Стас і Свєта планували одружитися після закінчення медінституту. Але доля розпорядилася інакше… Стасу запропонували відрядження в зону kонфлікту. Там і досвіду можна було б набратися, і стартовий капітал накопичити. Свєта сильно засму тилася, коли її хлопець повідомив про своє рішення,…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
ОТ-ТАК СЮРПРИЗ! Протягом п’яти років я працювала в Італії, збирала гроші на покуnку будинку. Ми з дітьми раніше жили з моєю матір’ю в квартирі в столиці, але коли вона nомерла, нам довелося продати житло і поділити гроші на трьох: у мене все ще є брат і сестра. За ці п’ять років я поверталася додому лише двічі. Я старанно працювала, заощаджувала кожну коnійку для своїх дітей. Коли я приїхала, діти відвезли мене до квартири моєї старшої дочки у столиці. Я не звертала особливої уваги на житло, бо воно було орендоване, і я була просто щаслива бачити своїх дітей. Однак під час вечері мій син поклав ключі на тарілку переді мною. Я не розуміла, що відбувається…
Я не планувала повертатися на батьківщину на канікулах, щоб не витра чати гроші без необхідності, але мій син і дочка так наполягали, що я поступилася. І ось, учора я приїхала додому – і досі не можу заспокоїтися: сльози течуть моїми…
Read More
Мій чоловік завів kоханку і вирішив кинути сім’ю. Ця дівчина була всього на два роки старше, ніж наша старша дочка. Я залишилася з чотирма дітьми, яких треба було годувати. У мене не було часу розкисати. Чоловік виніс з дому всі свої речі: він залишив тільки два ліжка і три стільці. Я не стала благати його залишитися, не влаштовувала істерику. Просто сказала: «Незабаром у нас буде абсолютно все — і мої діти ні в чому потребувати не будуть.” Він подивився на мене з презирством і пішов. Через кілька років чоловік повернувся.
Мій чоловік завів kоханку і вирішив кинути сім’ю. Ця дівчина була всього на два роки старше, ніж наша старша дочка. Я залишилася з чотирма дітьми, яких треба було годувати. У мене не було часу розкисати. Чоловік виніс з дому всі…
Read More
У нас по сусідству мешкала бабуся Таня. Жінці було вже під сімдесят. У неї з дітей був лише один син, якого вона завела у досить зрілому віці. Коли Микола підріс, він одразу поїхав до міста. Він наше село не любив, відкрито казав, що це діра, де нема чим зайнятися. Але через рік, як він поїхав та влаштувався у місті, став на кожен сезон урожаю приїжджати. У звичайний час він своїй старенькій мамі навіть не дзвонив, а тут із пакетами приїжджав, щоб усе, над чим жінка весь рік працювала, забрати за один раз.
У нас по сусідству мешкала бабуся Таня. Жінці було вже під сімдесят. У неї з дітей був лише один син, якого вона завела у досить зрілому віці. Коли Микола підріс, він одразу поїхав до міста. Він наше село не любив,…
Read More
Вийшла заміж я у рідному селі за свого однокласника Руслана. Після весілля ми почали жити в його батьківському домі разом із мамою. За рік після весілля у мене з’явився син Остап. Ми були звичайною родиною. Я дуже сімейна людина, мені по-справжньому подобалося займатися господарством, свого чоловіка я теж дуже любила. Мій маленький світ зва лився, коли Остапу було лише три роки. Мого чоловіка увела Лариса, місцева pозлучниця.
Вийшла заміж я у рідному селі за свого однокласника Руслана. Після весілля ми почали жити в його батьківському домі разом із мамою. За рік після весілля у мене з’явився син Остап. Ми були звичайною родиною. Я дуже сімейна людина, мені…
Read More
Напевно нами і дійсно керує доля. У той день все пішло не так, як зазвичай. Чи не задзвонив будильник, потім перед виходом зрозуміла, що забула вимкнути воду в раковині, туди потрапила губка, і почався потоп. Далі повз мене просто пролетіла моя маршрутка і я вирішила зловити машину. Зупинився красивий позашляховик, щось мене в ньому збентежило, але я спізнювалася і села. Сказала куди їду. Мені здалося, що чоловік мене не зрозумів і я повторила, додавши до своїх слів орієнтир, який в місті знали точно все. Водій весь час мовчав, а коли ми прибули, то я намагалася дати грошей, але він мовчки кивнув, даючи зрозуміти, що не потрібно. До вечора я про нього вже забула. Робота мене стомлювала, тому я з трудом дочекалася вечора і вирушила додому.
Напевно нами і дійсно керує доля. У той день все пішло не так, як зазвичай. Чи не задзвонив будильник, потім перед виходом зрозуміла, що забула вимкнути воду в раковині, туди потрапила губка, і почався потоп. Далі повз мене просто пролетіла…
Read More
-Молода людина, поступіться вarітній жінці місце! – Почала обурюватися бабуся в автобусі. -Та нічого, бабусю, я через одну зупинку виходжу, – відповіла ваrітна дівчина. -Як це нічого, ти на 9 місяці, тобі ж тяжко ходити, а в такому задушливому автобусі краще вже посидіти, а якщо погано стане? -Ну тоді хай усі ваrітні вдома сидять, а не по забитих автобусах шурхають, – відповів хлопець, і відразу вийшов з автобуса. Усі пасажири осудливо подивилися на хлопця, але ніхто нічого не відповів. І тут дві бабусі, що сиділи разом, розговорилися: -Ой, я тобі зараз таку історію розповім, трапилася вона у 15-му автобусі. Тут автобус зупинився, багато людей вийшло. А решта пасажирів стали слухати історію: -Заходить в автобус старенька, така немічна, худенька, ну шкіра та кістки. Волосся кудлате, одяг у неї брудний, якийсь порваний. -Ой одразу видно, що якась бродяча, – відповіла друга бабуся. -Ні, не говори так. Ось ми всі по одягу судимо, а ось як було. Вона зайшла, і їй тут же місце уступив молодий хлопець. Він був такий міцний, гарний, високий. -От, одразу видно, хоч у деяких молодих трохи виховання залишилося, – каже друга бабуся. -Так, дуже приємний жест. У нього в руках була гарна коробка. Так ось хлопець помітив, що ця бабуся без взуття була. У пізню зиму, в дощ – вона босоніж. Хлопець відразу свої черевики зняв і на бабусю надів. -Спасибі, синку. Здоров’я тобі, – почала бродяча баба. -Та нема за що, бабусю. Носіть на здоров’я, не xворійте. Я на роботу влаштувався, тільки зарплату отримав і нові черевики собі купив. Хлопець вийшов з автобуса, і всі стали спостерігати, як він на зупинці відкриває свою коробку, дістає нові черевики і надягає їх. А потім, коли всі повернулися на бабусю, вона зникла. -Як це зникла? -А ось цього ніхто не знає. Ось тільки вона тут сиділа, а за хвилину її немає. Диво якесь.
-Молода людина, поступіться вarітній жінці місце! – Почала обурюватися бабуся в автобусі. -Та нічого, бабусю, я через одну зупинку виходжу, – відповіла ваrітна дівчина. -Як це нічого, ти на 9 місяці, тобі ж тяжко ходити, а в такому задушливому автобусі…
Read More
Галю – а що ваші доньки не прийшли? Занедужали? – Та ні… просто дуже зайняті.– Якось дивно… А Сашко…син буде? – Звичайно! Він зараз під’їде. Мамо, з Днем народження, вибач за запізнення..– Нічого, синку, головне, що приїхав. Сашко привітався з гостями, сів поряд із матір’ю. Усі одразу помітили, як змінився її настрій – з’явилася жвавість та гордість в очах.
Галина Семенівна стояла перед дзеркалом у ресторані, поправляючи зачіску та милуючись на свій новий костюм. Шістдесят п’ять років – солідна дата, і свято мало вийти гідним. Столик на двадцять гостей, жива музика, торт із фотографією іменинниці – все, як годиться….
Read More
– Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? Не можу! Лєра жбурнула сумку на крісло і схрестила руки на грудях. – Чую, – сказала я, сьорбаючи чай, – ти хочеш розміняти квартиру. – Так, розміняти! – З викликом відповіла Лєра. – Мені потрібна окрема житлоплоща! Тому що… Ну, я не можу привести сюди Сашка, поки ти тут зі своїми… Вона зробила невизначений жест. – Зі своїми… кавалерами…
– Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? Не можу! Лєра жбурнула сумку на крісло і схрестила руки на грудях. – Чую, – сказала я, сьорбаючи чай, – ти хочеш розміняти квартиру….
Read More
Віктор не вірив своїм очам. Дівчина за сусіднім столиком була як крапля води схожа на Настю. Ті ж довгі, злегка кучеряві каштанові локони, величезні очі, що змінюють свій колір від темно-зеленого до світло-сірого при різному освітленні і точена фігурка. Але Насті зараз має бути, як і Віктору, під шістдесят. Звичайно, Віктор зустрічав жінок, які виглядали значно молодшими за свої роки. Він і сам не виглядаю на свій вік. Але щоб так… Відразу на сорок років… Ні. Як би йому не хотілося, але це не Настя. Дівчина помітила, що Віктор її роздивляється і кинула на нього кокетливий погляд. Чоловік підняв свій келих на знак вітання і посміхнувся, з запізненням згадавши, що у келиху в нього не сік, а зараз лише десять ранку. Сподіваюся, вона вважатиме, що на відпочинку це можна.
Віктор не вірив своїм очам. Дівчина за сусіднім столиком була як крапля води схожа на Настю. Ті ж довгі, злегка кучеряві каштанові локони, величезні очі, що змінюють свій колір від темно-зеленого до світло-сірого при різному освітленні і точена фігурка. Але…
Read More