Нещодавно у гості приїздила тітка “Ларісачька с Харькава” (вона так сама про себе говорить). Приготувала для любої тітки гостинці, салат зробила дуже смачний.  Однак, не минуло й 5 хвилин – як Ларісачька за серце почала хапатися: – Ви живадори! Как пасмєлі такоє блюда мнє прігатовіть!  У мене очі квадратні, а чоловік починає голосно реготати – аж сльозами заливається! А все через…салат з журавлиною.

Нещодавно у гості приїздила тітка “Ларісачька с Харькава” (вона так сама про себе говорить). Приготувала для любої тітки гостинці, салат зробила дуже смачний. Однак, не минуло й 5 хвилин – як Ларісачька за серце почала хапатися: – Ви живадори! Как пасмєлі такоє блюда мнє прігатовіть! У мене очі квадратні, а чоловік починає голосно реготати – аж сльозами заливається! А все через…салат з журавлиною.

Згадала один випадок і досі так сміятися починаю. Коротше, діло було тиждень тому, в суботу мала гостей – приїхала тітка чоловіка. Я з пані Ларисою хіба в фейсбуці “дружу”, а так бачилися ще рік тому у свекрухи на святкування. Тітка…

Read More
– Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя – воно ж одне, і воно дуже коротке! А я не бачив ще нічого, розумієш?! Його якось різко накрило після тридцятого дня народження. Ось що це за життя? Нудна робота, будинок, посиденьки з друзями у барі двічі на місяць, поїздки до батьків у відпустці, замість відпочинку на морі.

– Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя – воно ж одне, і воно дуже коротке! А я не бачив ще нічого, розумієш?! Його якось різко накрило після тридцятого дня народження. Ось що це за життя? Нудна робота, будинок, посиденьки з друзями у барі двічі на місяць, поїздки до батьків у відпустці, замість відпочинку на морі.

– Ти не тільки мене зрадив! Я подаю на розлучення. Обговорювати тут нічого, – зневажливо кинула вона у відповідь і відвернулася від нього. – Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя –…

Read More
Я подав на розлучення, — В’ячеслав спокійно відсунув тарілку з вечерею, ніби повідомив про щось зовсім буденне. Тетяна повільно підняла на нього погляд. У його голосі не було сумнівів, отже, рішення остаточне.

Я подав на розлучення, — В’ячеслав спокійно відсунув тарілку з вечерею, ніби повідомив про щось зовсім буденне. Тетяна повільно підняла на нього погляд. У його голосі не було сумнівів, отже, рішення остаточне.

— Я подав на розлучення, — В’ячеслав спокійно відсунув тарілку з вечерею, ніби повідомив про щось зовсім буденне. Тетяна повільно підняла на нього погляд. У його голосі не було сумнівів, отже, рішення остаточне. — Ти знайшов іншу? — вона не…

Read More
— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році відпустки по догляду за дитиною. — Можна спустити все на харчі, жодних грошей не вистачить. Жінці такі слова було чути, звісно, прикро. Вона ж чудово розуміла, що в них зараз скрутний період: кредити, декретна відпустка, одна (і не найбільша) зарплата чоловіка. Втім, заможними вони з Іллею ніколи й не були. Одружилися, будучи вчорашніми студентами, винаймати кімнату в квартирі з підселенням, як іноді називають звичайні комуналки, відкладали кожну копійку, щоб придбати своє власне житло.

— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році відпустки по догляду за дитиною. — Можна спустити все на харчі, жодних грошей не вистачить. Жінці такі слова було чути, звісно, прикро. Вона ж чудово розуміла, що в них зараз скрутний період: кредити, декретна відпустка, одна (і не найбільша) зарплата чоловіка. Втім, заможними вони з Іллею ніколи й не були. Одружилися, будучи вчорашніми студентами, винаймати кімнату в квартирі з підселенням, як іноді називають звичайні комуналки, відкладали кожну копійку, щоб придбати своє власне житло.

— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році відпустки по догляду за дитиною. — Можна спустити все на харчі, жодних грошей не вистачить. Жінці такі слова було чути, звісно, прикро. Вона ж чудово…

Read More
«Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось». По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками.

«Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось». По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками.

«Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось». По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками. «Як же так,…

Read More
Наступного ранку гості підійнялися рано. Марина знову приготувала сніданок – яєчню та бутерброди. Атмосфера за столом була ще більш обтяжливою, ніж увечері. Усі розуміли, що візит не вдався. Олександр, допиваючи каву, глянув на брата і сказав уже без звичної веселості: – Ну, Артеме, ми, мабуть, поїдемо. Не заважатимемо вам. Ліза… передай, щоб одужувала.

Наступного ранку гості підійнялися рано. Марина знову приготувала сніданок – яєчню та бутерброди. Атмосфера за столом була ще більш обтяжливою, ніж увечері. Усі розуміли, що візит не вдався. Олександр, допиваючи каву, глянув на брата і сказав уже без звичної веселості: – Ну, Артеме, ми, мабуть, поїдемо. Не заважатимемо вам. Ліза… передай, щоб одужувала.

Артем ліниво потягнувся, з насолодою відчуваючи м’якість ліжка та суботній ранок. Поруч, пригрівшись, спала його дружина, Ліза, її темне волосся розсипалося по подушці. Ідилію порушив наполегливий дзвінок телефону на тумбочці. Артем насупився, подивився на екран і посміхнувся. “Мама”, – прошепотів…

Read More
– А знаєш, про що я сьогодні подумала? – Продовжила я. – Що нам бракує романтики. Може, сходимо завтра кудись? У те наше кафе, наприклад. Пам’ятаєш, як ми там святкували твоє підвищення? – Завтра? Не вийде. У мене зустріч із… е… з інвесторами.

– А знаєш, про що я сьогодні подумала? – Продовжила я. – Що нам бракує романтики. Може, сходимо завтра кудись? У те наше кафе, наприклад. Пам’ятаєш, як ми там святкували твоє підвищення? – Завтра? Не вийде. У мене зустріч із… е… з інвесторами.

– Дивись. А це не твій чоловік Ігор із білявкою? – спитала подруга, коли ми з нею сиділи за столиком у кафе. Я обернулася. І світ… завмер. Там біля вікна сидів мій чоловік. Мій Ігор, який сьогодні вранці перед тим,…

Read More
Діані було 33 і вона була самотня. Останні «серйозні» стосунки закінчилися чотири роки тому. Коханий, з яким вона планувала одружитися (і навіть почала вивчати каталоги весільних суконь), виявився одруженим і готувався ось-ось стати батьком. Після цього випадку Діана рік не могла спокійно дивитися на закохані пари, та й на чоловіків загалом. У кожному бачила зрадника і брехуна.

Діані було 33 і вона була самотня. Останні «серйозні» стосунки закінчилися чотири роки тому. Коханий, з яким вона планувала одружитися (і навіть почала вивчати каталоги весільних суконь), виявився одруженим і готувався ось-ось стати батьком. Після цього випадку Діана рік не могла спокійно дивитися на закохані пари, та й на чоловіків загалом. У кожному бачила зрадника і брехуна.

Діані було 33 і вона була самотня. Останні «серйозні» стосунки закінчилися чотири роки тому. Коханий, з яким вона планувала одружитися (і навіть почала вивчати каталоги весільних суконь), виявився одруженим і готувався ось-ось стати батьком. Після цього випадку Діана рік не…

Read More
Доводилося самій брати неоплачувані вихідні на роботі, щоб доглядати за ним, адже в перші дні будь-якої недуги він майже не вставав, а тепер увесь листок непрацездатності намагався відлежатися. Оксана майже ніколи не хворіла чи не скаржилася на здоров’я. А кому?

Доводилося самій брати неоплачувані вихідні на роботі, щоб доглядати за ним, адже в перші дні будь-якої недуги він майже не вставав, а тепер увесь листок непрацездатності намагався відлежатися. Оксана майже ніколи не хворіла чи не скаржилася на здоров’я. А кому?

— Де волочилася? У Катьки своєї? Усе ніяк не наговоритеся? Скільки років до неї бігаєш, язики вже мали б стесати наполовину, а ні! Усе одно бігаєш, — бурчав Сашко, лежачи на дивані та перемикаючи канали в телевізорі. — Сашко, ну…

Read More
Олег… Ти все знаєш. Я… Просто у нього нікого немає, тільки ти… Не кидай його. Благаю… Якщо погодишся, все у Олени. Всі документи… Все… Втомилася, йди…- Віра відвернулася до стіни і Олег вийшов. Вранці він поїхав зустрічати Юлю. Купивши квіти, чекав її біля виходу. Побачив здалеку її засмагле обличчя. Вона махала йому рукою і смішно підстрибувала. Обійняла за шию і засміялася тихо, щасливим сміхом…

Олег… Ти все знаєш. Я… Просто у нього нікого немає, тільки ти… Не кидай його. Благаю… Якщо погодишся, все у Олени. Всі документи… Все… Втомилася, йди…- Віра відвернулася до стіни і Олег вийшов. Вранці він поїхав зустрічати Юлю. Купивши квіти, чекав її біля виходу. Побачив здалеку її засмагле обличчя. Вона махала йому рукою і смішно підстрибувала. Обійняла за шию і засміялася тихо, щасливим сміхом…

-У сенсі залишилося місяця два? Це що, жарт такий? Олена, ти жартуєш?! Як так? Їй же тридцять років! Їй тридцять! Які два місяці? А Макс?… Олег говорив це, але всередині вже розумів, що це не жарт і тепер багато чого…

Read More
error: Content is protected !!