— Ви — пережиток минулого! Вам пора на смітник! — вигукнув мені юний начальник. За хвилину він був готовий крізь землю провалитися від моєї відповіді!… Хочу сьогодні розповісти вам одну історію, яка трапилася не так давно, але яку я, мабуть, не забуду ніколи.

— Ви — пережиток минулого! Вам пора на смітник! — вигукнув мені юний начальник. За хвилину він був готовий крізь землю провалитися від моєї відповіді!… Хочу сьогодні розповісти вам одну історію, яка трапилася не так давно, але яку я, мабуть, не забуду ніколи.

Хочу сьогодні розповісти вам одну історію, яка трапилася не так давно, але яку я, мабуть, не забуду ніколи. Це історія про те, як іноді один-єдиний вчинок, зроблений з холодною головою, може прозвучати гучніше за найшаленіші крики. Отже, уявіть собі картину:…

Read More
Даша приїхала додому раніше з гостинцями від батьків. Вона хотіла зробити чоловіку сюрприз, але Іван замість теплої зустрічі відправив жінку в магазин. Наслідки були неочікуваними. Важка сумка так відтягнула плече, що Даша мимоволі скрикнула. Її турбував поперек — за останні два місяці він став її постійним супутником. Вона обережно опустила баули на щербатий асфальт зупинки.

Даша приїхала додому раніше з гостинцями від батьків. Вона хотіла зробити чоловіку сюрприз, але Іван замість теплої зустрічі відправив жінку в магазин. Наслідки були неочікуваними. Важка сумка так відтягнула плече, що Даша мимоволі скрикнула. Її турбував поперек — за останні два місяці він став її постійним супутником. Вона обережно опустила баули на щербатий асфальт зупинки.

Даша приїхала додому раніше з гостинцями від батьків. Вона хотіла зробити чоловіку сюрприз, але Іван замість теплої зустрічі відправив жінку в магазин. Наслідки були неочікуваними. Важка сумка так відтягнула плече, що Даша мимоволі скрикнула. Її турбував поперек — за останні…

Read More
Вітя, що будемо робити? Занадто рано. Анечці третій рік пішов, тільки відмовилася від памперсів. Та й я не встигла відпочити. З одного декрету в інший, — засмучувалася Тетяна. — Анечка ще маленька, на руки проситься. Як я з животом буду її підіймати? Нас стане четверо, а працюєш ти один. Може, почекаємо з другою дитиною? — запитала Тетяна і сама злякалася своїх слів.

Вітя, що будемо робити? Занадто рано. Анечці третій рік пішов, тільки відмовилася від памперсів. Та й я не встигла відпочити. З одного декрету в інший, — засмучувалася Тетяна. — Анечка ще маленька, на руки проситься. Як я з животом буду її підіймати? Нас стане четверо, а працюєш ти один. Може, почекаємо з другою дитиною? — запитала Тетяна і сама злякалася своїх слів.

— Вітя, що будемо робити? Занадто рано. Анечці третій рік пішов, тільки відмовилася від памперсів. Та й я не встигла відпочити. З одного декрету в інший, — засмучувалася Тетяна. — Анечка ще маленька, на руки проситься. Як я з животом…

Read More
Шановні жіночки-невісточки, якщо вам не подобаються наші свекрухи – то шукайте щастя на заробітках!  Повірте, тут я дійсно зрозуміла, що на світі є адекватні свекрухи. Просто живуть точно не в Україні. І я знаю, про що говорю, бо маю з чим порівняти. Наші українські свекрухи просто не рівня іншим!

Шановні жіночки-невісточки, якщо вам не подобаються наші свекрухи – то шукайте щастя на заробітках! Повірте, тут я дійсно зрозуміла, що на світі є адекватні свекрухи. Просто живуть точно не в Україні. І я знаю, про що говорю, бо маю з чим порівняти. Наші українські свекрухи просто не рівня іншим!

Шановні українки, якщо вам не подобаються наші свекрухи – то шукайте щастя на заробітках! Повірте, тут я дійсно зрозуміла, що на світі є адекватні свекрухи. Просто живуть в Німеччині. Я розлучена, вже 5 років самотужки виховую доньку. Вийшла заміж рано,…

Read More
Він кинув її сумку прямо на поріг. З неї висипалися таблетки — Марина працювала медсестрою, завжди носила запас із собою. — Все, — сказав він. — Збирайся і вимітайся. Вона стояла в передпокої, ще в чорній сукні з поминок, і не могла дихати. — Вітя, почекай… — Дванадцять років, Марино. Дванадцять років я чекав. Думав, твоя бабуся хоч щось залишить, щоб ми з цієї нори вилізли. А що вона зробила? Твоєму братові квартиру в центрі відписала, сімдесят два метри. А тобі? Розвалюху в глушині, яку навіть бомжі не захочуть!

Він кинув її сумку прямо на поріг. З неї висипалися таблетки — Марина працювала медсестрою, завжди носила запас із собою. — Все, — сказав він. — Збирайся і вимітайся. Вона стояла в передпокої, ще в чорній сукні з поминок, і не могла дихати. — Вітя, почекай… — Дванадцять років, Марино. Дванадцять років я чекав. Думав, твоя бабуся хоч щось залишить, щоб ми з цієї нори вилізли. А що вона зробила? Твоєму братові квартиру в центрі відписала, сімдесят два метри. А тобі? Розвалюху в глушині, яку навіть бомжі не захочуть!

Віктор кинув її сумку прямо на поріг. З неї висипалися таблетки — Марина працювала медсестрою, завжди носила запас із собою. — Все, — сказав він. — Збирайся і вимітайся. Вона стояла в передпокої, ще в чорній сукні з поминок, і…

Read More
— Тебе це не обходить! — огризнувся до мене Юрій. — Вічно пхаєш свого носа у чужі справи. З однією людиною на світі в мене були такі паскудні стосунки –  рідний брат. Він завжди гостро сприймав всі мої зауваження. Бо звик сидіти на шиї в батьків та користуватися їх добром. Але потім його нахабна поведінка вже чисто перейшла всі межі та я вирішила провчити Юрка!

— Тебе це не обходить! — огризнувся до мене Юрій. — Вічно пхаєш свого носа у чужі справи. З однією людиною на світі в мене були такі паскудні стосунки – рідний брат. Він завжди гостро сприймав всі мої зауваження. Бо звик сидіти на шиї в батьків та користуватися їх добром. Але потім його нахабна поведінка вже чисто перейшла всі межі та я вирішила провчити Юрка!

Я завжди допомагала своїй сім’ї. Після навчання я одразу отримала гарну роботу, тому питання грошей для мене ніколи не було проблемою. Я могла забезпечити не тільки себе та своїх дітей, а й допомагати батькам. В нас завжди були хороші стосунки,…

Read More
Ірина поверталася з роботи в поганому настрої. А чому радіти? Сьогодні тридцять перше грудня, всі готуються до Нового року, нарізають салатики, передчуваючи веселе застілля в колі близьких чи друзів… А їй доведеться зустрічати Новий рік на самоті, та ще й посеред коробок і безладу…

Ірина поверталася з роботи в поганому настрої. А чому радіти? Сьогодні тридцять перше грудня, всі готуються до Нового року, нарізають салатики, передчуваючи веселе застілля в колі близьких чи друзів… А їй доведеться зустрічати Новий рік на самоті, та ще й посеред коробок і безладу…

Два місяці тому Ірина розлучилася із чоловіком після десяти років щасливого, як їй здавалося, шлюбу. Але виявилося, що здавалося, бо навряд чи можна назвати щасливим шлюб, у якому чоловік не зберігає вірності своїй другій половині. Саме так і було. Ось…

Read More
Ну що, приїхали, пани? — голос матері розрізав тишу спекотного полудня, як тільки джип сина показався біля хвіртки. — Знову з торбами, але без совісті? Артем виліз із машини, відчуваючи, як сорочка миттєво прилипає до спини. За ним повільно вийшла Оксана, його дружина, притискаючи до себе великий термопакет із написом «М’ясна лавка».

Ну що, приїхали, пани? — голос матері розрізав тишу спекотного полудня, як тільки джип сина показався біля хвіртки. — Знову з торбами, але без совісті? Артем виліз із машини, відчуваючи, як сорочка миттєво прилипає до спини. За ним повільно вийшла Оксана, його дружина, притискаючи до себе великий термопакет із написом «М’ясна лавка».

 — Мамо, ну навіщо цей тон? — зітхнув Артем. — Ми ж домовилися: вихідні, природа, сімейний відпочинок. Навіть дичину взяли особливу, у маринаді. — Відпочинок? — Ганна Степанівна зробила крок уперед. — Ви тут відпочиваєте вже три місяці поспіль. Щосуботи…

Read More
Після 15-ти років заробітків я повернулася нарешті додому. Ще й привезла чимало грошеняток. Однак, не збираюся ці гроші ділити між дітьми – все до копійки подарую тільки синові та невістці.  Думаєте, я така погана мати, раз інших дітей обділяю?! Ну, нічого, зате буде їм урок на все життя!

Після 15-ти років заробітків я повернулася нарешті додому. Ще й привезла чимало грошеняток. Однак, не збираюся ці гроші ділити між дітьми – все до копійки подарую тільки синові та невістці. Думаєте, я така погана мати, раз інших дітей обділяю?! Ну, нічого, зате буде їм урок на все життя!

Мені одній довелось ставити на ноги чотирьох дітей. Чоловік покинув нас, знайшовши іншу сім’ю, а про своїх дітей забув. А одній матері на зарплату в Україні виховати чотирьох дітей майже неможливо. Тому я поїхала в Іспанію заробляти гроші. Найменшому Юрі…

Read More
Мій чоловік мене поkинув і пішов до іншої жінки. Напевно, ви думаєте, що я nлачу. Ні, не nлачу. Моєму колиաньому чоловікові 60 років, а мені – 58. Я сиділа та думала. І зрозуміла щось важливе: за всі ці роки я жила неправильно. Мене часто питають: чи є чоловік у моєму житті. Мені не хочеться заводити нові стосунки. Моєю найбільшою nомилкою було те, що я не любила себе. Я дбала про чоловіка, про дітей, доглядала їх. Хотіла бути гарною дружиною. Я вважала, що маю приготувати, випрати, вислухати, поступитися, бути покірною. Але я nомилилася: це нікому не потрібно.

Мій чоловік мене поkинув і пішов до іншої жінки. Напевно, ви думаєте, що я nлачу. Ні, не nлачу. Моєму колиաньому чоловікові 60 років, а мені – 58. Я сиділа та думала. І зрозуміла щось важливе: за всі ці роки я жила неправильно. Мене часто питають: чи є чоловік у моєму житті. Мені не хочеться заводити нові стосунки. Моєю найбільшою nомилкою було те, що я не любила себе. Я дбала про чоловіка, про дітей, доглядала їх. Хотіла бути гарною дружиною. Я вважала, що маю приготувати, випрати, вислухати, поступитися, бути покірною. Але я nомилилася: це нікому не потрібно.

Мій чоловік мене поkинув і пішов до іншої жінки. Напевно, ви думаєте, що я nлачу. Ні, не nлачу. Моєму колиաньому чоловікові 60 років, а мені – 58. Я сиділа та думала. І зрозуміла щось важливе: за всі ці роки я…

Read More
error: Content is protected !!