У мене є молодша сестра, котру батьки завжди обожнювали. Мама мріяла про донечку, а до сина особливих почуттів не відчувала. Саме тому після народження Олі я мріяв лише про одне – подорослішати та поїхати геть зі свого дому.
Врешті так і сталось. Вже в університеті я почав працювати, і щороку на канікулах їхав на заробітки. Врешті назбирав достатньо, аби відкрити власний бізнес – магазин техніки. Поступово справи йшли вгору, поряд ще ремонтний сервіз відчинив. Батькам допомагав, коли міг, проте відразу ж їм пояснив, що хочу подбати про власне майбутнє, тому грошима розкидатись не планую.
Сестра ж і надалі користувалась привілеями від батьків. Вона не хотіла навчатись, після третього курсу її відрахували. А тоді поспішила заміж вийти, думала, що бодай так влаштується. Чоловік її та справді покохав і загалом був доволі гарним хлопцем. Я його зовсім не засуджую. Адже через два роки зять випхав Олю. Тоді сестра прийшла до мене в сльозах і попросила гроші вперше.
– Він мене ні з чим лишив. Ну, як так можна?
– Але ж ти не працювала зовсім. Ви жили на його гроші.
– І що? Я ж його дружина.
Я тоді пожалів Олю, дав їй гроші, аби могла на ноги стати. І відтоді почалось. Сестра увесь час зверталась до мене про допомогу. Так тривало доволі довго. Доки в моєму житті не з’явилась Ніна. Я вирішив побратися, адже щиро її покохав. Саме моя дівчина відкрила мені очі на ситуацію:
– Я нічого не маю проти того, щоб ти допомагав своїй сестрі, але замислись, вона бодай колись дзвонить тобі просто спитати, як твої справи? Чи намагається хоч якось віддячити. Оля використовує тебе!
Я розумів, що Ніна має рацію. І вирішив, що надалі так тривати не може. Почав відмовляти сестрі. А коли вона образила, вирішив зробити інакше – запропонував їй роботу в своєму магазині. Оля погодилась, та вже через місяць мені довелось її звільнити. Адже інші консультанти скаржились, що вона постійно відпочиває й в телефоні сидить, до клієнтів навіть не підходить.
Згодом сестра знову почала в мене гроші просити. І так сталося, що саме тоді захворіла наша мама. Вона лежала в лікарні і медики просили, аби хтось з нею там постійно залишався. Тоді я запропонував Олі:
– Доглядай маму, я платитиму тобі за кожен день!
– Ти що, я не можу! У мене власне життя є!
– Але це твоя мама, ти мала б це і без грошей робити! Вона ж стільки всього для тебе зробила.
– Я не можу і крапка.
– Ну, тоді більше ніколи до мене по допомогу не звертайся.
Після цього ми остаточно пересварились. Для мене сестри вже не існує. І навіть, якщо з нею щось станеться – я не допоможу!.А ви як би на таке реагували?