Ніколи я не планувала на заробітки їхати. Мала гарну роботу, мене поважали люди. А в Італії ким я мала бути – прибиральницею і доглядальницею?
Трималась я довго, та потім мій вже дорослий син вліз в борги, а ще покинув дружину з онуком. Донька закінчувала школу і також потребувала фінансів. А чоловік мій лише казав, що це не його клопіт і діти мають самотужки свої проблеми вирішувати.
Тож мені довелося вирушити за кордон. Спочатку я не могла знайти роботу, змінила кілька місць, та врешті все вдалося. Почала додому гроші висилати. Поступово я допомогла синові повернути борги, а тоді й онукові з колишньою невісткою стала допомагати, ще й донечці давала на навчання і життя. Через це все мені майже не вдавалося відкладати кошти. На себе взагалі не витрачала. Лиш на дрібниці всілякі.
Діти увесь час щось просили, я ж ніколи не відмовляла, все ж заради них і поїхала. Згодом ще й чоловікові трохи вислала, аби бодай сантехніку замінив і косметичний ремонт зробив. Тішилась, що хоч якийсь затишок вдома буде. Та чоловік увесь час наполягав, аи я повернулася:
– Як я можу? Як наші діти житимуть?
– Впораються! Вони мають вчитись долати свої проблеми самі.
Та я все не наважувалась. І ось цьогоріч приїхала у відпустку, привезла 4800 євро. Це все, що мені вдалося відкласти, бо ж постійно дітям висилала кошти.
Коли ж всі зібралися, діти приїхали, син відразу заявив:
– Ну, що, показуй, скільки привезла.
Я чесно винесла гроші.
– І що, це все? Чого так мало?
– Я ж вам все висилала.
– Я рахував, тут однаково мало бути більше. Чи ти хочеш нас обманути?
Від цих звинувачень мені так ніяково стало. Я, наче школярка, стояла і слухала все це. Не знала, що й казати. А от чоловік мій не витримав. Раптом він встав і закричав.
– Ану геть з мого дому і щоб я вас тут більше не бачив! Невдячні! Як вам совісті вистачає! Ні копійки більше не отримаєте!
– Та що ти таке кажеш? – втрутилась я.
– Те й кажу, даватимеш ще гроші – ми посваримось. Ти й так достатньо зробила для цих нахаб.
Він їх просто випхав і хоче, щоб я більше нікуди не їхала. Я не хотіла сваритись з дітьми, утім зовсім не знаю, як далі бути. Порадьте, що робити?