Я мав все, про що може мріяти чоловік. Прекрасну дружину, квартиру, бізнес, дорослу доньку. Ми прожили у шлюбі 27 років. Все було чудово. Олена гарна господиня і надійна підтримка.
Ми завжди мріяли про велику родину, та Господь дав нам лише одну донечку. Настя зростала розумницею, займалась спортом і танцями. В 17 років вона вступила в інститут і незабаром познайомила нас зі своєю подругою Тетяною. Дуже яскравою та гарною дівчиною.
Відтоді Таня дуже часто з’являлась в нашому домі. А коли розпочався карантин донька попросила.
– А можна Таня в нас поживе поки. Бо їй додому далеко, а нам треба все ж навчатись!
Звісно ми погодились. Дружина робила все, аби дівчата мали гарні умови. Вона готувала їм корисну їжу, прибирала, прала речі. Та якось ми усі разом поїхали на відпочинок у гори. Там Таня вперше й продемонструвала мені свої почуття.
– Вашій Олені дуже пощастило. Ви не чоловік, а мрія! Мені завжди такі подобались.
Спочатку я вдавав, що нічого не помічаю. А тоді закохався і все. Почуття виявились сильнішими за здоровий глузд. Пів року ми усе приховували. А тоді дізналась донька. Вона страшенно розлютилась.
– Я не скажу мамі, якщо ти негайно це припиниш.
– Не можу.
Тож Олена дізналась і ми розлучились. Я побрався з Тетяною. Перші кілька місяців ми насолоджувались життям. Мене тоді й не хвилювало, що донька більше не хоче мене знати.
Моя нова дружина зовсім не хотіла готувати й прибирати. Та вона була гарна і я охоче все робив сам. Та рік тому мене мобілізували. А пів року я дістав важке поранення. І коли я був ще в госпіталі – Тетяна подзвонила.
– Я не буду тебе доглядати. Вже подала на розлучення. Я надто молода для всього цього.
Вона навіть не приїхала мене провідати. Таким самотнім я ще не почувався. Написав донечці. Та вона відповіла, що так мені й треба.
Я не знаю, як бути далі. Невже нічого не можна змінити? А може я одужаю і Таня повернеться?