Прогулюючись лісом я побачив лежачого вовка, я зразу зрозумів,що щось з ним не так.
Звір був худющий, не рухався і поводився надто спокійно, підійшовши ближче я побачив, що передні лапки його попали капкан.
Я не побоявся і вирішив забрати маленьке вовченя додому, звір був настільки беззсилим, що навіть не подав жодного звуку.
Було не зрозуміло скільки часу вовк пробув в капкані.
Звір пробув місяць в лікаря на лікуванні.
Також вовк дуже звик до мене і навіть не боявся мого внука, який часто приїздив на вихідні.
Я дав йому ім’я — Сірий.
Одного разу вовк зник, звірячі інстинкти взяли вверх і він втік в ліс.
Я думав, що вже ніколи не побачу його.
Але одного дня, сталось нечуване, мій внук грався завжди біля дому не встиг я відійти на кілька хвилин, як він зник.
Я обушукав кожну стежинку, обшукав кожну місцинку в лісі, я був врозпачі.
Все село впродовж ночі помагало знайти маленького Макарчика.
На ранок я повернувся до своєї хатинки з надією, що можливо внук повернувся, але це було не так.
Сівши на хвильку, огорнений жахом, я почув звуки і зразу зрозумів, що до мене наближається не людина, це був Сірий.
Замість тогощоб нападати, він почав подавати знаки, коли я почав за ним іти він почав вести мене гущами лісу, і прийшовши на місце я почув шорох, з-за великого дерева вибіг заплаканий і переляканий Макар.
Я був здивований, настільки, що не міг промовити ні слова.
По словам Макара вовк охороняв його, постійно був поруч і навіть грів вночі.
Фото ілюстративне.