Я довго все ніяк не могла збагнути, чому моя донька увесь час хворіє. Не встигне до школи піти – знову температура. Тоді я вирішила піти до школи і подивитись, що там коїться. Спитала в Даринки, коли велика перерва і прийшла, та застала порожню класну кімнату. Притулилась до батареї – теплі.
Класної керівнички ніде не було. Даринка в третьому класі навчається, в них всього одна вчителька. Раптом у кабінет зайшла прибиральниця.
– А де всі діти?
– Як де, на вулиці.
– Але ж там такий вітер, і мокрий сніг, жахлива погода.
– Вони кожну перерву на вулиці.
Я пішла у двір школи. Діти й справді бігали там. Хтось в курточці, хтось без, чимало дітей без шапок. Просто немає слів. Серед усіх учнів я знайшла Даринку.
– Чого ти тут мерзнеш?
– Бо перерва.
– І що, сиди в кабінеті!
– Вчителька не дозволяє.
– Як це?
– Каже, що хоче від нас відпочити на перерві, а ми все трощимо, клас перевертаємо!
Це все мене страшенно обурило. Тепер ясно, чого всі хворіють. Я пішла шукати вчительку, та її ніде не було. І лише згодом мені підказали, що вона в підсобці іншого кабінету. Я зайшла туди, навіть не постукавши. Дивлюсь, сидить наша пані, каву п’є з печивом.
– А вам тут добре, тепленько. Чому з дітьми не йдете на вулицю.
– А ви щось маєте проти? Діти повинні гуляти, це рекомендації МОЗу!
– Плювати вам на ті рекомендації, ви лише про себе дбаєте, доки хворі діти мерзнуть надворі! Та я це так не залишу!
Я впевнено пішла до директора. А класна бігла за мною, стверджуючи, що це непорозуміння. Я не розумію, як таке взагалі можливо. Вчителі мають бути з дітьми і на перервах. Тим паче якщо вони такі малі. У них робота лише до обіду, невже так важко. Всі інші люди працюють з 8 до 17 години і нічого.