Ми з Володею разом багато років. Є син, квартира, робота, звичайне сімейне життя як у багатьох українських родинах. Я не скажу, що ми жили ідеально, але й великої біди не чекала.
Того ранку я, як і завжди, прокинулася, почалапала на кухню готувати сніданок. Поки варилася кава, то вирішила перевірити пошту по роботі.
І тут бачу листа від якоїсь Оксани. Із перших рядків у мене аж руки похололи:
“Добрий день. Ви мене не знаєте, а я про Вас чула вже сто разів. Я коханка Володі. Ми давно разом, просто він приховував це, щоб не руйнувати Вашу сім’ю”.
Я читала далі, і мене просто трусило. Та нахаба ще й написала, що він кохає її, а не мене. Що я “сорокарічна тітка”, яка запустила себе, а вона молода, красива і яскрава.
Сиджу на кухні, дивлюся в екран і не можу зрозуміти, що болить більше – сама зрада чи те, як ця жінка вирішила мене принизити.
І тут у мене в голові щось клацнуло. Я подумала: якщо вже полізла в мою сім’ю, то нехай побачить, що не на ту напала.
Присунула ноутбук ближче і почала писати відповідь. Написала їй спокійно, навіть чемно:
“Люба Оксано, дякую за такий чудовий відгук про мого чоловіка. Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що я про Вас нічого не знаю. Я давно підбирала Володі доглядальницю на майбутнє, бо дуже хвора і мені залишилося недовго”.
Далі я пішла ще жорсткіше.
“Володя дуже вередливий щодо їжі. Якщо приготували борщ – то завтра він не буде його їсти і може вилити навіть в унітаз. Також треба уважно готувати салати – під лінійку, кубик до кубика.
Також хочу додати, що у нас кредит на квартиру, машину та деяку техніку. Зарплати чоловіка не вистачає на оплату, тому згодом ця відповідальність перейде на вас. Інакше банк забере квартиру та машину і ви опинитеся на вулиці”
Звісно, це була брехня. Ніяких кредитів та боргів у нас нема. Але у такій битві з коханкою всі методи на руку.
Ще й додала: “Реквізити банку надішлю в наступному листі. Ви ж кохаєте Володю, значить, не кинете його з дитиною і боргами”.
Тоді всі пазлики наче склалися до купи. У Володі дуже часто були “відрядження” до Києва, Львова та інших міст на пару днів чи навіть тиждень. Та тепер я зрозуміла, що це була не робота, а просто розваги з коханкою.
Я тільки натиснула “відправити”, як пішла пити каву зі спокійною душею. Не встигла навіть тарілки скласти, як ноутбук дзенькнув. Відповідь прилетіла за хвилину.
“Щиро співчуваю, але можете навіть не розраховувати, що я візьму на себе дитину і борги. Знайшли дурну. Я завтра ж порву з Володею. Розбирайтеся самі”.
Я тоді так гірко засміялася, що сама себе злякалася. На душі було так радісно, що ладна запалювати салют і співати!
Увечері Володя повернувся додому. Зайшов тихий, навіть якийсь підозріло лагідний. Ще й з букетом улюблених троянд і пляшкою дорогого шампанського. Нахилився до мене і каже:
– Кохана, я вдома. Всі відрядження скасував на найближчі місяці. Хочу бути з тобою.
Я подивилася на нього і ледве стрималася, щоб не вліпити йому все в обличчя.
Але я промовчала. Лише усміхнулася краєм рота і відвернулася до стіни. Він, мабуть, подумав, що все добре, а в мене всередині все кипіло.
Наступного дня я ще раз перечитала обидва листи. І мені стало гидко. Не тільки через неї. Через нього теж. Бо чужа жінка не могла б так нахабно писати, якби мій чоловік сам не дав їй на це права.
Тепер живу з цим знанням. Суперницю я швидко прибрала, але чоловік від цього святим не став. І я досі не знаю, що гірше: викрити зраду чи мовчки жити далі поруч із людиною, яка тебе зрадила.
Скажіть чесно, як би ви вчинили на моєму місці: вигнали б чоловіка одразу чи теж спочатку провчили б коханку, а вже потім думали, що робити з шлюбом?