Одного разу раптом мій чоловік Славік придумав собі, що я маю поїхати за кордон на заробітки. Оскільки ситуація в країні складна, комуналку, харчування, навчання дитини ми ледь тягнемо. Я погоджувалась з ним, але на заробітки я не рвалась. До останнього…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Люба привезла до села свого нареченого, а він поставив їй умову… Андрійко побачив автобус, що наближався по сільській гравійній дорозі, і, кинувши м’яч, щодуху побіг до зупинки. Сорочка розстібнулася, світле волосся розвівалося на вітрі.
Люба привезла до села свого нареченого, а він поставив їй умову… Андрійко побачив автобус, що наближався по сільській гравійній дорозі, і, кинувши м’яч, щодуху побіг до зупинки. Сорочка розстібнулася, світле волосся розвівалося на вітрі. «Мама, мама приїхала» — тільки про…
Read More
Людмила не любила згадувати те літо. Не тому, що було зовсім страшно — у дев’яносто четвертому багатьом було гірше. Просто був один конкретний спогад, який вона відсунула подалі і не чіпала: мама в поїзді, вікно, ніч за склом — і мамині плечі, які тихо тремтіли від ридань, щоб дочка не бачила. Людмилі було одинадцять років. Вона все бачила.
Людмила не любила згадувати те літо. Не тому, що було зовсім страшно — у дев’яносто четвертому багатьом було гірше. Просто був один конкретний спогад, який вона відсунула подалі і не чіпала: мама в поїзді, вікно, ніч за склом — і…
Read More
“Ура! П’ятниця. Дочекався. З понеділка я у відпустці. Хочеться від щастя кричати, від радості аж розриває. Ми з дружиною їдемо у відпустку в село до бабусі дружини. До бабусі Зої. Така мила старенька, з нею так цікаво розмовляти про все на світі. Вона знає все про минуле життя. Як цікаво вона розповідає про свою молодість, сім’ю. Не хочу ніякого моря, ні подорожей річкою. Хочу в село, подалі від галасливої столиці. Дружина не проти. Вона дуже любить свою бабусю.”
“Ура! П’ятниця. Дочекався. З понеділка я у відпустці. Хочеться від щастя кричати, від радості аж розриває. Ми з дружиною їдемо у відпустку в село до бабусі дружини. До бабусі Зої. Така мила старенька, з нею так цікаво розмовляти про все…
Read More
Мам, про який спадок ти кажеш? Я про це взагалі не думала. Що з бабусею? — Марія відчула, як у грудях з’явилося дивне хвилювання.
А ти що думала, Марійко, що тобі спадок на тарілочці принесуть? — голос матері в слухавці звучав незвично сухо, навіть якось відчужено. Ці слова розрізали звичний вечірній спокій, ніби невидима межа пройшла між «до» та «після». Марія саме заварювала чай,…
Read More
Я дивлюся на унітаз і не можу повірити своїм очам. Там, у білосніжній керамічній чаші, плавають залишки моєї солянки – тієї самої, що я варила чотири години. Чотири. Години.
Я дивлюся на унітаз і не можу повірити своїм очам. Там, у білосніжній керамічній чаші, плавають залишки моєї солянки – тієї самої, що я варила чотири години. Чотири. Години. – Наталю Львівно! – кричу я, відчуваючи, як тремтить голос. –…
Read More
Синку, з’їзди, будь ласка, до бабусиної квартири, там у мене дві квартирантки-студентки, дуже нахабні особи, особливо Свєтка, другу я не дуже добре знаю, мигцем бачила.
Синку, з’їзди, будь ласка, до бабусиної квартири, там у мене дві квартирантки-студентки, дуже нахабні особи, особливо Свєтка, другу я не дуже добре знаю, мигцем бачила. Вони мені вже на три дні оренду прострочили, все «сніданками годують». Я їм пригрозила, що…
Read More
А з якого це дива я маю звільняти свою квартиру заради вашої доньки? — спокійно сказала Оля.
Оля переодяглася в домашній одяг, приготувала легку вечерю й вмостилася на дивані з книжкою. Вечори були єдиним особистим часом, коли можна було забути про роботу й клієнток, побути наодинці з собою. Андрія не було вдома до дев’ятої, тож кілька годин…
Read More
Надіє, чому ти все вдома сидиш? Не боїшся, що одного разу пне тебе чоловік, а ти без досвіду роботи, що не звикла працею своєю заробляти, – говорила подружка практично щоразу, коли вони зустрічалися.
Надько, чому ти все вдома сидиш? Не боїшся, що одного разу пне тебе чоловік, а ти без досвіду роботи, що не звикла працею своєю заробляти, – говорила подружка практично щоразу, коли вони зустрічалися. – Не кине він мене, Олен. Ну,…
Read More
Баланс накопичувального рахунку дивився на неї з екрана: двісті двадцять тисяч гривень. Історія операцій показувала регулярні щомісячні надходження — рівно по дванадцять тисяч. Багато років… Вхідні двері грюкнули. Юлія Сергіївна впурхнула до кімнати, вже на ходу розповідаючи про жахливий смак сусідки Тамари. — Мамо, — прошепотіла Поліна, — у тебе є друга квартира?
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла перенісся, намагаючись опанувати себе. Юлія Сергіївна торохтіла в слухавку швидко, ледь не задихаючись: — Я тільки-но розписала всю свою пенсію до останньої копієчки, а тут…
Read More