, там молоко, сир, сметану, консервацію, яєчка. Продовження…
Я завжди казала, що діти – то щастя. Тому мріяла про велику родину та хотіла стати багатодітною мамою. І мій чоловік також хотів цього. Первістка Сергійка я народила ще наприкінці 1 курсу. Правда, ніхто з родичів не попереджав, що мала…
Read More
Днями мій син прийшов додому зовсім засмучений. Це сталося вперше, відколи ми переїхали на Хмельниччину з Мелітополя. Зазвичай, хлопчик обожнював навчання і свою нову школу. Та зараз він навіть пояснити не встиг, що трапилось – відразу плакати почав. А тоді показав мені свій зошит. Там був диктант, весь розмальований червоною пастою. І двійка на пів сторінки. Я почала роздивлятися кожну помилку. Спочатку нічого не могла зрозуміти. Слова наче й вірно написані. – Тарасику, але ж тут немає помилок? – Є, це диктант за новим правописом. І тоді я збагнула – “не індик, а индик, не ефір, а етер, не кафедра, а катедра, не аудиторія, а авдиторія, не пауза, а павза, не фауна, а фавна і таке інше…” Якщо чесно, я сама ще не знаю, як правильно, та й чула, як хтось по телевізору казав, що наразі вірними вважаються обидва варіанти. Тоді чому це вважається помилкою. Тим паче для учня шостого класу. Та потім син сказав, що вчителька української мови сказала їм вивчити слова, написала їх на дошці. А ще додала, що надалі буде вважати старий варіант помилкою.
Днями мій син прийшов додому зовсім засмучений. Це сталося вперше, відколи ми переїхали на Хмельниччину з Мелітополя. Зазвичай, хлопчик обожнював навчання і свою нову школу. Та зараз він навіть пояснити не встиг, що трапилось – відразу плакати почав. А тоді…
Read More