Іноді ми випускаємо з уваги важливі речі, не розуміючи, що те, що ми бачимо, – це тільки одна сторона медалі і є інші способи поглянути на ситуацію. Стакан може бути наполовину порожнім або наполовину повним залежно від того, як ми дивимося на нього. У такі моменти, погляд дитини, може дозволити нам побачити справжню ситуацію.
Як приклад візьмемо таку історію.
Одного разу дуже багатий батько взяв свого сина в поїздку по країні з єдиною метою показати синові, як це бути бідним. Кілька днів і ночей вони провели на фермі, яка належала дуже бідній сім’ї.
Після повернення з поїздки батько запитав сина, як йому сподобалася поїздка. «Все було чудово, тату, – відповів син.
«Ти бачив, як можуть бути бідні люди?», – запитав батько.
«О, так», – сказав син.
«Отже, що ти дізнався з поїздки?» – запитав батько.
Син відповів: «Я побачив, що у нас є одна собака, а у них чотири. У нас є басейн, який сягає середини нашого саду, а у них є струмок, у якого немає кінця. Ми використовуємо ліхтарі в нашому саду для освітлення, а у них є зірки. Наш внутрішній дворик виходить на передній двір, а у них є весь горизонт.
У нас є невелика ділянка землі, на якому можна жити, а у них є поля, що виходять за межі нашого поля зору. У нас є слуги, які служать нам, але вони служать іншим.
Ми купуємо нашу їжу, але вони вирощують її. У нас є паркан навколо нашої власності, щоб захистити нас, а у них є друзі, щоб захистити їх. Батько хлопчика втратив дар мови. Тоді його син додав: «Це показало мені, наскільки ми бідні».
Занадто часто ми забуваємо, що у нас є, і концентруємося на тому, чого у нас немає. Те, що є нікчемним об’єктом однієї людини, – для іншої людини справжній дар. Все залежить від того, як ми сприймаємо наше життя!