У моєї найкращої подруги було весілля. Я, певно, більше її чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла, все найкраще одягла, зачіску зробила, манікюр під колір сукні. Все було шикарно. Я прийшла до будинку нареченої у назначеної години і тут її мати відводити мене на кухню. На столі я помітила шматок олії, банку та батон. -Ти поки зроби бутерброди, маслом намаж, а зверху ікру червону поклади. Отак і вийшло, прийшла я на свято, а мене роботою навантажили. Ну, робити було нічого, довелося розбиратися з бутербродами. Я зняла свої кільця, браслет, часи, щоби не забруднити.
Тільки від олії виявилося замороженим, ніби не в холодильнику, а в морозилці було. Батон був свіжий, сьогоднішній. Так сильно кришився, я його ледь нарізала. Поки різала, поставила олію на батарею, може допомогти розтанути. І все бою лося, що сукню не замазати. Олія все одно нарізалася кусочками, та й гаразд, зверху гарно замаскувала ікрою – начебто їстівно вийшло. Потім прийшла друга подруга Катя. Мама нареченої та її завела на кухню і дала вказівку: -Вісь маслини, вісь ананасі, вісь зубочистки. Шпажки готуватимеш.
Катя, після відходу мами, почала обурюватися: -Я що, куховарка чи… ми на свято прийшли, а не на кухні стоять. Але зробити все довелося, встигли до прибуття нареченого. Потім розпочалися конкурси, веселощі. Гості миттю з’їли те, що приготували, і всім понравилось. А загалом така манера мами нашої подруги була завжди. Коли ми в школі навчалися, то приходили до неї у гості. Сидимо в залі, розмовляємо… потім забігає мама, ставити перед нами тазик із яблуками і каже, щоб ми заразом вшанували, їй для варення треба. Або картопля… Так вона одні пострілом двох зайців убивала, це дратувало. Але, з іншого боку, завдяки цим тренуванням тепер вміємо швидко чистити картоплю та все робити на кухні.