З Вітею я побралась чотири роки тому. Покохала його щиро, до цього ми багато років дружили і він завжди мені подобався. Адже був душею компанії, всі його обожнювали, всюди запрошували, адже Віті вдавалося будь-який вечір перетворити на свято. Раніше я цим пишалась, та потім зрозуміла, що саме ці риси мого чоловіка знищать наш шлюб.
Спочатку мене не бентежили всі ці гуляння, адже запрошували мене разом з чоловіком. Та згодом я завагітніла і стала завйвою, непотрібним вантажем. Мене почало, дратувати, що друзі приходили мало не щодня без запрошення, або ж Вітю кликали кудись, і додому він завжди повертався напітпитку.
Я сподівалась, що після народження дитини все зміниться, та цього не сталося. Ситуація лише погіршилась. Ще якийсь час я терпіла, але врешті ми почали страшенно сваритися і після чергового гуляння я вигнала Вітю. Він пішов до своєї мами. І лише уявіть, минула година і вона до мене приїхала.
– Хочу з тобою поговорити! Ти поводишся не гарно, дружина має бути мудрішою!
– Ви це про що?
– Коли Вітя повертається випивший ти не маєш на нього кричати! А навпаки – обігріти і вкласти спати. А зранку – непиляти, а зробити чай з ромашки, бульйончик зварити. Повір, тоді він самий до тебе краще ставитиметься і не ходитиме вже нікуди.
– Що за нісенітниця? Не вдаватиму я, що все це нормально! Не хочу і все! Самі йому чай варіть і бульйончик!
– Ти знала, який він і це тобі подобалось. Зараз нічого когось звинувачувати!
Я кинула слухавку. Тоді на мене посипалися страшні звинувачення. Свекруха почала усім довкола розповідати, що це я в усьому винна. Мовляв Вітя того й тікав з дому, бо зі мною йому було не затишно. Мені дуже прикро через все це, адже я його все ж кохала. Ніколи не думала, що все саме так закінчиться.
Нещодавно Вітя приходив до мене, просив пробачити. Він обіцяє, що зміниться, та мені важко в усе це повірити. А ви б змогли? Як гадаєте, чи може виправитися така людина, як він? Чи навіть не варто намагатися?