Ресторан, куди Станіслав запросив мене на другу зустріч, буквально дихав показною розкішшю: м’який напівморок, офіціанти, що ковзають між столами майже нечутно, наче тіні. Сам він ідеально вписувався в цю атмосферу — дорогий костюм, помітний годинник і та сама самовдоволена напівусмішка…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Зі своєю дружиною Ніною я в шлюбі прожив вже 20 років, та днями остаточно в ній розчарувався. Ми познайомились зовсім молодими, зустрічались не так довго, адже щиро покохали один одного. Весілля в нас було скромне, тихе, лише для найближчих. Адже й грошей багато ми не мали. Коли померла бабуся Ніни ми переїхали в її квартиру. Дуже тішились, що маємо власне житло. Я тоді якраз на роботу влаштувався на виробництво. Зарплату гарну отримував. Ніна ж працювала вихователькою в дитячому садку. Доволі скоро дружина завагітніла. У нас народилась донечка. Та я мріяв ще про сина, лишень кохана увесь час казала, що на двох дітей у нас бракує коштів. З кожним роком вона дедалі частіше скаржилась на те, що грошей бракує. Хоча я завжди віддавав їй все до копійки. З часом ми дедалі частіше сварилися через гроші. – Ти хочеш гарно харчуватись, пити пиво на вихідних, тоді шукай додатковий заробіток, або їдь за кордон! – стверджувала Ніна. Згодом дружина знайшла нову роботу в дорогому приватному дитячому садку. Вона почала значно більше заробляти. І це було дуже добре, адже два роки тому мене звільнили. Знайти роботу я не міг, адже мені 48 років, квиток на фронт забезпечено. А я маю чимало хронічних захворювань, що мені там робити. Тож два роки я займався хатніми справами, доки дружина ходила на роботу. Днями вона прийшла і сказала, що на свята стіл буде скромний, бо грошей бракує. Цьогоріч через кризу премію їй не дали.
Зі своєю дружиною Ніною я в шлюбі прожив вже 20 років, та днями остаточно в ній розчарувався. Ми познайомились зовсім молодими, зустрічались не так довго, адже щиро покохали один одного. Весілля в нас було скромне, тихе, лише для найближчих. Адже…
Read More
Єдиний син подає на мене до суду. Ні, це не безглуздий жарт. Просто хочу поділитися своєю історією. Отож, мені 60 років. Чоловіка Петра поховала 5 років тому, не стало через серце. Він і так досить довго хворів, ми стільки грошей витрачали на ліки та операції. Я навіть продала стару ділянку поля в селі, аби оплатити лікування. Однак, нічого не допомогло. Єдина моя розрада – син Олег та його донечка, Іринка. Дівчинка часто приїздила до мене на вихідні або ж на шкільні канікули. Ми гуляли у парку, ходили у кафе та у кіно. Я старалася купувати онучці бодай якісь подарунки – солодка шоколадка, розмальовка, іграшка м’якенька чи якась Барбі лялечка. Я так любила, коли онуця мене ніжно обіймала та цілувала. Зараз Іринці 20. Дуже красива та приваблива дівчина, зустрічається зі своїм одногрупником. Якось до мене зателефонував Олег. Голос у нього був, хоча досить такий схвильований, але він говорив чітко: – Мамо, тут така справа. Іра вагітна. Ми весілля не будемо робити. Тільки розпишемося. – Вітаю з поповненням, дідусю! То я тепер прабабуся, виходить?
Єдиний син подає на мене до суду. Ні, це не безглуздий жарт. Просто хочу поділитися своєю історією. Отож, мені 60 років. Чоловіка Петра поховала 5 років тому, не стало через серце. Він і так досить довго хворів, ми стільки грошей…
Read More
Я прожила з Михайлом 20 років у щасливому шлюбі. Хоча… Це я вважала, що у нас було все так добре і гарно. Є донька, дім над головою, повага, кохання. Михайло нормально заробляв, нам вистачало і на прожиття, і на розваги і на те, аби доньці дати гарне майбутнє. Але декілька місяців тому чоловік прийшов після роботи додому. Не привітався, не обіймав, а одразу пішов у нашу спальню та дістав валізу. – Ти кудись їдеш? У тебе відрядження? – Ні. Я йду від тебе, вибач. – Що? – Ну не можу я більше жити з тобою, чесно. Всі дні такі не цікаві, сірі. Нудно! А Ліда не така, з нею дуже весело, цікаво. Я не стала кидатися йому в ноги, просити залишитися. Просто мовчки зняла обручку та поставила на стіл. Але пішла у ванну, аби Михайло не бачив моїх сліз. Ні, я жінка горда та не буду за ним бігати. Якщо він вибрав молоду коханку – то нехай котиться до неї під три чорти. Тільки от на душі було дуже погано. Ніби на мене вилили цистерну багнюки та ще й посміялися…
Я прожила з Михайлом 20 років у щасливому шлюбі. Хоча… Це я вважала, що у нас було все так добре і гарно. Є донька, дім над головою, повага, кохання. Михайло нормально заробляв, нам вистачало і на прожиття, і на розваги і на…
Read More
Мій тато військовий. Він пішов захищати нас з перших днів повномасштабного вторгнення. Був у багатьох гарячих точках. Коли він приїжджав додому – це було справжнім святом. Мама завжди готувала його улюблені страви, ми грали в різні ігри, говорили та сміялись. Намагались разом поїхати кудись відпочити. Я вже заміжня, живу у сусідньому від батьків місті. Але як тато приїздить, то ми по кілька днів гостюємо у них. Пів року тому ми теж зібрались усі разом, але з іншого приводу – тата не стало. Він не повернувся з виконання бойового завдання. За тиждень після загибелі, його привезли додому. Похорон був важкий. Мама гірко плакала, та просила тата не покидати її. Могила всіяна квітами, і всі, хто був говорили про тата лише хороше. Такою він був людиною, що ніколи не відмовить у допомозі, щирий та добрий. Ніколи не забуду один момент – після поховання до могили тата прилетів білий голуб, покружляв трохи і зник, ніби його й не було.
Мій тато військовий. Він пішов захищати нас з перших днів повномасштабного вторгнення. Був у багатьох гарячих точках. Коли він приїжджав додому – це було справжнім святом. Мама завжди готувала його улюблені страви, ми грали в різні ігри, говорили та сміялись….
Read More
Невістка вимагає від мене, аби переписала квартиру на її сина, але у мене є й інші онуки. Маю двох дорослих дітей. Донька з чоловіком живе в Києві в двокімнатній квартирі. Виховують двох доньок, вони ще школярки. Рідко їх бачу, бо місто, де живу у 600 кілометрах від Києва. Син Василь з невісткою живуть ближче, за 40 кілометрів від мене. У них єдиний син. Мають власний дім, який скоріше нагадує замок. Василь його фактично сам збудував, бо він все ремонтами займається, от і старався для сім’ї. Та і я, чим могла доньці з сином допомагала. Зараз я лишилась сама в трикімнатній квартирі, немає до кого обізватись і кому води подати. Чоловіка не стало 8 років тому. У мене самої здоров’я стало погіршуватись: ноги дуже крутить і тиск стрибає. Живу на 5 поверсі, в будинку ліфта немає, то важко спускатись і підійматись по сходах. Більшу частину часу сиджу в квартирі. То почала сина просити, щоб мене до себе забрали. У них дім великий, то я заважати не буду. Василь ніби й не проти був, а от невістка відразу умову поставила. – Як хочете жити у нас, то перепишіть на нашого сина свою квартиру, щоб він був єдиним власником – заявила Катя.
Невістка вимагає від мене, аби переписала квартиру на її сина, але у мене є й інші онуки. Маю двох дорослих дітей. Донька з чоловіком живе в Києві в двокімнатній квартирі. Виховують двох доньок, вони ще школярки. Рідко їх бачу, бо…
Read More
Впевнена, що такого ви ще не бачили, хіба що подорожували в Закарпатській області. За життя вже склалося уявлення про село, однак це точно не про цю місцевість. Тут ви не побачите невеличку хату, великий сал, город чи сараї. Нижня Апша – село, яке розвіяло всі стереотипи. Саме так живуть люди в поселені, недалеко від українсько-румунського кордону. 1. Одне з найбагатших сіл України 2. Архітектура села більше нагадує європейські вулички 3. Чим дальше від центру, тим розкішніші будівлі 4. У Нижній Апші взагалі немає будинків на один поверх 5. Мешканці цього села завжди хочуть мати кращий будинок, ніж в сусіда, хоча б на одну цеглинку…
Впевнена, що такого ви ще не бачили, хіба що подорожували в Закарпатській області. За життя вже склалося уявлення про село, однак це точно не про цю місцевість. Тут ви не побачите невеличку хату, великий сал, город чи сараї. Нижня Апша…
Read More
Моя мама доводить мене до сказу. Усе життя була нормальною людиною. Жила з татом, не просто їй було, в нього характер важкий. Але нічого, в кожного ж свої вади. Але рік тому тата не стало. Я тоді вирішила маму до нас забрати. Не хотіла, щоб вона сама залишалась. Мене відразу здивувала її поведінка. Ненька зовсім не горювала. Натомість розправила крила, оновила гардероб, змінила імідж. Ходить тепер в спортивному, вся така сучасна. А їй на хвильку 67! – Мамо, що з тобою сталося? Наче підмінили. – Я лишень тепер відчула, що ще жива, розумієш? – А хіба тато не давав жити? – Багато ти що, дитино, не знаєш. Важко мені з ним було. Але Бог дав мені шанс ще насолодитися цим світом.
Моя мама доводить мене до сказу. Усе життя була нормальною людиною. Жила з татом, не просто їй було, в нього характер важкий. Але нічого, в кожного ж свої вади. Але рік тому тата не стало. Я тоді вирішила маму до…
Read More
Вже рік я не спілкуюсь з ненькою і це мене страшенно засмучує. Та забути її слова не можу. Усе своє життя я потерпала через те, що мама любила більше молодшу сестру. Каріна в нас зіркою була, вміла увагу привернути, охоче домашні концерти влаштовувала та й в школі була першою красунею. А я була татовою донечкою. Така ж спокійна і замкнена в собі. Ненька завжди казала: – Нічого ти не досягнеш з таким характером. Сидітимеш без грошей, як твій тато. Насправді мій батько був хорошою людиною. Він працював, не пив, не гуляв. Та заробляти багато не вмів, ну не така він людина. Коли ж мені було 10, мама його вигнала. А нам навіть бачитися з ним заборонила. Тож слова про схожість з татом були своєрідною образою. Я мріяла покинути дім, поїхати на навчання. З сестрою також спільну мову не знаходила. Навіть коли ми десь зустрічались в присутності сторонніх, вона вдавала, що ми чужі. Тож я ні на мить не жалкувала, коли їхала геть. Роки минали. Сестра вийшла заміж і народила трьох дітей. Я ж працювала мало не цілодобово. Та особисте життя якось не складало. Лише один раз мала серйозні стосунки і збиралась заміж. Проте не склалося, в моїй голові завжди лунав голос мами, котра казала, що я ніколи не буду щасливою.
Вже рік я не спілкуюсь з ненькою і це мене страшенно засмучує. Та забути її слова не можу. Усе своє життя я потерпала через те, що мама любила більше молодшу сестру. Каріна в нас зіркою була, вміла увагу привернути, охоче…
Read More
Моя кума вже років 20 на заробітках в Іспанії. І досить довго кликала мене у гості. Ще й заманювала грішми. Я сама працюю на пекарні та отримую тільки 6 тисяч на місяць. А Василина мені розповідала, що в Барселоні зароблятиму в рази більше. Ну і я вирішила все-таки спробувати знайти щастя в Іспанії. Свою однушку вирішила здавати в оренду молодій парі, домовилися суто за 4 тисячі гривень та комуналку. Люди охайні, ввічливі, приємні у спілкуванні. Я просто не хотіла залишати квартиру, аби її ще не пограбували на час відсутності. Діти жили окремо. Старша донька подалася до Києва після закінчення школи, а молодший син отримав декілька років тому роботу в Одесі та перевіз родину туди. Я хотіла ті гроші з Іспанії відкласти собі на “чорний день”. До пекарні я ще встигну повернутися, там невеличке виробництво і потрібні завжди працівники на зміни. Дітям я одразу сказала, що ці гроші заробляю на власні потреби. Тим паче, у них є роботи, отримують нормальні зарплати. Кума Василина мене зустріла на вокзалі, заселили до себе. Це був типу гуртожиток для заробітчанок, де в кімнаті жило по 2 людей. Я пішла працювати на цех, фасувала морепродукти, які потім відвозили у супермаркети на продаж. Хоча Іспанія – це така спекотна країна, але на заводі було досить прохолодно, я носила курточку та дві пари шкарпеток, аби не простудитися. Однак, десь 2 місяці тому донька Світлана розлучилася зі своїм чоловіком. Він прогнав її та дітей геть. Тому я попросила квартирантів переїхати, бо Світлана повернулася додому.
Моя кума вже років 20 на заробітках в Іспанії. І досить довго кликала мене у гості. Ще й заманювала грішми. Я сама працюю на пекарні та отримую тільки 6 тисяч на місяць. А Василина мені розповідала, що в Барселоні зароблятиму…
Read More