Я боялася, щоб донька не повторила мою долю. З чоловіком Антоном розлучилася ще 10 років тому. Він пив, крав гроші, раз навіть підняв на мене руку та я замащувала синяки тоналкою. Влітку ходила у довгих джинсах та носила великі сонцезахисні окуляри.
Наважилася на розлучення, коли Антон на п’яну голову штовхнув Маринку зі всієї сили на підлогу і вона вдарилася об стіл. Тоді побачила на лінолеумі декілька капельок крові.
Зараз я диву окремо у невеликій однокімнатній квартирі, чоловік сидить за крадіжку. З другом вночі заліз до якогось чоловіка, а той виявився майором поліції. Дали йому років 10 точно.
За цей час я переїхала до іншого міста, знайшла роботу у Львові. Тим паче, донька сама хотіла сюди переїжджати на вступ. Тому ми разом тіснилися у невеликій квартирі.
– Знаєш, мамо, я вийду заміж тільки за чоловіка, у якого є багато грошей! – раз сказала мені Марина. Я тільки посміялася.
Рік тому зіграли весілля – наречений Вадим, хороший чоловік, місцевий, його батьки дуже приємні люди. Вони подарували молодятам квартиру. А ще мали невеликий бізнес, перевозили фурами овочі та фрукти з Європи.
Спершу у родині доньки все було добре. Однак, Вадим працював на батька та часто їздив у далекі рейси до Іспанії, Португалії, Німеччини. Тому Марина залишалася сама місяць, а то й більше.
Через таке у них почалися сварки. Донька могла серед ночі приїхати до мене у сльозах та жалітися, що Вадим не приділяє їй достатньо часу. Так і сталося два тижні тому.
Неділя, ранок. Я хотіла піти до церкви, а потім прогулятися у парку. Але прокинулася не від будильника, а від “гуп-гуп” у двері. На порозі стояла донька.
– Він знову за своє! – плаче Марина.
Провела її на кухню, заварила кави, щоб не дрімати на ходу,
– Він сказав, що знову їде у рейс. І цього разу на 2 місяці, бо так сказав його тато. Ну він якийсь ненормальний чи що? Здається, що то свекор хоче нас розлучити. Чому не можна знайти нормальну роботу в місті. Ні, треба мене залишити та кататися по Європі.
– Доню, але ж ти розумієш, що він так жертвує заради родини. От ти хотіла нову машину купити – Вадим тобі грошей дав. Цього літа їздили відпочивати у Єгипет, а Новий Рік зустрічали у Парижі. Ти краще сама попрацюй, щоб відчути, як ці гроші важко даються.
– То ти думаєш, що я так меркантильна жінка? Ну дякую, заспокоїла. Теж мені, мати називається!
Марина піднялася та фіруєю вибігла з квартири. Навіть кави не випила.
Чесно кажучи, я досі не розумію, чим образила доньку. Хіба я сказала щось погане про неї чи Вадима?
На вашу думку, хто не правий у такій ситуації? Варто матері зробити перший крок на примирення?