— Мамо, мені здається, що заміжня за Кирилом не я, а ти! — роздратовано пробурчала Марина. — Так, ти — теща. Але яке тобі діло до шкарпеток мого чоловіка? До того, що він їсть на сніданок? Це виходить за рамки…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим, і десь унизу, на подвір’ї, вже кричали діти, катаючись на ковзанці. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу. На тому кінці повисла пауза. Ірина уявила, як чоловік зараз морщиться, намагаючись збагнути, навіщо вона взагалі набрала його номер. Після того як вона пішла три місяці тому, забравши Світлану, вони спілкувалися лише у справі. Розлучення, поділ майна, питання аліментів. Сухо, по-діловому. Жодних зайвих слів.
– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим, і десь унизу, на подвір’ї, вже кричали діти, катаючись на ковзанці. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу. На…
Read More
— Ти де більше хочеш жити у нас чи в дитячому будинку? — Я хочу жити вдома, сам. — Але вдома тобі жити не дозволять. Тобі ж лише сім років. Так що ти маєш вибрати. — Тоді у дядька Івана
У Івана сьогодні був дуже важкий день. Він ховав сестру. Нехай недолугу, але все ж таки рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років і така трагедія. Дружина Вікторія як могла підтримувала чоловіка, намагалася більшу частину клопоту взяти на…
Read More
– Ми поділимо твою дачу, – гнівний голос Ксенії дзвенів у слухавці. – Бо що ж це виходить? Тобі бабуся дачу відписала, а мені що – повітря? Мені дулю з маслом виходить, так?! Я саме намазувала масло на хліб, коли задзвонив телефон. Ранок був такий звичайний, кава булькала у турці, за вікном шаруділи голуби, Андрій співав у душі. І ось, дзвінок… Сестра не дзвонила мені вже пів року з того часу, як вкотре влізла в борги й намагалася позичити в мене «до зарплатні», якої вона ніколи не мала. Господи, та я й забула вже про ці папери, які вона мені всунула в присутності нотаріуса минулого тижня, коли я привезла їй ліки.
– Ми поділимо твою дачу, – гнівний голос Ксенії дзвенів у слухавці. – Бо що ж це виходить? Тобі бабуся дачу відписала, а мені що – повітря? Мені дулю з маслом виходить, так?! Я саме намазувала масло на хліб, коли…
Read More
— Ти що, маєш сина? Чому ніколи про це не казав? — Мамо, відчепися, я нічого не знаю, сам уперше про це чую! — То, може, вона усе бреше, хоче тебе використати, ти тільки скажи правду, синочку! — Та хто її знає, ту правду, мені на роботу час збиратися, не знаю я нічого! Рано-вранці несподівано роздався стукіт у дверях. Мати пішла відчиняти, а Микита лежав і ліниво потягувався. Матері він сказав, що працює, але насправді днями його знову звільнили. Він і не пам’ятає, скільки вже робіт поміняв, та й навіщо їх пам’ятати? Учора він матері частину заробітку віддав, мати з батьком були раді, що в сина начебто усе гаразд. Ну то й нехай вони радіють, а він кілька деньків перепочине, а потім знайде іншу роботу.
— Ти що, маєш сина? Чому ніколи про це не казав? — Мамо, відчепися, я нічого не знаю, сам уперше про це чую! — То, може, вона усе бреше, хоче тебе використати, ти тільки скажи правду, синочку! — Та хто…
Read More
“– Я знищу тебе розлученням! – думав чоловік. Він не знав, що я готувалася два роки до цієї розмови Марина поклала слухавку і подивилася на годинник. О пів на дев’яту – зміна закінчилася. За сусідньою касою покупець перераховував здачу втретє поспіль. – Вибачте, а чек правильний? Щось не сходиться. – Все правильно. Бажаєте, ще раз проб’ємо? Марина посміхнулася машинально. За два роки роботи у цьому торговому центрі вона навчилася посміхатися навіть тоді, коли хотілося кричати від утоми. Андрій вважав, що вона цілими днями валяється вдома із пультом у руках. – Ти хоч уявляєш, як мені одному все тягнути? – казав він щоранку, застібаючи сорочку. – Добре тобі – лежи, дивись телевізор. – Так, мені добре, – відповіла Марина і подала йому сніданок. А за пів години сідала в маршрутку і їхала працювати під дівочим прізвищем – Марина Сергієва. Тут її знали, як розлучену жінку, яка підіймає сина-студента. Сина, якого не було. Чоловіка, якого не було. Натомість – була мета. Вечорами Андрій розповідав про свої трудові подвиги, розмахуючи виделкою над тарілкою з пельменями. Марина кивала і рахувала в умі: ще тисяча гривень на заначку, ще один день до волі. – До речі, завтра затримаюся. Важливі переговори. – З ким переговори? – Та яка різниця!
“– Я знищу тебе розлученням! – думав чоловік. Він не знав, що я готувалася два роки до цієї розмови Марина поклала слухавку і подивилася на годинник. О пів на дев’яту – зміна закінчилася. За сусідньою касою покупець перераховував здачу втретє…
Read More
Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж свій будинок в селі. Ніколи не думала, що таке станеться! – Мамо, ти на цьому городі останнє здоров’я втратиш! Продавай та приїжджай до нас жити. Миколка чекає не дочекається, коли бабуся приїде! І Сергій буде радий, ти ж знаєш! Домовилися, мамо?, – умовляла її дочка Світлана щоразу, коли вони зідзвонювалися. Цей будинок Любов Василівна з чоловіком збудували, як тільки Світлана заміж вийшла. Коли онук народився, Любов Василівна почала мріяти, як вони на пенсії будуть із онуком на свіжому повітрі проводити літо. У будинок привезли багато речей із квартири батьків Любов Василівни. І будинок від звичних речей став їй ще ріднішим. Але все пішло не так, як мріялося.
Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж свій будинок в селі. Ніколи не думала, що таке станеться! – Мамо, ти на цьому городі останнє здоров’я втратиш! Продавай та приїжджай до нас жити. Миколка чекає не дочекається, коли…
Read More
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою. — Галина… — протягнула свекруха. — Ну, хоч ім’я нормальне. Тільки який з неї толк? Кому вона потрібна буде, твоя Галина? Максим мовчав, уткнувшись у телефон. Коли дружина запитала його думку, він лише знизав плечима: — Що є, те є. Може, наступний буде хлопчик.
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її…
Read More
Коли двері в квартиру Софії раптом самі по собі відчинилися, дівчина остовпіла. Що за дивина? Чоловік ще як мінімум до завтра має бути на роботі, більше ні в кого немає ключів… Чи все ж таки є? Господиня почала шукати очима щось підхоже, щоб захиститися. Але раптом увійшла сусідка з сусідньої квартири, білява Лариса, і ойкнула від несподіванки. Дві жінки дивилися одна на одну з неприхованою розгубленістю. Якби хтось сказав Софії, що вона так швидко вийде заміж, та ще й майже за першого зустрічного, вона б точно не повірила. Дівчина завжди ставила на перше місце кар’єру, адже недаремно стільки часу витратила на навчання. Мама завжди говорила, що в наш непростий час треба мати ґрунтовну освіту, хорошу роботу, щоб «не залежати ні від кого і не йти світом із простягнутою рукою».
Коли двері в квартиру Софії раптом самі по собі відчинилися, дівчина остовпіла. Що за дивина? Чоловік ще як мінімум до завтра має бути на роботі, більше ні в кого немає ключів… Чи все ж таки є? Господиня почала шукати очима…
Read More
– Якщо чесно…, – подруга на секунду замовкла, ніби боялася сказати зайвого, – я досі не розумію: як ти на це зважилася? Це ж за межею, Лізо! – За межею чого? Добра чи зла? – Ну, знаєш, це як подивитися.
– Якщо чесно…, – подруга на секунду замовкла, ніби боялася сказати зайвого, – я досі не розумію: як ти на це зважилася? Це ж за межею, Лізо! – За межею чого? Добра чи зла? – Ну, знаєш, це як подивитися….
Read More