Я ніколи не хотів бути схожим на тата. Він грубий, до мами добрим не був. Скільки себе пам’ятаю, завжди ображав неньку, хоча навіть заробити нормально не міг. Працював на заводі, але щойно отримував зарплату починав пити та десь вештатися. Мама намагалась з ним говорити, та все закінчувалось скандалом, часом навіть з бійками.
Мама хотіла піти, але не мала куди. Вона сирота, квартира татова. Саме тому, коли мені було 14 років вона наважилась на важке рішення. Залишила мене з батьком і поїхала до Італії. Я ніколи її не звинувачував, все розумів. Хоча було дуже не просто. Тато зовсім мені не допомагав, не готував і не прибирав. Казав, що я вже дорослий, маю самий все робити. Поступово навчився, і вже за рік був доволі самостійним.
Та найбільшою проблемою було те, що мама висилала батькові гроші на мене, а він їх не передавав. Коли вона приїхала у відпустку і побачила це, вирішила зі мною серйозно поговорити.
– Сину, я не можу фінансувати йому гуляння. Краще збиратиму тобі на навчання, на майбутнє.
– Але як я житиму без грошей?
– Зараз я куплю тобі весь одяг, ноутбук, телефон. А далі висилатиму деякі продукти. Решту – нехай все ж тато купує. Ти мусиш потерпіти. Якщо ж щось трапиться, дзвониш мені та будемо думати.
Я все розумів і погодився. Батько мені зовсім не давав кишенькових. Та він надзвичайно злився на маму через те, що вона не висилає грошей. А коли ненька офіційно з ним розлучилась він взагалі мене в усьому звинуватив і перетворив моє життя на пекло. Якось, доки я був у школі, виніс і продав мій ноутбук. А я ж мав вчитися.
– Тато, як ти міг? Це ж моя річ!
– Нема тут нічого твого! Ти мені винен, життя моє зруйнував!
– Ти й так мені ні копійки не даєш!
– Хочеш грошей – йди працюй. Тобі вже 16!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Так я й почав заробляти. Офіціантом в кафе, згодом кур’єром. Страшенно стомлювався, але мав власні гроші. Коли ж закінчив школу – мама приїхала, вона придбала мені однокімнатну квартиру і я вступив в університет. Та паралельно з навчанням я продовжував працювати та в мами грошей не просив. З часом я закінчив навчання, знайшов серйозну роботу. Потім зустрів свою Наталю і всього за пів року ми побралися.
Ненька тоді приїхала і допомогла відразу мені придбати більшу трикімнатну квартиру. Хоча частину грошей я самий назбирав. Зараз в мене вже двоє дітей, щасливий шлюб. Мама час від часу приїжджає в гості. Хоча вже має чоловіка в Італії. З Татом я не спілкувався дуже давно, на весілля його не кликав.
І ось днями батько мені зателефонував:
– Я дуже хворий, приїдь!
– З чого раптом? Ти мені ніколи не допомагав!
– Ти мій єдиний син! Мусиш допомогти! Якби не я – тебе на світі не було.
– То може я б мав щасливе дитинство і нормальну юність?
Я не хочу їхати до батька і не вважаю, що щось йому винен. Хоча дружина іншої думки. А як гадаєте ви?