І навіщо ти привів її до нашої хати? Нам своїх турбот мало, так тепер ще й чужу дитину вигодовувати? — замість привітання кинула Галина Петрівна, ледве молодята переступили поріг. — Мамо, ну що ви таке кажете, ми ж щойно з…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Мамо, тобі ж скоро п’ятдесят, як плануєш святкувати? У кафе, напевно? Усі так роблять. Вдома зараз ніхто не святкує великі ювілеї. – Ні, не в кафе. Хочу здійснити свою мрію. Ми з Людочкою, моєю подругою, полетимо до Єгипту і там удвох відсвяткуємо! Не хочу я ніяких урочистостей і кафе! Я все життя мріяла побачити піраміди на власні очі, зануритися в Червоне море…
Мамо, тобі ж скоро п’ятдесят, як плануєш святкувати? У кафе, напевно? Усі так роблять. Вдома зараз ніхто не святкує великі ювілеї. – Ні, не в кафе. Хочу здійснити свою мрію. Ми з Людочкою, моєю подругою, полетимо до Єгипту і там…
Read More
Тихіше! Ти ж дружину розбудиш! – прошепотів Василь до Галі, пробираючись темним коридором. – Колишню дружину! – швидко поправила його Галя, легенько штовхнувши в бік. – Ще не колишню. Ми досі офіційно одружені! – огризнувся Василь, кинувши на неї знервований погляд.
Тихіше! Ти ж дружину розбудиш! – прошепотів Василь до Галі, пробираючись темним коридором. – Колишню дружину! – швидко поправила його Галя, легенько штовхнувши в бік. – Ще не колишню. Ми досі офіційно одружені! – огризнувся Василь, кинувши на неї знервований…
Read More
Від самотності врятували подруга Людмила та колеги по роботі. Дочка приїжджала нечасто, частіше дзвонила по телефону. Галина не любила їздити до них, оскільки Ігор був вічно незадоволений присутністю тещі. Якось вона почула розмову дочки з чоловіком. — Олю, твоя мама надовго до нас?
– Мамо, тобі ж скоро п’ятдесят, як плануєш святкувати? У кафе, напевно? Усі так роблять. Вдома зараз ніхто не святкує великі ювілеї. – Ні, не в кафе. Хочу здійснити свою мрію. Ми з Людочкою, моєю подругою, полетимо до Єгипту і…
Read More
Мати зайшла до кімнати сина та зробила відкриття, якого ніколи не очікувала
Батько, який прибирає в кімнаті підлітка, зазвичай очікує знайти звичні ознаки повсякденного життя — розкиданий одяг, порожні банки з-під напоїв, забуті закуски та багато пилу. Саме цього й очікувала одна мати, коли вирішила провести день, облаштовуючи кімнату свого сина. Натомість…
Read More
— Знаєш, Лера, у мене занадто дорогоцінний час, щоб витрачати його на чужих дітей. Найми няню, — рівний, поблажливий голос Олени пролунав із динаміка телефону. Клацання. Короткі гудки.
Знаєш, Лера, у мене занадто дорогоцінний час, щоб витрачати його на чужих дітей. Найми няню, — рівний, поблажливий голос Олени пролунав із динаміка телефону. Клацання. Короткі гудки. Лера продовжувала тримати смартфон біля вуха, дивлячись на своє відображення у дзеркалі тісного…
Read More
У 90-ті я звикла жити на воді й картоплі — аж поки син не приніс додому сосиски. Того дня я звільнилася з науково-дослідного інституту.
Про дев’яності тепер згадують по‑різному. Хтось — із ностальгією, хтось — із жахом. А я пам’ятаю порожній холодильник і каструлю з рідкою кашею на плиті. Вода Тоді я працювала в науково‑дослідному інституті. Гарно звучить — старша наукова співробітниця. Тільки зарплату…
Read More
Я на заробітках вже понад 10 років. Поїхала я туди не з доброго дива. Піднімала дітей сама. Чоловіка рано не стало, вдруге я заміж не вийшла, от і змушена була поїхати, щоб заробити якусь копійку. Робота в Іспанії в мене була різна: і фізично важка, і нічні зміни, і доглядальницею. Зараз мені вже важко, бо я не молода. Але повертатись додому ще не буду, бо треба довести до ладу свій дім. Дітям я квартири допомогла купити, а своє житло ще не відремонтувала. Та й на старість треба трохи грошей відкласти. Вам сподобалася історія? Здоров’я моє цими заробітками підірвалось. Проблеми зі спиною, тиск скаче та ноги варикозом вкрило. В лікарні я не була давно, бо тут до лікаря записатись важко, а вдома я не була 2 роки. Дітям не кажу про це, щоб даремно не переживали. Лише раз обмовилась про це своїй подрузі, хрещеній доньки. Скоро Великдень, я купила всім подарунки та вже відправила, бо на свято не приїду в Україну. Та вчора мої плани змінились. До мене подзвонив син, а потім і дочка. Накинулись на мене, щоб терміново їхала додому. Вони ніколи таким тоном зі мною не розмовляли.
Я на заробітках вже понад 10 років. Поїхала я туди не з доброго дива. Піднімала дітей сама. Чоловіка рано не стало, вдруге я заміж не вийшла, от і змушена була поїхати, щоб заробити якусь копійку. Робота в Іспанії в мене…
Read More
Я зараз опинилася у дуже складній ситуації. З одного боку – родина, а з іншого – коханий. Отож, розповім трішки про себе. Мене звати Галина, мені 47 років. Я родом з невеличкого села на Львівщині. Одружена, маю двох діток та прекрасних онуків. Але так склалося, що вже 15 років працюю у Польщі на заробітках. Поїхала, бо грошей у родині катастрофічно не вистачало. Чоловік Данило тоді працював на заводі інженером, але його зарплати ледь вистачало, аби заплатити за комунальні послуги та купити продукти. Бували моменти, що я просто просила у сусідів гроші. Але у нас двоє дітей школярів. Треба ж їм назбирати гроші на навчання, на університет, на одяг. Бо мені вже соромно було купувати їм курточки чи взуття у секон-хенді. Моя знайома часто їздила у Польщу на сезонні роботи. От я дивилася, яка в неї у селі гарна хата, яка господарка велика. Навіть машину примудрилася купити. Звісно, я чудово розуміла, що буду там важко працювати, що я погано знаю мову. Ну і як діти без мене будуть? Але пішла на такі жертви заради їх майбутнього. Бо я мати і дуже сильно люблю діток. Помалу шукала собі роботу. То на збори яблук їхала, то фасувальницею у цехах, то прибиральницею у готелях. Помалу відкладала копійку до копійки, всі злоті пересилала чоловікові. Він встиг і ремонт у хаті зробити, добудував другий поверх, купив нові меблі. Діти вже мали модний одяг, солодощі та телефони сенсорні. Ще й синові на день народження купила ноутбук.
Я зараз опинилася у дуже складній ситуації. З одного боку – родина, а з іншого – коханий. Отож, розповім трішки про себе. Мене звати Галина, мені 47 років. Я родом з невеличкого села на Львівщині. Одружена, маю двох діток та…
Read More
Донька на мене ображається і звинувачує у всіх гріхах, бо я почала влаштовувати своє особисте життя. Я рано овдовіла – у 35 років. З того часу весь вільний час приділяла лише доньці Каті. Про себе й не думала. Найкращий одяг, взуття – Каті, все, що їй потрібно теж давала. Всю любов і увагу лише дочці. Катя до цього звикла. Згодом вона вийшла заміж та переїхала до чоловіка. Я ж залишилась сама у великій квартирі. За рік народився онук і я часто їздила до Каті, аби допомогти, бо знаю, що таке постійно бути самій з дитиною. Зять багато працює. Ми з донькою були найкращими подругами, ділились усім завжди. Мені ще й 50 немає, молода жінка, потрібно і своє життя влаштовувати.
Донька на мене ображається і звинувачує у всіх гріхах, бо я почала влаштовувати своє особисте життя. Я рано овдовіла – у 35 років. З того часу весь вільний час приділяла лише доньці Каті. Про себе й не думала. Найкращий одяг,…
Read More