Категорія: БЛОГИ
Категорії БЛОГИ

– Олена, я йду… — прокашлявшись, якимось чужим, безбарвним голосом сказав Олег. – У гараж, чи що? — машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. – Ні. Олена, я йду від тебе. До іншої жінки… Недочищена картопля випала у неї з рук і, підстрибуючи, бадьоро покотилася під стіл. Олена якийсь час спостерігала за її втечею, намагаючись перетравити сказане, потім різко розвернулася і впритул подивилася на чоловіка. Нарешті до неї дійшов сенс сказаного.

– Олена, я йду… — прокашлявшись, якимось чужим, безбарвним голосом сказав Олег. – У гараж, чи що? — машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. – Ні. Олена, я йду від тебе. До іншої жінки… Недочищена картопля випала у неї…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

Тата Олена з братом не бачили багато років. Одного разу, під час святкування маминого дня народження, у двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий чоловік. Олена запросила його до кімнати з гостями й пішла на кухню за додатковою тарілкою. Дівчина навіть розлютилася на матір, бо та не попередила про ще одного гостя. До того ж, цей чоловік прийшов без квітів і подарунка, що здалося Олені неповагою. Коли вона повернулася до кімнати, там панувала тиша. Мати стояла, ніби завмерла, а її обличчя стало блідим. Олена не розуміла, що відбувається. Жінка взяла гостя за руку й швидко повела його до виходу. Незнайомець пішов, а святкування продовжилося, ніби нічого й не сталося. Однак Олену мучило питання: хто цей чоловік?

Тата Олена з братом не бачили багато років. Одного разу, під час святкування маминого дня народження, у двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий чоловік. Олена запросила його до кімнати з гостями й пішла на кухню за додатковою тарілкою. Дівчина навіть…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

Таня помітила, як Михайло обережно поставив чашку на стіл, ніби боявся гучним звуком розбудити в ній бурю. Вона стояла в дверях кухні, стискаючи телефон у руках. Нарешті, він підвів на неї очі, в яких вже промайнуло передчуття наближення розмови. — Тож, ми тепер живемо втрьох? — запитала Таня, її голос був майже спокійним, але Михайло прекрасно знав, що це лише затишшя перед бурею. — Тимчасово, — коротко відповів він, підводячись зі стільця. — Тимчасово? І скільки це «тимчасово»? — її голос став різкішим. — Місяць? Рік? Поки я не почну жити на кухні, а твоя мама — в нашій спальні?

Таня помітила, як Михайло обережно поставив чашку на стіл, ніби боявся гучним звуком розбудити в ній бурю. Вона стояла в дверях кухні, стискаючи телефон у руках. Нарешті, він підвів на неї очі, в яких вже промайнуло передчуття наближення розмови. —…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

– Мамо, я твій син, хто мені допоможе, як не ти? – Юрій знову прийшов проситися до мене жити. – Сину, я вже сказала тобі: ти можеш залишитися, але без Тетяни, – нагадала я про свою умову. – Мамо, ну як без Тетяни? Вона ж моя дружина. – То хай би твоя дружина вміла тримати язик за зубами й поводитися належно в чужому домі, – відповіла я. Син одружився вісім місяців тому. Невістка мені не сподобалася з самого початку. Ні, це не через зовнішність, тут у неї все гаразд. Проблема в її манерах, а точніше – у їх відсутності.

– Мамо, я твій син, хто мені допоможе, як не ти? – Юрій знову прийшов проситися до мене жити. – Сину, я вже сказала тобі: ти можеш залишитися, але без Тетяни, – нагадала я про свою умову. – Мамо, ну…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

“– Ніс не наш, – похитав головою свекор. – І колір волосся. У всіх у нашій сім’ї від народження воно русяве, а тут темне. Сумнівно це все. – Ти знаєш, я теж помітила, але при ній промовчала,- підхопила Людмила. – Треба зробити тест ДНК. Тихо, щоб вона не знала. Зразки візьмемо. Його слину та волосся Ігоря. Треба ж бути впевненими, що ми не чужу дитину няньчимо Юля сиділа за комп’ютером та пила третю філіжанку кави.

“– Ніс не наш, – похитав головою свекор. – І колір волосся. У всіх у нашій сім’ї від народження воно русяве, а тут темне. Сумнівно це все. – Ти знаєш, я теж помітила, але при ній промовчала,- підхопила Людмила. –…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

– Я хочу розлучитись і прошу поставитися до цього з розумінням, – несподівано сказав Василь, відводячи погляд. – Діти вже дорослі і все зрозуміють, онукам до цього діла немає, а ми можемо просто і без сварок поставити крапку. – Ми сорок років живемо під одним дахом, і в шістдесят три роки ти раптом зібрався змінити життя? – не розуміла Марія. – Я маю право знати, що буде далі. – Ти залишишся в нашій міській квартирі, я переберуся на дачу, – явно все заздалегідь вирішив Василь. – Ділити нам з тобою нема чого, а потім все одно майно залишиться донькам.

Марія сиділа в улюбленому кріслі і дивилася у вікно, намагаючись забути події дня, що минає. Ще кілька годин тому вона метушливо готувала вечерю і чекала Василя з риболовлі. Він повернувся, але не з уловом, а з новинами, які давно хотів…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

Як дім оформляти, то на сестру, а як за мамою піклуватися – то, бачте, хай невістка хоч двічі на тиждень приходить. Таке не пройде. Я сподівався, що мама змінить своє рішення щодо будинку, але вона не може цього зробити, адже у нас із дружиною є власна квартира, а Марічка, пропрацювавши стільки років у Німеччині, так нічого й не придбала. Нашого тата не стало, коли мені було чотирнадцять, а сестрі лише дванадцять. Мама залишилася жити в селі. Після школи ми з Марічкою виїхали й не поверталися, хіба що на свята провідати маму.

Як дім оформляти, то на сестру, а як за мамою піклуватися – то, бачте, хай невістка хоч двічі на тиждень приходить. Таке не пройде. Я сподівався, що мама змінить своє рішення щодо будинку, але вона не може цього зробити, адже…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

— Це ж твоя свекруха! І ти сама сюди поперлася. Я кликала тебе в клуб. Але тобі свіже повітря подавай! От і дихай тепер! Ай! — скрикнула Ізольда, коли нахабний ґедзь прокусив тонку тканину трико й увігнав своє жало в м’яку, округлу задню частину дівчини. — От звірюка! — Так тобі! — засміялася Іра, але працювати теж перестала. — Як успіхи? — повернулася до дівчат Ганна Петрівна, але, побачивши, що навіть десята частина не прибрана, насупилася. — Проблеми?

— Господарі! Агов! Є хто вдома? — Дві дівчини стояли біля хвіртки дачного будиночка. — Ганно Петрівно, ви тут?! На поклик із дому вийшла жінка. — Іринко? Здрастуй! Не чекала тебе тут побачити! — Господиня будинку була дуже здивована появою…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

Поліна вискочила на ганок ресторану, коли в банкетному залі ще співало і танцювало весілля. Пухнасті від інею гілки дерев на тлі вже темного неба, великі, ніби танцюючі в повітрі сніжинки, різнокольорові вогники гірлянд на ялинках, що ростуть уздовж алеї – все це створювало казкову картину свята. Але в душі Поліни вирували зовсім інші почуття. Образа, невдоволення, бажання поквитатися, розтоптати так само, як тільки-но розтоптали її. Дівчина подивилася на букет, який вона все ще тримала в руках, і сунула його в бак для сміття, що стоїть біля ганку. Потім запахнула легке пальто і зробила крок назустріч таксі, що тільки-но під’їхало.

Поліна вискочила на ганок ресторану, коли в банкетному залі ще співало і танцювало весілля. Пухнасті від інею гілки дерев на тлі вже темного неба, великі, ніби танцюючі в повітрі сніжинки, різнокольорові вогники гірлянд на ялинках, що ростуть уздовж алеї –…

Читати далі
Категорії БЛОГИ

Подруги крутили пальцем біля скроні, коли дізналися, що я знову почала дивитися на чоловіків. Мені п’ятдесят чотири, чоловік пішов, і я залишилася сама. Але мені так хотілося знову відчути себе жінкою — привабливою, бажаною, значущою. Саме тоді в моєму житті з’явився Віктор. Ми мешкали поруч, час від часу зустрічалися в парку. Спершу кілька слів, потім довші розмови, теплі погляди… І зрештою він запросив мене на побачення.

Мої подруги казали, що я з’їхала з глузду, коли знову почала звертати увагу на чоловіків. Мені 54 роки, чоловік пішов від мене. Мені просто хотілося знову відчути себе жінкою — красивою, бажаною, важливою. І от тоді в моєму житті з’явився…

Читати далі