Мій чоловік Микола з багатодітної сім’ї. Він – в родині наймолодший. Моїй свекрусі – Галині Іванівні – 72 роки. Живе вона одна: просто ніхто з невісток не погоджується з нею жити. Свекруха будь-яку людину виведе з себе своїми порадами і нескінченними моралями. Тому свекруха просто ходить в гості до своїх дітей і вчить їх життя.
Природно, приходить вона і до нас. Її візити, а іноді навіть з ночівлею – перетворюються для мене просто в пекло на землі. Вона весь час дає мені дурні, а часом просто божевільні поради.
Ми з Миколою живемо не дуже багато. У нас кредит і іпотека, двоє дітей. Але чоловік добре заробляє, я теж. Крім цього у кожного з нас є ще і підробіток. У нас нормально з грошима, нам не треба на всьому економити. Живемо ми не шикарно, але і над кожною копійкою теж не трясемося. Так як живемо ми, живе безліч сімей зараз.
Але вимоги і поради моєї свекрухи часом доходять просто до абсурду. Коли вона побачила, що викидаю у смітник целофанові пакети, то у неї ледь інфаркт не стався. Вона почала вимагати, щоб я всі пакетики прала, сушила і дбайливо складала в шафу. Вона не дозволяє мені купувати миючий засіб для посуду: вимагає, щоб я розводила в баночці господарське мило і цим мила посуд!
Свекруха забороняє мені часто користуватися пральною машинкою: вимагає, щоб я прала вручну: треба економити електроенергію. Ми, що в кам’яному столітті живемо, щоб я прала все вручну ?!
Вона забороняє мені купувати зелень тільки для прикраси салатів. Всі каші я повинна варити тільки на воді. У суп або борщ треба класти менше м’яса. А краще взагалі покласти курячий кубик – і все: буде дуже навіть смачно. Свекруха не дозволяє мені смажити чебуреки, які вся наша сім’я просто обожнює: на них треба багато м’яса і рослинної олії.
Варити бульйони з великою кількістю м’яса – це взагалі неподобство: треба класти туди більше макаронів, так буде ситніше. А ось в котлети треба класти якомога більше хліба – щоб котлет виходило побільше.