Нещодавно мій Юра приїхав додому засмучений. За шістнадцять років шлюбу я його таким ще не бачила. Дуже злякалась: – Мама дуже хвора, важко їй, як не знаю, що далі робити! – А що із нею? – Ледве по квартиру ходить!…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Мій дім – мої правила. Тому без вагань прогнала батьків геть Мої батьки думають, що раз у мене є квартира, то можна без запрошення приїхати у гості. Ось, наприклад, субота, вихідний день. Ми з Андрієм планували зустрітися з друзями у кафе та піти на фільм. Але о 7 ранку я прокинулася від грюкоту у двері. – Сюрприз! Зустрічайте, люди добрі, ваших гостей! – кричить на все горло мама…
Я вже 7 років живу в Києві. Після 11 класу вступила до Академії на державне місце, старанно гризла граніт науки. Там і познайомилася зі своїм чоловіком Андрієм. Ось так двоє студентів з провінційних міст намагалися підкорити столицю своїми амбіціями. Спершу…
Read More
Багато років я працювала в Польщі, втрачаючи роки свого життя. І коли приїхала до дітей на Провідну неділю, сподівалась на теплий прийом. Проте єдине, що я отримала від найрідніших – це сльози.
Які більшість жінок у нашому селі я поїхала на заробітки в Польщу. В Україні я не заробила б таких грошей, а жити в комфортних умовах все-таки хотілося. Потрібно було ставити на ноги сина, допомогти йому з майбутнім весіллям, з житлом,…
Read More
Не таким я уявляла собі святкування ювілею… – Куди тобі вже заміж, мамо? Не сором мене перед чужими людьми! — верещала Діана.
У День свого народження повідомила єдиній доньці про важливий крок у житті, проте її реакція була зовсім не такою, як я собі уявляла… Мене звати Марія, мені 60 і доля моя зовсім невесела. Дуже швидко помер мій чоловік, якого палко…
Read More
Доню, мені так зле! Боюсь до ранку не доживу! Я змирилась, що помру на самоті. Бо вже стомилась принижуватись і благати невістку приїхати. Вона сказала, що боїться заразитися і взагалі, часу на ці дурниці немає. Тож я вирішила нікого більше не турбувати. Та раптом в двері постукали…
Той день я пам’ятаю, наче в тумані. Так погано мені давно не було. Страшенно боліла голова і все тіло, я поміряла температуру і побачила – маже 39. Відразу ж я зателефонувала синові. Та, вочевидь, він зовсім не мав часу. –…
Read More
Кохаю свого чоловіка, але йoго ім’я мене просто виводить з себе! І як його батькам було не соромно єдиному сину так долю ламати?! Мені не дає спокою його ім’яю. Я його дуже люблю, він у мене просто золото
Мені не дає спокою ім’я мого чоловіка. Я його дуже люблю, він у мене просто золото. Але Устим… Хто взагалі так дітей називає?! Як тільки ми почали зустрічатись усе було просто: подругам казала, що звати мого коханого Степан, особисто його…
Read More
Гадала, що у мене прекрасне життя. Коханий чоловік, хороша квартирка, гарна робота і зарплата. Правда, часто їздила туди-сюди у відрядження. Як не Київ, то Харків чи Одеса. Частіше бувала у потягах, ніж вдома. І не думала, що саме через той злощасний випадок зможу втратити все. Якби хтось сказав – не повірила б. А все було так чудово. Напевно, хтось наврочив чи що?
У карʼєрі Олі все було чудово. У свої лиш 30 років вона вже купила собі квартиру, їздила на розкішній машині та користувалась популярністю в чоловіків. Оля стала керівником відділу, бо проявила себе з найкращої сторони. Тим більше вона була красунею…
Read More
Тост, який сказала моя бабуся на весіллі, вразив усіх гостей. Такого напутнього слова, мабуть, ніхто не очікував!
Нещодавно ми з моїм чоловіком Андрієм відсвяткували наше весілля. Я так довго мріяла про білу сукню, фату, розкішний букет з троянд, але спочатку нас зупиняв вірус, а потім і війна. І ось нарешті наша мрія здійснилася. На весіллі були всі…
Read More
Того вечора син не став на мій бік перед своєю дружиною. Я одягла пальто, взяла сумку і пішла, навіть не попрощавшись з онуками…
Марія Павлівна — енергійна жінка, хоч їй уже за 60, почувається максимум на 45. Вона завжди в русі, не дає собі жодної хвилини відпочинку. У неї єдиний син, який вісім років тому покохав Жанну і одружився з нею. Марія Павлівна…
Read More
Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій! Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг. Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.
Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій! Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг. Мене прєтісняла російська, коли…
Read More