— Народжуватимете?
Віра промовчала.
Сорок два роки, четверта дитина, яка була їй зовсім не потрібна. Грошей обмаль, тягнуть від зарплати до зарплати.
Старші ще навчаються, молодша тільки піде до школи, теж треба і сарафан, і блузку, і новий ранець, не кажучи вже про зошити-книжки… А тут такий подарунок!
“Пораджуся з чоловіком, – вирішила вона, – що він скаже”.
— Я була у лікаря, — сказала Віра за вечерею.
– Так, вагітність є. Шість тижнів.
Чоловік перестав жувати, відклав вилку.
— Ну, що робити, давай народжувати. Добре буде: два хлопчики та дві дівчинки. Повний комплект.
– Комплект! А жити на що будемо?
Вона виклала йому про старших, про молодшу, якій бог знає скільки всього треба, і все більше зміцнилася в думці, що народжувати при такому становищі, в такому віці — просто безумство.
— Здаватиму аналізи на аборт.
Коли було здано всі аналізи, Віра впала духом.
Шкода було маленького чоловічка, який зростав у неї в животі. Напевно, це дівчинка… біленька, гарненька, бешкетна.
До жіночої консультації Віра їхала трамваєм у штовханини і тисняві. На зупинку не вийшла, а вивалилася. І тут з її плеча впав якийсь ремінець, вона й не зрозуміла спочатку, звідки він узявся. А потім скрикнула: цей ремінець був від сумочки.
Злодії просто обрізали його та вкрали сумку, а разом із нею усі гроші та результати аналізів.
Вірі нічого не залишалося, як повернутися додому. Якісь аналізи довелося складати повторно, якісь вона змогла відновити.
Вдруге вона, виходячи з автобуса, Віра впала та травмувала ногу.
“Утретє піду – взагалі шию зламаю”, – з забобонним страхом подумала вона. І вирішила: дитині бути. І заспокоїлася.
Вагітність протікала добре, Віра вже знала, що носить дівчинку. І раптом на другому УЗД гримнув грім: лікар запідозрила у плода синдром Дауна.
– Вам потрібно здати аналіз навколоплідних вод – амніоцентез, – сказала вона, заповнюючи напрямок.
— Повинна попередити: процедура для плоду є небезпечною, може провокувати викидень та інфекцію.
Віра подумала та на аналіз погодилася.
У призначений день вона з чоловіком приїхала до жіночої консультації. Чоловік залишився чекати у коридорі, а Віра на ватяних ногах зайшла до кабінету. Лікарка стала слухати серцебиття плоду, а воно зашкалює.
– Зачекаємо, – вирішила лікарка.
– Зараз введемо магнезію.
Ввели магнезію і відправили Віру до коридору заспокоюватися.
Минуло скільки часу, Віру покликали назад. Серце плода заспокоїлося, але тепер дитина повернулася спиною. І тут аналіз не беруть.
— Зачекаємо, — знову сказала лікарка, — може, повернеться обличчям.
Втретє було все добре: плід повернувся обличчям, серцебиття нормалізувалося.
Вірі обробили живіт.
Стала спека, і вікно було відчинене навстіж заради невеликого протягу. Медсестра взяла лоток з інструментами, і цієї хвилини у вікно впорхнув голуб. Зляканий птах заметався кабінетом, налітав на людей. Медсестра від переляку випустила лоток, інструменти розсипалися по підлозі.
Віру знову відправили до коридору чекати, доки медики виженуть голуба і приготують нові стерильні інструменти.
— Що там за гамір? — стривожився чоловік.
— Голуб залетів, вчинив погром.
— Віра, це недарма.
Ходімо додому.
І вони пішли.
У належний час Віра народила дівчинку.
Їй зараз десять років.
Біленька, гарненька, бешкетна ..