Автор: Mag GowYo

Наталія нарізала картоплю тонкими кружальцями, кидаючи погляд на годинник. Пів на сьому — Сергій скоро прийде з роботи. На плиті тушкувалося м’ясо з овочами, розповсюджуючи по кухні апетитний аромат. Жовтневі сутінки вже спускалися за вікном, і увімкнена лампа створювала затишне…

Жовтневий вечір накрив місто ранніми сутінками. Оля повернулася з роботи втомлена, скинула туфлі в передпокої та пройшла на кухню, де вже розігрівала вечерю. Дмитро сидів за столом, гортав щось у телефоні й час від часу зітхав. Такі зітхання останнім часом…

Марина витирала руки кухонним рушником, коли задзвонив телефон. Номер висвітився знайомий — Олена Соколенко, її однокурсниця по дизайнерському факультету. Вони не спілкувалися понад три роки, з тих самих пір, як Марина пішла в декрет. — Марино, привіт! Як ти, як…

Наталя побачила фото у стрічці випадково. Віка біля нової іномарки — білої, з червоним бантом на капоті. Підпис: «Дякую батькам! Тепер до діток швидше!» Кісточки побіліли. Наталя затиснула телефон. Набрала маму. — Алло? — Що за машина у Віки? —…

Ще зовсім трошки, — прошепотіла Інга, звертаючись чи то до себе, чи то до старої коробки з-під зимових черевиків, яку вона з благоговінням діставала з антресолі. Її губи самі собою розтягнулися в усмішці. Це був її щомісячний ритуал, її маленьке…

 Ти це серйозно, Костю? — голос Міли тремтів, але не від страху, а від того дивного відчуття, коли тобі здається, ніби тебе виставляють за двері у власному домі. — Ти справді хочеш, щоб вона переїхала сюди? Костянтин стояв біля вікна,…

— Денисе, привіт! У мене для тебе приголомшлива новина! Голос Тамари Вікторівни в телефонній слухавці дзвенів від погано стримуваного захоплення, як натягнута струна. Денис скривився, відсовуючи від себе креслення. Він сидів у своєму гучному опенспейсі, і цей бравурний дзвінок матері…

Ольга зачинила за собою хвіртку батьківського будинку й озирнулася на знайоме з дитинства подвір’я. Яблуні вже скинули листя, і під ногами шурхотіла жовто-руда маса. Повітря пахло димом із пічних труб і прілою травою — той самий осінній запах, який неможливо…

Яна повільно опустила ложку назад у тарілку з борщем. У їдальні повисла така тиша, що стало чути, як цокає годинник у коридорі. Вона підняла погляд на Валентину Сергіївну — жінку шістдесяти двох років із холодними сірими очима та підібганими губами,…

Жовтневий дощ барабанив по шибках, коли Олена підіймалася на четвертий поверх. Ліфт знову зламався, а ноги після зміни у квітковому магазині гуділи так, ніби цілий день тягала мішки із землею. Жінка зупинилася на майданчику, притулилася до стіни й перевела дух….